5 березня суддя Михайло Одарюк в Ірпінському міському суді розглянув справу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинене депутатом Ірпінської міської ради від партії «Нові обличчя» Андрієм Помазаном.

У 2023 році на 36-ій сесії ІМР прихвостень екс-мера Ірпеня Карплюка голосував за затвердження проєкту землеустрою на користь власного підприємства – ТОВ «Фантор».

Суд встановив, що депутат мав прямий приватний інтерес у прийнятті цього рішення. Це створило реальний конфлікт інтересів відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Незалежно від кількості голосів «за» або «проти», сам факт участі у голосуванні, коли рішення стосується особистого бізнесінтересу депутата, є порушенням закону.

Захист намагався переконати суд, що голос Помазана не був вирішальним. Але суддя обґрунтовано вказав: не результат голосування, а сам факт участі за наявності конфлікту інтересів є складом правопорушення.

То чому відповідальність не настала? Бо суд закрив провадження через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, – пояснює громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Термін у шість місяців, згідно з позицією суду, почав обчислюватися не з моменту складення протоколу, а коли уповноважений орган отримав перші відомості про можливе правопорушення – тобто з 23 вересня 2024 року, коли депутат Артем Гурін («Батьківщина») повідомив про цей факт у дописі на Facebook.

Ми розповідали, що Помазан тоді двічі проголосував за питання, пов’язані з його ТОВ «ФАНТОР» і «ТЕРНЕР». Хоча сам же й попередив про конфлікт інтересів.

Вони стосувалися затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється з ведення сільськогосподарського товарного виробництва на будівництво багатоквартирного будинку.

Видно, не даремно магнат, будучи одночасно сільським головою Михайлівки-Рубежівки і власником багатьох комерційних структур, вивів від 60 до 100 га громадських земель.

Отже, відповідно, строк притягнення Помазана до відповідальності за голосування сплив 31 грудня 2024 року, а на момент розгляду справи його вже пропустили.

«Сьогодні в Україні сформувалася широка судова практика, за якою прокуратура фактично позбавлена можливості оскаржувати такі рішення судів першої інстанції у справах про адміністративні корупційні правопорушення.

Тобто навіть тоді, коли суд визнає наявність факту порушення закону, санкція за нього не застосовується – і механізму домогтися справедливості через апеляцію більше немає», – констатує Ростолопа.

Аналіз фабули справи свідчить про зволікання правоохоронців. Поліція довго «шукала» Помазана для складання протоколу, чим фактично сприяла збіганню терміну притягнення до відповідальності.

За законом після встановлення судом факту конфлікту інтересів юридичний відділ ІМР мав би ініціювати перегляд результатів голосування 36-ї сесії і подати позови про визнання недійсними рішень, ухвалених із порушенням процедури.

Але керувати юридичним відділом секретарка Анжела призначила Вікторію Ковтун – за підтримки депутатів партії «Нові обличчя», включно із самим Помазаном. Фактично вона є залежною від політичної групи, інтереси якої прямо зачіпає дана ситуація.

Швидше за все, юридичний відділ не оскаржуватиме ні результати голосування сесії, ні рішення суду, залишивши порушення інтересів громади без своєї реакції.

У цій справі ми бачимо завершену модель. Депутат порушує антикорупційне законодавство, суд фіксує цей факт, але закриває справу через строки. Прокуратура не має механізму для її перегляду. Поліція сприяє затягуванню розслідування, а юридичний відділ ІМР покриває незаконні дії, нехтуючи захистом інтересів громади.

Це не просто окремий випадок – це механізм безкарності, який руйнує основи місцевого самоврядування і законності, – підсумовує громадська діячка.

The post Механізм безкарності: кейс депутата від «Нових облич» Помазана appeared first on Ірпінь онлайн.

Минулого року ірпінський міський голова Олександр Маркушин своїм розпорядженням відсторонив свого першого заступника Кравчука на період службового розслідування.

Підстава – ймовірне порушення при укладанні договору з ТОВ «Академія будівельних експертиз» та підписання акту про роботи, які фактично не були виконані. Образно кажучи, украв у дітей басейн у ДЮСШ.

Реакція була миттєвою. Команда Карплюка та інформаційні ресурси «Нових облич» заявили, що це порушення права. Київський окружний адмінсуд визнав відсторонення протиправним, розпорядження мера скасоване.

Мовляв, не було ні повідомлення про підозру, ні протоколу про корупцію. Службове розслідування не є автоматичною підставою для усунення, якщо немає законних умов.

Цього року Шостий апеляційний адмінсуд відхилив апеляцію Маркушина, визнавши, що припущення про ймовірне порушення Кравчука – не підстава для усунення з посади.

А тепер – нова ситуація. І нова правда. Нещодавно секретарка Анжела, яка оголосила себе мершею і стала частиною карплюківської команди, відсторонила двох ветеранів – начальника управління з питань ветеранської політики Віталія Кожокаря (Сармата) і очільника КУ «Ветеранський простір» Володимира Пархонюка (Прапора).

Термін – 2 місяці, протягом яких, начебто, має тривати службове розслідування, без підозр, фактів, протоколу. Ситуація схожа із Кравчуком, але зовсім інший підхід.

Юридичний відділ не заперечив. Чому? Бо після усунення Анжелою попередньої команди, яка працювала під керівництвом Маркушина, в юридичному департаменті – нові люди, «свої», які раптом не бачать порушення там, де два суди вже сказали: це незаконно, – розмірковує Ростолопа.

Закон залишився той самий. Але змінилися влада і доцільність. Коли йдеться про Кравчука – суди, права, аргументи, захист. А щодо ветеранів – тиша. На їх захист стали побратими, проте нелегітимна влада скористалася цим, щоб розвалити ветеранський рух та зробити його «кишеньковим».

Мало того, Макеєва своїм незаконним розпорядженням замінила Сармата на посаді на дружину депутата ІМР Руденка («Голос»), таким чином розплатившись за участь останнього у незаконних сесіях.

Громадська діячка нагадує секретарці Анжелі про її вислів у дописі: «Закликаю діяти виключно в межах закону». І те, що колись її незаконно звільнили з посади директорки стадіону «Чемпіон», бо відмовилася агітувати за Порошенка.

Громада її підтримала. Адже вона прямо заявляла, що це – політичне замовлення, тиск з боку Карплюка, через це начебто навіть втратила дитину. А тепер робить те саме, що вчинили з нею. І це щодо людей, які пройшли війну і захищали Ірпінь.

У юридичному відділі ІМР зберігаються матеріали справи Кравчука: два суди, той самий порядок, та сама ситуація. Але різні люди – і різне право. Це не просто подвійні стандарти. Це зневага до ветеранів, права, судової системи, до самих себе, – зазначає Ростолопа.

Тому закликає самопроголошену владу скасувати розпорядження про відсторонення Кожокаря та Пархонюка без доведення справи до суду. А юридичний відділ ІМР – дотримуватися судової практики, яка вже є, а не політичних інструкцій.

«Нагадую, що ветерани – це не технічні працівники, яких можна прибрати за однією телефонною вказівкою. Вони – носії гідності та самопожертви. Бо закон – це не інструмент для своїх. Це межа, яку не можна переходити», – підсумовує громадська діячка.

The post Подвійні стандарти: межі закону та зневага команди Карплюка до ветеранів Ірпеня appeared first on Ірпінь онлайн.

Відсторонена від посади секретарка Анжела за допомогою реєстраторки Олійник та судді Печерського суду Гречаної незаконно внесла себе до держреєстру як нібито «в.о. мера». Це рейдерське захоплення влади в Ірпені стало справжнім прецедентом.

14 квітня Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мінюсті ухвалила рішення, яким визнала протиправними та скасувала дії державного реєстратора, що на підставі судового рішення про тимчасове відсторонення міського голови Маркушина внесла Макеєву до Єдиного державного реєстру як особу, що представляє Ірпінську міську раду та її виконавчий комітет, – зазначає громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Нагадаємо, що обраного населенням мера Ірпеня Маркушина за надуманим звинуваченням відсторонили від посади, а секретарка Анжела внесла себе до ЄДР як особу, що має право представляти органи місцевого самоврядування.

Але жодне судове рішення не дає таких повноважень автоматично. Для цього потрібне рішення уповноваженого органу, якого не було. Реєстратор вніс зміни без рішення ради про покладання обов’язків, актів про припинення повноважень міського голови та підтвердження законності такої заміни. Це – пряме порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб» та Порядку №1128.

Відбулося маніпулювання судовою ухвалою. Адже Мінюст чітко роз’яснив, що судове рішення про відсторонення мера не є підставою для реєстраційної зміни керівника юридичної особи. Суд не призначає нового керівника, а тимчасово відсторонює особу в рамках кримінального процесу. А питання заміни – виключно компетенція ради, – уточнює Ростолопа.

До ЄДР внесли, що Макеєва виконує обов’язки міського голови, але без жодного підтвердження законності цієї ролі. Це – порушення принципів об’єктивності, достовірності та повноти реєстраційних даних.

Мінюст скасував реєстраційні дії, якими Анжелу внесли як представницю ради та виконкому. А також на місяць заблокував реєстраторці Олійник доступ до ЄДР.

У юридичному плані це означає, що у Макеєвої не було і наразі нема повноважень представляти міську раду та виконком. Її дії як «в.о. міського голови» можна оскаржувати як незаконні. Це справжній прецедент рейдерства у владі через механізми державної реєстрації.

Після публікації рішення Антирейдерської колегії афілійовані з екс-мером Ірпеня Карплюком інформаційні джерела кинулися поширювати тезу: Анжела досі в реєстрі, отже, має повноваження.

«Поки Мінюст розглядав скаргу, Макеєва встигла внести нові записи через інших реєстраторів – на підставі нової ухвали суду про продовження відсторонення мера. А вже після скасування перших записів, 15 квітня вона знову змінила дані у реєстрі», – роз’яснює Ростолопа.

Але сутність не змінилася. Як заявив Мінюст, жодна ухвала суду не замінює рішення ради, жоден реєстратор не може узаконити самопризначення, а наявність запису в ЄДР не створює повноважень.

Карплюк хоч і заправляє процесами, але документи візує його «фунтиха» Анжела – нелегітимна особа без відповідних повноважень. Це – політичне шахрайство, завуальоване у формальні процедури.

Також громадська діячка нагадує депутатці Скорик-Шкарівській («Голос») – зрадниці інтересів Ірпінської громади – як та закликала визнати секретарку в.о. мера, посилаючись на записи в реєстрі. Наразі маємо рішення Мінюсту, що це було незаконно.

Отже, «голосиста обраниця» ввела в оману громаду і депутатів, легітимізувала рейдерське захоплення повноважень, зміцнила позиції карплюківців, які системно знищують місцеве самоврядування.

Як публічна особа, депутатка, представниця політичної сили «Голос» вона зобов’язана визнати помилку і спростувати свою позицію. Це не про дискусію. Це – про відповідальність, – підсумовує Ростолопа.

Водночас заслуговують подяки ті, хто відмовився брати участь у цьому реєстраційному шабаші. З такими людьми у громади ще є майбутнє.

The post Реєстраційний шабаш: як секретарка Анжела узурпувала владу в Ірпені appeared first on Ірпінь онлайн.

У циклі матеріалів про формування карплюківської влади в Ірпені Євгенія Ростолопа розписує мережу впливу, вибудувану екс-мером Карплюком. Зокрема як «благодійність» стала інструментом політики і пропаганди.

Стратегію він розробляв на роки вперед, щоб утворити вертикаль тотального контролю. І не лише через посади, а й фонди, медіа, «потрібні» громадські організації та зручні для нього «нові обличчя».

Одним із її інструментів став «Фонд громади Приірпіння», який очолювала Попсуй (Сайферс). Під брендом благодійності фактично контролювали інформаційні та грошові потоки, політичні кадри.

У 2015 році фонд заснував ІА «АйТіВі», яке згодом стало основним підрядником Ірпінської міської ради. Цю власність із Попсуй переоформили на забудовника Оверка, а потім – на дружину Карплюка. Фірма «видоювала» з ІМР та комунальників мільйонні кошти.

«Та суть була не в людях, а в системі. «Нові обличчя» – це не про новизну, не про політичну альтернативу. Це про змінні фасади сталого механізму впливу», – переконана Ростолопа.

Бо за ними все одно стояли старі схеми – вертикаль підконтрольних ГО, «благодійних» фондів, ЗМІ, тендерів і кадрових призначень. Структура працювала незалежно від ідеології та обставин.

У 2016-му СБУ проводила обшук у підозрюваного, який готував теракт на території Херсонщини у змові з представником загальноросійської організації «НАШІ» – прикриття для підривної діяльності рашистів в Україні.

Вилучили понад 30 кг вибухівки, гранати, електродетонатори. А ще договір про благодійну допомогу, укладений із «Фондом громади Приірпіння». Даний факт зафіксовано в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва. Це був перший тривожний сигнал.

А в 2017 році, коли під час обшуку в будівлі Ірпінської міської ради знайшли повний пакет документів згаданого фонду: установчі документи, банківські виписки, фінансові накази, ордери, внутрішні протоколи.

У тій же кімнаті виявили документи ГО «Європейська асамблея жінок-депутатів», співзасновницею якої також була Попсуй. Обшук відбувся на підставі ухвали Обухівського районного суду.

Це вже ланцюг подій: фігурування фонду в справі про підготовку теракту та знаходження його документів у ІМР, де їм точно не місце.

Наразі, коли і Херсон, й Ірпінь перебували в окупації, коли у цих містах гинули люди, – ми інакше сприймаємо слова «теракт», «вибухівка», «інформаційна мережа». Як і те, що договір ірпінського «благодійного» фонду знайшли серед доказів у справі, де йшлося про замах на масове вбивство українців.

«Це не доведення провини. Це – дзеркало, в якому ми бачимо, наскільки небезпечною може бути безконтрольна влада. І наскільки глибоко можуть вкоренитися зв’язки», – констатує громадська діячка.

І додає, що Карплюк будував свою систему так, щоб залишатися при владі за будь-яких обставин, навіть перебуваючи у тіні й усадивши у мерське крісло своїх «фунтів». Йому не була важлива ідеологія – лише інструменти.

Він формував структуру, яка могла б працювати з будь-якою політичною силою, незалежно від її справжньої суті. У центрі – не партія, не програма, не відповідальність, а контроль.

Після пережитої часткової окупації Ірпеня, численних жертв по-іншому сприймаємо різні речі. Згадуються і депутатський новообличчівський торт для російського шоу, і рашистський гімн на сесії ІМР.

Тому систему впливу, яка була створена в Ірпені та певним чином дотична до осіб, причетних до підривної діяльності, не можна залишати без уваги.

«Я не висуваю звинувачень. Я даю посилання на офіційні документи, з яких кожен може зробити власні висновки. Якщо спецслужби в 2016 році щось пропустили – зараз саме той час, щоби повернутися до цих питань із новим баченням.

Це – не про помсту. Це – про пам’ять. І про відповідальність перед громадою, яка заплатила за спокій надто високу ціну», – підсумовує Ростолопа.

The post «Фонд громади Приірпіння» і теракти: «благодійність» як інструмент політики Карплюка appeared first on Ірпінь онлайн.

З чого все почалося? Як в Ірпені вибудовували систему, що не залишає шансів самоврядуванню? Розбиратимемо тези громадської діячки Євгенії Ростолопи, дещо їх деталізуючи.

2012. Політична партія «Нові обличчя» заснована бізнесменом Карплюком. Це не була класична партія. Це була система, яка мала забезпечити повний контроль над містом: виконавчою владою, депутатським корпусом, бюджетом, землею, комунальним майном, громадським сектором, інформаційним полем.

26 жовтня 2014 року Карплюк виграє позачергові вибори міського голови Ірпеня. Влада стає офіційною. Стратегія була проста й ефективна: створити систему, в якій жоден інший представник громади не зможе отримати вплив без згоди «центру».

2014-2020: Павутина впливу й контроль за громадою

Команда «Нових облич» розпочинає масштабне розгортання мережі впливу. Карплюк мав досвід з гуртування мас, який і вирішив використати для об’єднання містян заради досягнення власної мети.

Навчаючись у податковому університеті, він очолив студентський парламент вишу, а згодом і молодіжну організацію «Партії регіонів» Київщини, набуваючи партійного досвіду за протекцією ректора Мельника.

Дорвавшись до влади, Карплюк організував контрольоване партнерство з громадськими організаціями. Для стимулювання підконтрольних активістів і молоді запровадив конкурси, стипендії, премії.

До масових заходів залучають активних освітян, митців, спортсменів, представників культури – своєрідних лідерів громадської думки. Також відбувається тісна співпраця з бізнесом під гаслом «давайте разом розвивати місто».

«Усе це виглядало як добрі наміри: благоустрій, ремонти, соціальні ініціативи. Але поступово це перетворюється на інструмент лояльності», – зазначає Ростолопа.

2015: Другі вибори і початок інституціонального контролю

На виборах 25 жовтня 2015 року Карплюк знову перемагає. Партія «Нові обличчя» вперше заходить до Ірпінської міської ради як потужна фракція. Вони отримують повний доступ до містобудівної документації, внутрішніх реєстрів, систем розподілу ресурсів тощо.

Формується замкнене коло «своїх» забудовників та підприємців, які в обмін на лояльність фінансують заходи, кампанії, «потреби міста». А також беруть участь у підтримці партійної вертикалі, допомагають утримувати вплив і прибирати «зайвих».

Варто згадати, приміром, колишнього депутата ІМР від «Нових облич» Оверка, пов’язаного зі спорудженням гігантського ЖК «Синергія сіті», якого називають «прорабом» Карплюка.

2015-2025: Усунення критичних голосів і медійна монополія

Паралельно розгортається система тиску на активістів: збір приватної інформації; дискредитації, звільнення, залякування; відкриття кримінальних справ; фізичний тиск.

Запам’яталося примітивне хамство Карплюка, зокрема й на сесіях ІМР, коли опозиційним до нього депутатам затикав рота, перебиваючи виступи, обзивав їх тупими, як валянки, а місцевих жителів – чмошними.

Колишньому депутату ІМР від «Свободи» Лаврентію Кухалейшвілі за стійку громадянську позицію – відмову співпрацювати з Карплюком, захист заплави та інших куточків природи від забудови – спалили дві машини.

Замість самостійного громадського голосу – з’являється контрольоване «представництво громади», позиції якого прописує команда Карплюка (зокрема його піарник Щербина).

Формується інформаційний кокон: телеграм-канали, Facebook-групи, бот-мережі, ITV. Місто стає інформаційно «герметичним» для критики або незалежного аналізу.

«Придворне телебачення» ITV, яке належить колишній дружині Карплюка, фінансується за рахунок надавання «інформаційних послуг» структурам виконкому ІМР та комунальним службам, з яких «видоювали» мільйонні суми.

2 серпня 2018 року: Формальна відставка – неформальний вплив

Карплюк офіційно складає повноваження міського голови. Обов’язки передаються секретарці ради Попсуй (Сайферс). Але той не залишає будівлю Ірпінської міської ради – навіть кабінет за ним залишили.

Він стає головою новоствореної інвестиційної ради Ірпеня – дорадчого органу, який не має повноважень, не проводить засідань, не ухвалює рішень. Проте публічно і психологічно він продовжує виглядати як «той, хто вирішує».

Усі бачать – він на місці, він «радить», він узгоджує. Юридично – не відповідає за жодне рішення. Фактично – контролює, через підконтрольних посадовців, усі документи і процеси, – констатує Ростолопа.

2020: Технологія утримання влади через реєстрацію виборців

До місцевих виборів 2020 року рівень довіри до «Нових облич» суттєво впав. Але команда використала доступ до реєстрів – і масово почала реєструвати нових «мешканців» з інших міст.

Вони не брали участі в житті громади, не знали реального стану речей, але мали право голосу. Саме вони дали партії мандати у міськраді та провели на посаду міського голову Олександра Маркушина.

Отже, те, що виглядало як розвиток, модернізація й турбота про громаду – насправді виявилося багаторічним процесом створення системи, в якій самоврядування стало неможливим.

Системи, де влада – ручна, опозиція – контрольована або витіснена, бізнес – на гачку, громада – декоративна, відповідальність – розмита, рішення – неформальні, але обов’язкові.

Саме ця подвійність влади – офіційна та неофіційна, легітимна й тіньова – і приведе Ірпінь до тієї політичної кризи, яку ми маємо сьогодні, – підсумовує громадська діячка.

The post Тотальний контроль: карплюківський шлях Ірпеня до політичної кризи appeared first on Ірпінь онлайн.

У своєму другому дописі депутатка Скорик-Шкарівська жаліється на політичну кризу в Ірпені. І порівнює з особливостями самоврядування, що склалися в інших населених пунктах області – Гостомелі, Бородянці, Бучі.

Тому начебто прийшла до висновку, що Ірпінська міська рада має працювати – бо триває війна, місту треба бюджет, а вибори, образно кажучи, ще за високими горами.

Тобто дана особа відверто прикидається, що не розуміє: її голосування – це скринька Пандори для Ірпеня. Наслідки ухвалення незаконних рішень будуть руйнівними для громади.

Шалений дерибан бюджетних фінансів та природних ресурсів, налагоджений ще десятиліття тому екс-мером Карплюком та його оточенням, призупинився після відмови міського голови Олександра Маркушина скакати під новообличчівську дудку.

За це обраного населенням очільника міста лідер «Нових облич» зі своїми прихвостнями «упакував» до буцегарні. І наразі користується моментом, щоб максимально задовільнити свої бізнесові забаганки.

Зрозуміло, що заради цього Карплюк піде на все, бо на кону – мільярди. Купуються судові й правоохоронні структури. То що вже говорити за дешеву місцеву депутатку? А люди мають повірити у твою лабуду, що ти не зраджуєш, а робиш велике благо для громади, допомагаючи її дерибанити?

Тому знову ж громадська діячка Євгенія Ростолопа фактично зриває її личину – особи, яка вичікувала моменту, аби вигідніше продатися (відповідь на перший допис ми публікували раніше).

1. Вступ: позиціонування себе як «жертви обставин»

«Як депутатка від «Голосу», я завжди була в опозиції…»

Техніка:

Михайлина намагається привласнити імідж послідовної опозиціонерки, яка «вимушено» співпрацює з більшістю.

Насправді:

Після виходу Маркушина з «Нових облич» вона зробила вибір підтримати більшість, яка лишилася вірною Карплюку. Це свідома політична зміна орієнтирів, яку вона намагається приховати за фразами «не все так однозначно».

2. Війна як прикриття співпраці

«Ми пообіцяли одне одному єдність до перемоги…»

Маніпуляція:

Апелює до війни як до аргументу, чому опозиція стала владою. Це міксує поняття безпеки і підконтрольності, хоча мова йде не про бойові дії, а про політичну архітектуру влади в тилу.

3. Порівняння з іншими громадами

«У Бучі – стабільність, у Гостомелі – колапс…»

Прийом:

Штучно вибудовує шкалу: або хаос, або те, що є зараз. А Ірпінь, мовляв, тримається лише завдяки «відповідальним депутатам», себто їй і тим, хто залишився в залі.

Справжній мотив:

Створити видимість, що вона – центр здорового глузду, хоч насправді є частиною конфігурації, яка втратила підтримку громади.

4. Легалізація свого голосування на сесіях

«Ми вирішили: рада має працювати…»

Маніпуляція:

Формально – правильно. Але голосувати разом з колишніми «ворогами» – це не просто «виконання обов’язку». Це реальний перехід у табір влади, який не супроводжувався жодним публічним поясненням.

5. Виправдання через «немає дати виборів»

«Дата виборів невідома, ми маємо допрацювати…»

Нюанс:

Це правда. Але замість використати цей час для переосмислення системи, вона закликає до збереження політичного комфорту, в якому її фракція тепер почувається зручно.

Тут варто внести ремарку, бо половина фракції «Голосу» висловила недовіру Скорик-Шкарівській та вирішила чинити по закону.

6. Завершення – напад у відповідь

«Прошу юристів з іменем пояснити, коли ми стали «ворогами»?»

Техніка:

Михайлина атакує формулювання юристів, граючи роль ображеної представниці «законної ради». Це перехоплення ініціативи, щоб перетворити критиків на нібито «радикалів».

The post Зірвати личину: Скорик-Шкарівська вичікувала моменту, щоб вигідніше продатися Карплюку? appeared first on Ірпінь онлайн.

На сесії Ірпінської міської ради голос депутатки Скорик-Шкарівська («Голос») став кроком до легітимізації самопроголошеної влади в Ірпені на чолі із секретаркою Анжелою. Це так обурило виборців, що вони вимагають від її партійних босів викинути зрадницю з депутатських лав.

Сама політична повія, яка продалася «тіньовому меру» Карплюку, виправдовувалася тим, що своїми голосуваннями в унісон із карплюківською більшістю «рятує місто».

А тепер узагалі фактично намагається перекинути відповідальність за те, що відбувається в Ірпені, на міського голову Олександра Маркушина. Мовляв, політична криза – наслідок розколу в партії «Нові обличчя» у передчутті виборів.

І чомусь не бачить, що ляльковод, який став її годувальником, просто не хоче втрачати вплив на міську владу, прагне «протягувати» свою незаконну забудову, «доїти» бюджет. А Маркушин вирішив припинити це свавілля та грабунок громади.

На свою голову Скорик-Шкарівська зачепила громадську діячку Євгенію Ростолопу, аби прокоментувала ситуацію, що склалася в місті. У відповідь отримала достеменний аналіз, який є для неї справжнім вироком.

Ростолопа звернула увагу на дописи зрадниці, «які були чітко побудовані за принципами професійної політичної риторики, із використанням маніпулятивних прийомів впливу на громадську думку».

Аналіз першого допису (починається словами: «Фотофакт: отак виглядають «внутрішні вороги»)

1. Загальний контекст і прихований намір.

На перший погляд, допис виглядає як емоційна реакція на оцінку юридичної компанії, яка використала фразу «внутрішні вороги» щодо чинної більшості ІМР. Однак це лише поверхневий шар.

Справжня мета – політична:

Підірвати довіру до Маркушина як самостійного політичного гравця, який вийшов з-під контролю партії «Нові обличчя» й особисто Карплюка.

Нівелювати його спроби мобілізувати навколо себе громаду, формуючи незалежну від партійного минулого платформу.

2. Структурно-тематичний поділ допису:

Розділ 1: Фото і термін «внутрішні вороги»

«Фотофакт: отак виглядають «внутрішні вороги»

Маніпуляція:

Михайлина іронізує над терміном, запозиченим із юридичного висновку. Вона показує фото, де Маркушин у 2022-2023 роках співпрацював із тими, кого сьогодні вважає «ворогами».

Це створює образ «непослідовного» мера, який «зрадив» свою команду.

Справжній підтекст:

Михайлина перенаправляє фокус із конфлікту «громада – система» на конфлікт «Маркушин – колишні соратники», зводячи все до персонального конфлікту всередині однієї політичної тусовки. Це зменшує масштаби проблеми в очах читача.

Розділ 2: Пояснення, як формувалася більшість у міськраді

«Політична правда полягає в тому, що в усіх рішеннях Ірпінської міської ради…»

Мета:

Показати, що Маркушин ніколи не був незалежним – він завжди діяв як частина партійної більшості, сформованої «Новими обличчями». Тобто зруйнувати його образ самостійного політика, який зараз намагається дистанціюватися від Карплюка.

Політичний прийом:

Це переписування історії з позиції постфактум. Насправді Маркушин – єдиний публічний лідер після 2022 року. Але Михайлина зумисне применшує його особистий внесок і позиціонує як «партійного гвинтика».

Розділ 3: Легітимація Макеєвої

«Жодної спроби переобрати Макеєву не відбулося…»

Суть:

Показати, що нинішня структура влади – законна і стабільна. Михайлина виправдовує збереження контролю в руках партійної більшості та секретарки ради.

Маніпуляція:

Замовчується ключове: криза не тільки в правовій площині, а й у площині довіри. «Законність» не гарантує легітимності. Якщо громада не довіряє владі – юридичні формули не врятують систему.

Розділ 4: Вся відповідальність – на Маркушині

«Тож з точки зору логіки – повну політичну відповідальність несе він…»

Техніка:

Це спроба максимально персоналізувати кризу, не згадуючи, що сама більшість, яку тепер Михайлина підтримує, також несе відповідальність. Таким чином вона знімає провину з фракцій, депутатів, секретарки – і концентрує весь негатив на фігурі мера.

Розділ 5: Фальстарт виборчої кампанії

«Окремі представники почали фальстарт такої сили…»

Нюанс:

Михайлина переводить провину за кризу на «фальстартуючих політиків», натякаючи, що саме вони були винні у зриві бюджету.

Маніпуляція:

Це нав’язування наративу, що критикувати нинішню владу – це політика, а не відповідальність. Насправді ж бюджет не ухвалено через глибоку недовіру до практик «Нових облич», до яких тепер долучилася і сама авторка.

Розділ 6: Заклик до легалізації нинішнього порядку

«Закон говорить, що керує секретар ради…»

Прихований підтекст:

Михайлина пропонує зберегти статус-кво, не згадуючи про кризу представництва, відсутність нової політичної угоди чи втрату контролю над виконавчими функціями.

Висновок по першому допису:

Цей текст – не аналіз, а політичне виправдання. Михайлина:

Маніпулює фактами, щоб зменшити суб’єктність Маркушина;

Виправдовує власну зміну позиції, мовляв, вона – за стабільність, а він – за хаос;

Не згадує роль Карплюка, щоб уникнути враження, що вона тепер на його боці;

Під виглядом раціональності фактично легітимізує владу «Нових облич», у яку сама довго не вірила.

The post Вирок для політичної повії: відповідь Ростолопи на маніпуляції Скорик-Шкарівської appeared first on Ірпінь онлайн.

Печерський суд вдруге продовжив ірпінському міському голові Олександру Маркушину цілодобовий домашній арешт та відсторонення від посади. На цей раз терміном на місяць.

Формальна причина – нібито незаконне переміщення за кордон, що, на думку прокуратури, підпадає під ч. 2 ст. 332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон) ККУ.

«На перший погляд – це стандартна процедура в рамках кримінального провадження. Однак якщо заглибитися у фабулу справи, стає очевидним: ситуація набуває все більшої політичної забарвленості, а юридична аргументація обвинувачення виглядає дедалі слабшою», – переконана громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Як виявилося, два місяці досудового розслідування слідчий просто байдикував, адже не зібрав жодних доказів вини обвинуваченого. Але це не завадило суду винести несправедливе рішення – воно було підготоване заздалегідь.

Євгенія помітила, що особливо промовистою була реакція суддів апеляційної інстанції. Коли прокурор надав власну аргументацію щодо нібито незаконного переміщення мера, судді, які раніше скасували тримання останнього під вартою, змінивши на цілодобовий домашній арешт, просто опустили очі.

Ця невербальна реакція – більш ніж красномовний жест у системі правосуддя, де офіційні коментарі часто не відповідають реальному стану речей. Залучені у процесі мовчки визнають абсурдність обвинувачення, але у кулуарах виправдовуються, що це, мовляв, «вказівка зверху».

Наразі Маркушин залишається ізольованим без реальних доказів його вини, а сам судовий процес все більше нагадує політичний фарс. Він настільки відкритий, що учасники навіть не заморочуються, аби створити видимість законності.

«Саме тому ситуація з міським головою Ірпеня нагадує реаліті-шоу «За склом». Громадяни можуть прозоро спостерігати за тим, як правоохоронні органи і судова система діють у режимі політичного тиску, а очільника міста усувають без реальних юридичних підстав», – зазначає Ростолопа.

Головне, люди чудово розуміють, що цей «спектакль» замовив екс-мер Ірпеня Карплюк, якому Маркушин «прищемив хвоста» із його незаконними об’єктами та відсунув від бюджетного корита.

Дещо схоже «шоу» триває і в Бородянці, де обраного населенням селищного голову Олександра Сахарука, незважаючи на рішення суду про його повернення на посаду, намагаються викинути з мерського крісла.

Наразі Міністерство юстиції України вчергове скасувало держреєстрацію посадовця. Замовник цього дійства – той самий Карплюк, який просуває на очільницю селища свою ставленицю Захарченко – секретарку ради.

Як повідомляє паблік «Бородянка онлайн» робота селищної ради заблокована, аби спровокувати соціальний вибух. І все це напередодні візиту Президента Зеленського до селища.

Зазначається, що не виплачують зарплати і надбавки для освітян, медиків, паралізована робота первинної ланки медицини, не вивозиться сміття, зокрема й будівельне, що накопичилося на нелегальних звалищах, зупинена діяльність комунального підприємства «Благоустрій – Бородянка».

Влада цинічно пропонує нам мовчки приймати цю відверту несправедливість, коли за гроші дозволено розпоряджатися життя окремої людини, ставити на коліна цілі громади?

The post Шоу «за склом» в Ірпені: політичний тиск і позбавлення Маркушина посади appeared first on Ірпінь онлайн.

«У 2014 році розпочалася неофіційна реалізація стратегії розвитку Ірпеня, яка насправді була спрямована не на покращення життя громади, а на створення бізнес-майданчика для вузького кола осіб», – зазначає Ростолопа.

І це пов’язано із приходом до влади в нашому місті Карплюка, який разом зі своїм оточенням й донині розробляє схеми, щоб максимально наповнити власні кишені.

Згадана стратегія включала кілька основних етапів, які реалізовуються й досі. Перший – це масова скупка земель, які у жодному разі не можна було забудовувати.

Саме у 2014-2015 роках цілеспрямовано купували ділянки, які на той час мали низьку ринкову вартість. Це тому, що вони не могли використовуватися під житлову чи комерційну забудову, відносилися до рекреаційних або природоохоронних зон, знаходилися у віддалених районах без розвиненої інфраструктури.

Приміром, заплавні землі сільськогосподарського призначення, що перебували тоді поза межами Ірпеня та ще й під мораторієм, який виключав їх продаж. Правда, спритників це не зупинило.

Ірпінські депутати, перевищивши свої повноваження, змінили їх цільове призначення, переступивши норми закону. Водночас фейковий Генплан, який «протягла» тодішня в.о. міського голови – секретарка ради Попсуй (Сайферс) – ставлениця Карплюка, значно розширив межі міста, зокрема й за рахунок заплави.

Але на момент придбання згадані ділянки не могли бути використані під масштабне будівництво. Цей етап – лише перший крок у реалізації майбутньої схеми, – переконана Євгенія.

Другий етап – запуск «суспільно важливих» проєктів на згаданих територіях. Щоб ці землі стали привабливими для інвесторів та забудовників, треба було підвищити їхню ринкову вартість.

Для цього запустили проєкти, які фінансувалися з міського бюджету під виглядом стратегічних ініціатив для громади. Один із найбільш вартісних та скандальних – ірпінська набережна.

«Населенню її презентували як місце для відпочинку, спорту та туризму, яке має покращити життя містян. Насправді ж це була перша стадія капіталізації прилеглих земель, які вже перебували у власності наближених осіб», – констатує громадська діячка.

Відкриття набережної позначилося й масштабною забудовою заплави численними висотками. Наприклад, ЖК «Синергія сіті», пов’язаний із колишнім депутатом ІМР від «Нових облич» Оверком – «прорабом» Карплюка – передбачає понад 70 багатоповерхівок.

Зараз на горизонті – остаточне облаштування карплюківцями заплавного ринку та початок будівництва аквапарку. І в обох випадках фігурує Бойчук – співмешканка лідера «Нових облич», його рідня та оточення.

Третій етап – використання коштів міського бюджету для підготовки інфраструктури під майбутні приватні проєкти. Прокладають дороги, комунікації, роблять транспортні розв’язки – усе це нібито «для містян».

Насправді це основа для майбутньої забудови, що підвищує вартість земель, які раніше не мали комерційної цінності. Тобто місто готує інфраструктуру під приватний бізнес, а не вирішує соціальні проблеми громади.

Сотні мільйонів викинуті на набережну, парки, сквери, площі, натомість не вистачає шкіл, садочків, інших важливих об’єктів.

Четвертий етап – перехід від соціального проєкту до масштабної комерційної забудови. Приклади, що стосуються заплави, наведені вище.

Як наслідок, маємо хаотичну житлову забудову без достатньої кількості шкіл, садочків, лікарень, переповнені класи, великі черги до медиків на місяць вперед, знищені зелені зони. Бюджетні кошти витрачаються на проєкти, які лише збільшують прибутки місцевої еліти.

«Місто не розвивається заради містян – містяни працюють на фінансові інтереси влади та її партнерів», – підсумовує Ростолопа.

The post Карплюк та його оточення перетворили Ірпінь на власний бізнес-майданчик appeared first on Ірпінь онлайн.

Тиждень видався не менш насиченим, ніж минулий із сесійними подіями. Основні з них – каналізаційними стоками з новобудов залили ліс поблизу ЖК Green side, секретарка Анжела погрожувала розправою за допомогою правоохоронців керівниці соцзахисту Ірпеня, реклама заплавного аквапарку, скандал із нагородженням добровольців. І хоч ти трісни, але все це певним чином пов’язане із екс-мером Карплюком та його оточенням, які захопили владу в нашому місті й хутко прокручують свої бізнесові питання.

Самопроголошена в.о. міського голови Ірпеня Макеєва зустрічала делегацію з Литви на чолі з канцлеркою Міністерства закордонних справ Стакєньєне. Литовці допомогли відбудувати садочок «Рута», що зазнав суттєвих пошкоджень унаслідок часткової окупації міста рашистами.

А відсторонений перший заступник мера Кравчук супроводжував гостей з Німеччини, яка фінансує спорудження з нуля висотки по Гостомельському шосе, 12.

А ось на зустріч із делегацію із Фінляндії на чолі з міністром оборони Кайкконеном секретарка Анжела вирядилася так, наче чи то на спортивну пробіжку зібралася, чи на танці: яскравий синій піджак з білими полосами та джинси надширокого крою.

І все це відзнімкували на камери на фоні автівок, знищених рашистами, у яких, можливо, були вбиті чи поранені, коли люди намагалися евакуюватися з Ірпеня.

Широкого розголосу набуло відео із лісом, залитим каналізаційними стоками з новобудов поблизу ЖК Green side. До будівництва цього великого житлового комплексу на 16 поверхів причетний колишній депутат ІМР від «Нових облич» Оверко – «прораб» екс-мера Карплюка.

Кравчук виправдовував екологічне лихо несправністю КНС, яку, мовляв, ніяк не можуть передати на баланс водоканалу. Фактично забудовник замість проведення центральної каналізації зробив для численних новоселів вигрібну яму.

На незаконній 50-ій сесії ІМР Карплюк через свою ставленицю Анжелу та «кишенькових» депутатів вирішив знищити управління праці та соціального захисту населення в Ірпені.

Для цього провели критичне скорочення штату на 18 фахівців структури, яка обслуговує 40 тис. жителів громади. Нелегітимна мерша вважає, що це заради економії бюджетних коштів.

А сама «вибила» собі зарплату на рівні 100-120 тис. грн. Разом із трьома заступниками міського голови вона «видоює» із громади півмільйона гривень на місяць.

Згадане управління опікується 25 тис. ВПО, нараховує 34 види державної допомоги, підтримує осіб з інвалідністю, військових, літніх людей, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, одиноких матерів, родини, які виховують дітей з інвалідністю.

Його керівниця Наконечна назвала це політичною розправою Карплюка та його прихвостнів над підрозділом, аби поставити «своїх» осіб, а під вибори – контролювати незахищені верстви населення як потенційних виборців.

Після цього Анжела у дописі згадала про «окремих чиновників, які роками розкрадали бюджет через програму «Турбота». Мовляв, причетність та роль у цих схемах Наконечної теж буде з’ясовано, матеріали спрямують до правоохоронних органів.

Самозванка фактично погрожує розправою за допомогою правоохоронців. Але головою комісії з питань надання матеріальної допомоги багато років була заступниця міського голови Михальченко.

За інсайдерською інформацією, матеріальні блага громади часто розподілялися по записках від голови фракції «Нові обличчя», члена цієї комісії Пащинського – зятя Михальченко.

Тобто суми та пріоритетність надання допомоги крутили на власний розсуд, а тепер шукають, кого зробити крайніми? Не дивно, що міський голова Маркушин позбавив Михальченко цього «хлібного» місця.

«Солодка парочка» – Анжела та Кравчук – світилися на традиційному вшануванні комунальників з нагоди професійного свята. Раніше від посади керівниці «Управління благоустрою міста» усунули Олійнич. А над очільниками «Ірпіньводоканалу» та «Теплоенергопостачу» нависла загроза кримінальних розслідувань.

Вигулькнули самозванка та відсторонений і на нагородженні добровольців, які стали на захист Ірпеня. Правда, такої честі удостоїлися не всі, хто дійсно боронив свою землю від рашистів, бо про багатьох чомусь забули.

Списки для нагород начебто подавала ГО «Об’єднання Захисників Ірпеня», яке у питанні щодо отримання першим заступником міського голови Кравчуком незаслуженого ордена «За мужність» спочатку заявляло, що вони поза політикою.

А тепер вимагають від чиновника відмовитися від нагороди. Хоча це фактично ідея ГО «Честь нації», представники якої відверто запитали на сесії у посадовця, за які заслуги той отримав бойовий орден. І той відповів, що боронив місто, займаючись (!) документообігом.

Попередньо треба нагадати, що унаслідок розбіжностей, зокрема й у політичних поглядах, керівництво «Захисників Ірпеня» виключило зі своїх лав незгодних. Це спонукало до утворення «Честі нації».

І якщо на перших лягла тінь співпраці із самопроголошеною владою міста, що й підтвердила участь у нагородженні добровольців, то другі схильні ставити до неї незручні запитання та викривати її діяння.

Ось вони й почали з’ясовувати, чому не усі отримали нагороди. Від «Захисників Ірпеня» відповіли, що їхні прізвища теж подавали, але не запросили на урочистості, бо не знали, чи прийдуть. Мовляв, нагороди можна забрати у ветеранському просторі.

Промайнула думка, що незаконна влада відфільтрувала невгодних, аби знову привселюдно не ганьбили, як це було із Кравчуком. Але представники «Честі нації» прийшли зі своїми бутафорськими «Медалі відрами давали».

Це прозорий натяк, що до списків нагороджених потрапили й ті, хто до цього не причетний. Водночас про багатьох, хто дійсно обороняв рідне місто, просто забули – це стосується навіть загиблих.

Звісно, що громада хоче, аби усі ветерани об’єдналися, як це було під час захисту Ірпеня. Але постає питання, на чиєму ти боці: правди, справедливості чи карплюківської мафії, яка узурпувала владу? До речі, Кравчук чомусь на нагородження прийшов без свого ордена.

Дискусію у громаді викликала реклама щодо будівництва на заплаві р. Ірпінь аквапарку під час війни. Долучилася до цього й самопроголошена влада. Так, секретарка Анжела вважає це важливою подією для міста.

Мовляв, це його розвиток, створення нових робочих місць, надходження до міського бюджету, підтримка економіки, щоб допомагати ЗСУ, здоров’я дітей тощо.

Ми раніше розповідали, що у лютому 2023 року 9 га земель заплави перевели із сільськогосподарського призначення під житлову та громадську забудову – для спорудження висоток.

Власник ласого шматка Смарагдової мережі – ТОВ «Праймері трейд», уповноважена особа якого – Заболотній – один із власників Будівельної групи «Синергія», як і колишній депутат ІМР від «Нових облич» Оверко – «прораб» Карплюка.

А замовник будівництва аквапарку – ТОВ «Рів’єра голд», власники якого – Бойчук (бенефіціар) – бізнеспартнерка та співмешканка Карплюка, Марченко, Заболотня та Лілія Оверко (дружина згаданого депутата).

Тому коли говорять про карплюківців, то щодо поповнення місцевого бюджету виникають сумніви – швидше вони «видоюють» місцеву скарбничку.

Чим покращиться інфраструктура – не відомо. Шматок живої природи заплиткують під розваги у заплаві, яка живить річку. Збільшиться потік транспорту, що підвищить загазованість та можливі затори на дорогах.

Знову ж інвестиції у розвиток міста по-карплюківськи – це нищення природних ресурсів під шалену забудову, перетворення Ірпеня на бетонне гетто. Вільних земель уже нема – добивають заплаву.

Після заплавних шкіл, які обіцяли Карплюк та його прихвостні, місцеві жителі скептично ставляться до таких об’єктів. Наскільки ефективно працюватиме аквапарк, який облаштовують на відкритому повітрі, що свідчить про його сезонність?

Тому в людей закралася думка, що це – звичайне окозамилювання для початку земляних робіт. А потім, можливо, почнуть рости поверхи, як і на першій заплавній «школі».

The post Насичений тиждень: нагороди для добровольців, стоки у лісі та реклама заплавного аквапарку appeared first on Ірпінь онлайн.