Особливостями так званої “ірпінської демократії” від тимчасової місцевої влади є приховування офіційної інформації від широкого загалу, залучення “кишенькових” громадських організацій та тітушок для протягування потрібних рішень.
У цьому ракурсі цікавим є захід, запланований 7 листопада о 14:00 в Ірпінській міській раді, — презентація дослідження та обговорення “Ірпінь: розвиток місцевої демократії”.
На нього запрошують активних громадян, представників організацій громадянського суспільства, місцеву владу Ірпеня.
Мета зустрічі — презентувати дослідження інструментів локальної демократії, обговорити теперішній стан та визначити шляхи покращення ситуації для підвищення рівня впливу громади на процеси прийняття рішень.
Ініціатива виконується ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” за підтримки проєкту Програми розвитку ООН в Україні “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.
На сторінці згаданої групи у мережі Фейсбук в одному з матеріалів зазначається, що кожен громадянин має право на доступ до засідань колегіальних органів влади — сесій рад, комісій тощо.
Яскравим прикладом “ірпінської демократії” стало те, що журналістів ІА “Погляд” не пустили на погоджувальну раду, яка проводилася напередодні 73-ї сесії ІМР.
Ключовими питаннями її були відставка в.о. міського голови — секретаря ради Анастасії Попсуй (змінила прізвище на Заблоцька) та обрання нового очільника Ірпеня, яким став чиновник середньої ланки Андрій Літвинов.
Тоді фактично “держимордами” на дверях стали керівник муніципальної варти Микола Ковальчук та начальник відділу забезпечення діяльності ради Оксана Нечитайло.
Ці особи мотивували це тим, що на такі засідання, мовляв, сторонні не допускаються — лише місцеві депутати.
Водночас мунварта пропустила на “сходку” до зали “біглого” мера Ірпеня Володимира Карплюка та депутатів Гостомельської селищної ради, серед яких були Ольга Смолянчук та Олег Мамчур.
Неймовірне обурення серед свідомої громади викликало прийняття так званого “оновленого Генерального плану Ірпеня”.
Легітимність цього фейкового документа, покликаного узаконити тотальну забудову міста, місцеві жителі оскаржують у суді. Дякуючи ірпінським “демократам”, з документацією у повному обсязі ознайомитися неможливо, бо вона не оприлюднена.
Спочатку ірпінські чиновники влаштували “громадські слухання” з цього питання. Завдяки махінаціям з боку ірпінської влади, велика кількість бажаючих не змогла потрапити на цей захід — не встигли пройти реєстрацію, що була обмежена в часі. Слухання фактично ухвалив залежний адмінресурс.
Наступним “демократичним” етапом стало прийняття Генплану на сесії ІМР. Найняті тітушки, які координували свої дії із мунвартою, виштовхували ірпінців із сесійної зали.
Депутатське голосування тривало лічені хвилини без будь-яких обговорень, незважаючи на обурення з боку незаангажованих місцевих жителів, опозиційних депутатів.
Не дивно, що під тиском громади та лавини кримінальних проваджень свої тепленькі крісла залишили міський голова Володимир Карплюк, його перший заступник Дмитро Христюк, секретарі ради Юрій Денисенко та Анастасія Попсуй.
Дві останні особи робили “все можливе”, щоб громадяни не могли вчасно ознайомитися з порядком денним сесії, проектами рішень та іншими документами.
За це на них позивалися до суду, але їм вдавалося фактично виходити сухими з води. Навіть накладені на посадовців штрафи до абсурду смішні.
Та й самі пленарні сесійні засідання є “взірцем” демократії по-ірпінськи. “Біглий” мер Карплюк дозволяв собі хамське ставлення до тих, хто був не згодний з його примхами.
Зазвичай він не вислуховував опонентів, а нахабно перебивав, нав’язуючи власну думку. А на 54-ій сесії ІМР посадовець обізвав місцевих жителів чмошними, а депутатів — тупими, як валянки.
Так що у цьому ракурсі цікаво буде дізнатися, яке дослідження нам підготували для обговорення. І чи відповідатиме воно ірпінській дійсності.
