Маркушин пройшовся по кабінетах структурних підрозділів, поспілкувався з керівниками. Серед них є незаконно призначені самопроголошеною мершею – секретаркою Анжелою. Це «ручні» особи забудовника Карплюка, які обслуговують лідера «Нових облич» та його поплічників, а не працюють на громаду.

Самозванка звільнила цілу низку фахівців, бо були невгодні. Це керівниця ЦНАПу Юлія Юрченко, начальниця відділу земельних ресурсів Анастасія Черкас, яка не підписала жодного незаконного рішення, відмовилася виконувати вказівки Карплюка.

Прибрали з посади й головного архітектора Ірпеня Івана Кіпіша, який мав розробити новий просторовий план розвитку Ірпінської громади, щоб забудова була упорядкованою: розбудовувати місто, де є школи, садочки, розвинена інфраструктура, а не хаотичні величезні масиви, щоб у приватному секторі під вікнами у людей не виростали висотки.

У першу чергу треба провести аудит спадку, який за півроку безгосподарності залишили Карплюк та його команда. А це витрата коштів, скандальні тендери, незаконні розпорядження секретарки Анжели, рішення сесій та виконкомів. Над цим уже працюють фахівці, що надати правову оцінку.

Мер Ірпеня запевняє, що не збирається обслуговувати інтереси забудовників. Будуть відповідні кадрові рішення, щоб на посадах були професіонали, які працюватимуть на громаду, а не «кишенькові» особи.

Міський голова Маркушин переконаний, що не все ще втрачено, і в Ірпеня є чудовий шанс не перетворитися на бетонне гетто, врятувати заплаву, знову зробити міські парки місцем відпочинку, а не майданчиками для заробляння грошей.

Місто має бути пристосованим для повноцінного розвитку громади, комфортним для життя звичайних людей, а не місцем для збагачення кількох десятків спритників.

The post Мер Ірпеня Маркушин: «Я не збираюся обслуговувати інтереси забудовників» appeared first on Ірпінь онлайн.

Дух пристосуванства постійно підштовхував зрадницю протягом усього життя, аби на кожному кроці отримувати вигоду. Для цього поєднала журналістську кар’єру з політикою, щоб мати суттєві дивіденди.

Подвійне прізвище наче символізує її існування у двох іпостасях, і, на жаль, кидає тінь на пам’ять чоловіка, з яким була в офіційному шлюбі. Вона й досі презентує себе як вдова ветерана Сергія Шкарівського – добровольця батальйону «Донбас», який загинув у Іловайську, захищаючи Україну.

Водночас поряд з нею зараз знаходиться інший чоловік – Артем Іщенко, з яким перебуває у цивільному шлюбі, народила від нього дитину – через 11 місяців після смерті Шкарівського. Пишуть, що й досі намагається скористатися покійним, аби отримати від Ірпінської міської ради житло.

Поки Сергій висловлював свій протест проти злочинної влади на Майдані та воював, його дружина прилаштовувалася працювати то на медіа Ахметова, то на той час проросійському телеканалі «Інтер».

Ницість останньої чудово проглядається із листа до газети від Наталії Левошко – рідної сестри Шкарівського. Жінка зізнається, що ця відверта розповідь їй дуже неприємна, але непорядність Михайлини «переходить усі межі і норми людської моралі».

Авторка пише, що її брат сім останніх років свого життя прожив у законному шлюбі з цією особою, спільних дітей у них не було. Після його смерті вона вдавала із себе нещасну вдову, але мовчала про інший бік свого життя.

Адже за два місяці після загибелі Шкарівського пристосуванка завагітніла від іншого. Як виявилося, батько дитини – Артем Іщенко. Чоловік, що із своєю дружиною і сином проживав у родині Сергія, який надав їм прихисток як переселенцям з Донбасу.

Після народження хлопчика Михайлина продала земельну ділянку в Ірпені по вул. Федорова (нині Сім’ї Шкарівських), 18, яку мерія міста допомогла їй оформити як вдові загиблого. І придбала собі житло по вул. Комінтерну (Давидчука), 68-є, де оселилася із Іщенком. Останній залишив свою попередню родину.

Ірпінська рада учасників АТО прийняла рішення виділити сім’ям загиблих земельну ділянку й однокімнатну квартиру. Михайлина вирішила, що мало отримала від держави. Тому розпочала журналістську війну проти дочок Шкарівського від першого шлюбу, які завжди жили з батьком, у надії одержати нерухомість замість них.

У 2015 році, коли вже мала іншу родину, спритниця отримала посвідчення члена сім’ї загиблого, адже за законом ніхто не перевіряв наявність громадянського шлюбу.

Дуже зручно: і дитина, і чоловік, і пільги за загиблого, щоб ще більше вимагати від держави. Мало того, вона подала позов до суду, в якому намагалася відсудити частину хати батьків Шкарівського, – зазначає Левошко.

У намаганні побудувати політичну кар’єру, Михайлина поринула у громадське життя Ірпеня, вдаючи із себе запеклу борчиню проти злочинів карплюківської мафії. На виборах до парламенту і на посаду міського голови «пролетіла», зате пощастило протиснутися депутаткою ІМР від «Голосу».

Дійсно, виборці повірили команді, яка сформувалася навколо неї, до ради пройшли четверо обранців. Тому зрада Скорик-Шкарівською інтересів Ірпінської громади стала важким ударом для багатьох місцевих жителів – така собі «троянська кобила», яку карплюківці закинули до нашої спільноти.

Тим паче, що її голос став вирішальним для легітимізації сесії ІМР, оскільки у прихвостнів Карплюка не вистачало депутатської більшості для кворуму. Зрадниця виправдовувалася турботою про життєдіяльність міста. Хоча, звісно, містяни розуміють, що вона просто продалася.

Прикро, але цей вчинок став спусковим механізмом для подальших руйнівних процесів і в раді, й у середині місцевого осередку «Голосу». Депутат Руденко теж рушив шляхом пристосуванки, продавши свій голос за посаду для дружини у ветеранській структурі, якою наділила секретарка Анжела.

Натомість депутати Буренко та В’язовченко висловили Михайлині недовіру як керівниці фракції «Голосу», а згодом узагалі залишили її лави, утворивши власну. Ображена «червива дама» ганьбила свого однопартійця, який мобілізувався, шантажувала допомогою для його підрозділу, аби примусити голосувати на незаконних сесіях за карплюківський дерибан.

Гниле нутро пристосуванки викликає у людей справжню огиду та відразу. Адже вона скрізь шукає вигоду, «злила» вимоги виборців заради власного гаманця, заради наживи готова топтатися навіть по своїх колишніх однодумцях, з якими мала тісні стосунки. І байдуже, що в країні точиться війна – своя кишеня ближча до тіла.

The post Скорик-Шкарівська: «троянська кобила» Карплюка в Ірпінській громаді appeared first on Ірпінь онлайн.

Минулого року ірпінський міський голова Олександр Маркушин своїм розпорядженням відсторонив свого першого заступника Кравчука на період службового розслідування.

Підстава – ймовірне порушення при укладанні договору з ТОВ «Академія будівельних експертиз» та підписання акту про роботи, які фактично не були виконані. Образно кажучи, украв у дітей басейн у ДЮСШ.

Реакція була миттєвою. Команда Карплюка та інформаційні ресурси «Нових облич» заявили, що це порушення права. Київський окружний адмінсуд визнав відсторонення протиправним, розпорядження мера скасоване.

Мовляв, не було ні повідомлення про підозру, ні протоколу про корупцію. Службове розслідування не є автоматичною підставою для усунення, якщо немає законних умов.

Цього року Шостий апеляційний адмінсуд відхилив апеляцію Маркушина, визнавши, що припущення про ймовірне порушення Кравчука – не підстава для усунення з посади.

А тепер – нова ситуація. І нова правда. Нещодавно секретарка Анжела, яка оголосила себе мершею і стала частиною карплюківської команди, відсторонила двох ветеранів – начальника управління з питань ветеранської політики Віталія Кожокаря (Сармата) і очільника КУ «Ветеранський простір» Володимира Пархонюка (Прапора).

Термін – 2 місяці, протягом яких, начебто, має тривати службове розслідування, без підозр, фактів, протоколу. Ситуація схожа із Кравчуком, але зовсім інший підхід.

Юридичний відділ не заперечив. Чому? Бо після усунення Анжелою попередньої команди, яка працювала під керівництвом Маркушина, в юридичному департаменті – нові люди, «свої», які раптом не бачать порушення там, де два суди вже сказали: це незаконно, – розмірковує Ростолопа.

Закон залишився той самий. Але змінилися влада і доцільність. Коли йдеться про Кравчука – суди, права, аргументи, захист. А щодо ветеранів – тиша. На їх захист стали побратими, проте нелегітимна влада скористалася цим, щоб розвалити ветеранський рух та зробити його «кишеньковим».

Мало того, Макеєва своїм незаконним розпорядженням замінила Сармата на посаді на дружину депутата ІМР Руденка («Голос»), таким чином розплатившись за участь останнього у незаконних сесіях.

Громадська діячка нагадує секретарці Анжелі про її вислів у дописі: «Закликаю діяти виключно в межах закону». І те, що колись її незаконно звільнили з посади директорки стадіону «Чемпіон», бо відмовилася агітувати за Порошенка.

Громада її підтримала. Адже вона прямо заявляла, що це – політичне замовлення, тиск з боку Карплюка, через це начебто навіть втратила дитину. А тепер робить те саме, що вчинили з нею. І це щодо людей, які пройшли війну і захищали Ірпінь.

У юридичному відділі ІМР зберігаються матеріали справи Кравчука: два суди, той самий порядок, та сама ситуація. Але різні люди – і різне право. Це не просто подвійні стандарти. Це зневага до ветеранів, права, судової системи, до самих себе, – зазначає Ростолопа.

Тому закликає самопроголошену владу скасувати розпорядження про відсторонення Кожокаря та Пархонюка без доведення справи до суду. А юридичний відділ ІМР – дотримуватися судової практики, яка вже є, а не політичних інструкцій.

«Нагадую, що ветерани – це не технічні працівники, яких можна прибрати за однією телефонною вказівкою. Вони – носії гідності та самопожертви. Бо закон – це не інструмент для своїх. Це межа, яку не можна переходити», – підсумовує громадська діячка.

The post Подвійні стандарти: межі закону та зневага команди Карплюка до ветеранів Ірпеня appeared first on Ірпінь онлайн.

Відсторонена від посади секретарка Анжела за допомогою реєстраторки Олійник та судді Печерського суду Гречаної незаконно внесла себе до держреєстру як нібито «в.о. мера». Це рейдерське захоплення влади в Ірпені стало справжнім прецедентом.

14 квітня Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мінюсті ухвалила рішення, яким визнала протиправними та скасувала дії державного реєстратора, що на підставі судового рішення про тимчасове відсторонення міського голови Маркушина внесла Макеєву до Єдиного державного реєстру як особу, що представляє Ірпінську міську раду та її виконавчий комітет, – зазначає громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Нагадаємо, що обраного населенням мера Ірпеня Маркушина за надуманим звинуваченням відсторонили від посади, а секретарка Анжела внесла себе до ЄДР як особу, що має право представляти органи місцевого самоврядування.

Але жодне судове рішення не дає таких повноважень автоматично. Для цього потрібне рішення уповноваженого органу, якого не було. Реєстратор вніс зміни без рішення ради про покладання обов’язків, актів про припинення повноважень міського голови та підтвердження законності такої заміни. Це – пряме порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб» та Порядку №1128.

Відбулося маніпулювання судовою ухвалою. Адже Мінюст чітко роз’яснив, що судове рішення про відсторонення мера не є підставою для реєстраційної зміни керівника юридичної особи. Суд не призначає нового керівника, а тимчасово відсторонює особу в рамках кримінального процесу. А питання заміни – виключно компетенція ради, – уточнює Ростолопа.

До ЄДР внесли, що Макеєва виконує обов’язки міського голови, але без жодного підтвердження законності цієї ролі. Це – порушення принципів об’єктивності, достовірності та повноти реєстраційних даних.

Мінюст скасував реєстраційні дії, якими Анжелу внесли як представницю ради та виконкому. А також на місяць заблокував реєстраторці Олійник доступ до ЄДР.

У юридичному плані це означає, що у Макеєвої не було і наразі нема повноважень представляти міську раду та виконком. Її дії як «в.о. міського голови» можна оскаржувати як незаконні. Це справжній прецедент рейдерства у владі через механізми державної реєстрації.

Після публікації рішення Антирейдерської колегії афілійовані з екс-мером Ірпеня Карплюком інформаційні джерела кинулися поширювати тезу: Анжела досі в реєстрі, отже, має повноваження.

«Поки Мінюст розглядав скаргу, Макеєва встигла внести нові записи через інших реєстраторів – на підставі нової ухвали суду про продовження відсторонення мера. А вже після скасування перших записів, 15 квітня вона знову змінила дані у реєстрі», – роз’яснює Ростолопа.

Але сутність не змінилася. Як заявив Мінюст, жодна ухвала суду не замінює рішення ради, жоден реєстратор не може узаконити самопризначення, а наявність запису в ЄДР не створює повноважень.

Карплюк хоч і заправляє процесами, але документи візує його «фунтиха» Анжела – нелегітимна особа без відповідних повноважень. Це – політичне шахрайство, завуальоване у формальні процедури.

Також громадська діячка нагадує депутатці Скорик-Шкарівській («Голос») – зрадниці інтересів Ірпінської громади – як та закликала визнати секретарку в.о. мера, посилаючись на записи в реєстрі. Наразі маємо рішення Мінюсту, що це було незаконно.

Отже, «голосиста обраниця» ввела в оману громаду і депутатів, легітимізувала рейдерське захоплення повноважень, зміцнила позиції карплюківців, які системно знищують місцеве самоврядування.

Як публічна особа, депутатка, представниця політичної сили «Голос» вона зобов’язана визнати помилку і спростувати свою позицію. Це не про дискусію. Це – про відповідальність, – підсумовує Ростолопа.

Водночас заслуговують подяки ті, хто відмовився брати участь у цьому реєстраційному шабаші. З такими людьми у громади ще є майбутнє.

The post Реєстраційний шабаш: як секретарка Анжела узурпувала владу в Ірпені appeared first on Ірпінь онлайн.

У циклі матеріалів про формування карплюківської влади в Ірпені Євгенія Ростолопа розписує мережу впливу, вибудувану екс-мером Карплюком. Зокрема як «благодійність» стала інструментом політики і пропаганди.

Стратегію він розробляв на роки вперед, щоб утворити вертикаль тотального контролю. І не лише через посади, а й фонди, медіа, «потрібні» громадські організації та зручні для нього «нові обличчя».

Одним із її інструментів став «Фонд громади Приірпіння», який очолювала Попсуй (Сайферс). Під брендом благодійності фактично контролювали інформаційні та грошові потоки, політичні кадри.

У 2015 році фонд заснував ІА «АйТіВі», яке згодом стало основним підрядником Ірпінської міської ради. Цю власність із Попсуй переоформили на забудовника Оверка, а потім – на дружину Карплюка. Фірма «видоювала» з ІМР та комунальників мільйонні кошти.

«Та суть була не в людях, а в системі. «Нові обличчя» – це не про новизну, не про політичну альтернативу. Це про змінні фасади сталого механізму впливу», – переконана Ростолопа.

Бо за ними все одно стояли старі схеми – вертикаль підконтрольних ГО, «благодійних» фондів, ЗМІ, тендерів і кадрових призначень. Структура працювала незалежно від ідеології та обставин.

У 2016-му СБУ проводила обшук у підозрюваного, який готував теракт на території Херсонщини у змові з представником загальноросійської організації «НАШІ» – прикриття для підривної діяльності рашистів в Україні.

Вилучили понад 30 кг вибухівки, гранати, електродетонатори. А ще договір про благодійну допомогу, укладений із «Фондом громади Приірпіння». Даний факт зафіксовано в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва. Це був перший тривожний сигнал.

А в 2017 році, коли під час обшуку в будівлі Ірпінської міської ради знайшли повний пакет документів згаданого фонду: установчі документи, банківські виписки, фінансові накази, ордери, внутрішні протоколи.

У тій же кімнаті виявили документи ГО «Європейська асамблея жінок-депутатів», співзасновницею якої також була Попсуй. Обшук відбувся на підставі ухвали Обухівського районного суду.

Це вже ланцюг подій: фігурування фонду в справі про підготовку теракту та знаходження його документів у ІМР, де їм точно не місце.

Наразі, коли і Херсон, й Ірпінь перебували в окупації, коли у цих містах гинули люди, – ми інакше сприймаємо слова «теракт», «вибухівка», «інформаційна мережа». Як і те, що договір ірпінського «благодійного» фонду знайшли серед доказів у справі, де йшлося про замах на масове вбивство українців.

«Це не доведення провини. Це – дзеркало, в якому ми бачимо, наскільки небезпечною може бути безконтрольна влада. І наскільки глибоко можуть вкоренитися зв’язки», – констатує громадська діячка.

І додає, що Карплюк будував свою систему так, щоб залишатися при владі за будь-яких обставин, навіть перебуваючи у тіні й усадивши у мерське крісло своїх «фунтів». Йому не була важлива ідеологія – лише інструменти.

Він формував структуру, яка могла б працювати з будь-якою політичною силою, незалежно від її справжньої суті. У центрі – не партія, не програма, не відповідальність, а контроль.

Після пережитої часткової окупації Ірпеня, численних жертв по-іншому сприймаємо різні речі. Згадуються і депутатський новообличчівський торт для російського шоу, і рашистський гімн на сесії ІМР.

Тому систему впливу, яка була створена в Ірпені та певним чином дотична до осіб, причетних до підривної діяльності, не можна залишати без уваги.

«Я не висуваю звинувачень. Я даю посилання на офіційні документи, з яких кожен може зробити власні висновки. Якщо спецслужби в 2016 році щось пропустили – зараз саме той час, щоби повернутися до цих питань із новим баченням.

Це – не про помсту. Це – про пам’ять. І про відповідальність перед громадою, яка заплатила за спокій надто високу ціну», – підсумовує Ростолопа.

The post «Фонд громади Приірпіння» і теракти: «благодійність» як інструмент політики Карплюка appeared first on Ірпінь онлайн.

З чого все почалося? Як в Ірпені вибудовували систему, що не залишає шансів самоврядуванню? Розбиратимемо тези громадської діячки Євгенії Ростолопи, дещо їх деталізуючи.

2012. Політична партія «Нові обличчя» заснована бізнесменом Карплюком. Це не була класична партія. Це була система, яка мала забезпечити повний контроль над містом: виконавчою владою, депутатським корпусом, бюджетом, землею, комунальним майном, громадським сектором, інформаційним полем.

26 жовтня 2014 року Карплюк виграє позачергові вибори міського голови Ірпеня. Влада стає офіційною. Стратегія була проста й ефективна: створити систему, в якій жоден інший представник громади не зможе отримати вплив без згоди «центру».

2014-2020: Павутина впливу й контроль за громадою

Команда «Нових облич» розпочинає масштабне розгортання мережі впливу. Карплюк мав досвід з гуртування мас, який і вирішив використати для об’єднання містян заради досягнення власної мети.

Навчаючись у податковому університеті, він очолив студентський парламент вишу, а згодом і молодіжну організацію «Партії регіонів» Київщини, набуваючи партійного досвіду за протекцією ректора Мельника.

Дорвавшись до влади, Карплюк організував контрольоване партнерство з громадськими організаціями. Для стимулювання підконтрольних активістів і молоді запровадив конкурси, стипендії, премії.

До масових заходів залучають активних освітян, митців, спортсменів, представників культури – своєрідних лідерів громадської думки. Також відбувається тісна співпраця з бізнесом під гаслом «давайте разом розвивати місто».

«Усе це виглядало як добрі наміри: благоустрій, ремонти, соціальні ініціативи. Але поступово це перетворюється на інструмент лояльності», – зазначає Ростолопа.

2015: Другі вибори і початок інституціонального контролю

На виборах 25 жовтня 2015 року Карплюк знову перемагає. Партія «Нові обличчя» вперше заходить до Ірпінської міської ради як потужна фракція. Вони отримують повний доступ до містобудівної документації, внутрішніх реєстрів, систем розподілу ресурсів тощо.

Формується замкнене коло «своїх» забудовників та підприємців, які в обмін на лояльність фінансують заходи, кампанії, «потреби міста». А також беруть участь у підтримці партійної вертикалі, допомагають утримувати вплив і прибирати «зайвих».

Варто згадати, приміром, колишнього депутата ІМР від «Нових облич» Оверка, пов’язаного зі спорудженням гігантського ЖК «Синергія сіті», якого називають «прорабом» Карплюка.

2015-2025: Усунення критичних голосів і медійна монополія

Паралельно розгортається система тиску на активістів: збір приватної інформації; дискредитації, звільнення, залякування; відкриття кримінальних справ; фізичний тиск.

Запам’яталося примітивне хамство Карплюка, зокрема й на сесіях ІМР, коли опозиційним до нього депутатам затикав рота, перебиваючи виступи, обзивав їх тупими, як валянки, а місцевих жителів – чмошними.

Колишньому депутату ІМР від «Свободи» Лаврентію Кухалейшвілі за стійку громадянську позицію – відмову співпрацювати з Карплюком, захист заплави та інших куточків природи від забудови – спалили дві машини.

Замість самостійного громадського голосу – з’являється контрольоване «представництво громади», позиції якого прописує команда Карплюка (зокрема його піарник Щербина).

Формується інформаційний кокон: телеграм-канали, Facebook-групи, бот-мережі, ITV. Місто стає інформаційно «герметичним» для критики або незалежного аналізу.

«Придворне телебачення» ITV, яке належить колишній дружині Карплюка, фінансується за рахунок надавання «інформаційних послуг» структурам виконкому ІМР та комунальним службам, з яких «видоювали» мільйонні суми.

2 серпня 2018 року: Формальна відставка – неформальний вплив

Карплюк офіційно складає повноваження міського голови. Обов’язки передаються секретарці ради Попсуй (Сайферс). Але той не залишає будівлю Ірпінської міської ради – навіть кабінет за ним залишили.

Він стає головою новоствореної інвестиційної ради Ірпеня – дорадчого органу, який не має повноважень, не проводить засідань, не ухвалює рішень. Проте публічно і психологічно він продовжує виглядати як «той, хто вирішує».

Усі бачать – він на місці, він «радить», він узгоджує. Юридично – не відповідає за жодне рішення. Фактично – контролює, через підконтрольних посадовців, усі документи і процеси, – констатує Ростолопа.

2020: Технологія утримання влади через реєстрацію виборців

До місцевих виборів 2020 року рівень довіри до «Нових облич» суттєво впав. Але команда використала доступ до реєстрів – і масово почала реєструвати нових «мешканців» з інших міст.

Вони не брали участі в житті громади, не знали реального стану речей, але мали право голосу. Саме вони дали партії мандати у міськраді та провели на посаду міського голову Олександра Маркушина.

Отже, те, що виглядало як розвиток, модернізація й турбота про громаду – насправді виявилося багаторічним процесом створення системи, в якій самоврядування стало неможливим.

Системи, де влада – ручна, опозиція – контрольована або витіснена, бізнес – на гачку, громада – декоративна, відповідальність – розмита, рішення – неформальні, але обов’язкові.

Саме ця подвійність влади – офіційна та неофіційна, легітимна й тіньова – і приведе Ірпінь до тієї політичної кризи, яку ми маємо сьогодні, – підсумовує громадська діячка.

The post Тотальний контроль: карплюківський шлях Ірпеня до політичної кризи appeared first on Ірпінь онлайн.

У своєму другому дописі депутатка Скорик-Шкарівська жаліється на політичну кризу в Ірпені. І порівнює з особливостями самоврядування, що склалися в інших населених пунктах області – Гостомелі, Бородянці, Бучі.

Тому начебто прийшла до висновку, що Ірпінська міська рада має працювати – бо триває війна, місту треба бюджет, а вибори, образно кажучи, ще за високими горами.

Тобто дана особа відверто прикидається, що не розуміє: її голосування – це скринька Пандори для Ірпеня. Наслідки ухвалення незаконних рішень будуть руйнівними для громади.

Шалений дерибан бюджетних фінансів та природних ресурсів, налагоджений ще десятиліття тому екс-мером Карплюком та його оточенням, призупинився після відмови міського голови Олександра Маркушина скакати під новообличчівську дудку.

За це обраного населенням очільника міста лідер «Нових облич» зі своїми прихвостнями «упакував» до буцегарні. І наразі користується моментом, щоб максимально задовільнити свої бізнесові забаганки.

Зрозуміло, що заради цього Карплюк піде на все, бо на кону – мільярди. Купуються судові й правоохоронні структури. То що вже говорити за дешеву місцеву депутатку? А люди мають повірити у твою лабуду, що ти не зраджуєш, а робиш велике благо для громади, допомагаючи її дерибанити?

Тому знову ж громадська діячка Євгенія Ростолопа фактично зриває її личину – особи, яка вичікувала моменту, аби вигідніше продатися (відповідь на перший допис ми публікували раніше).

1. Вступ: позиціонування себе як «жертви обставин»

«Як депутатка від «Голосу», я завжди була в опозиції…»

Техніка:

Михайлина намагається привласнити імідж послідовної опозиціонерки, яка «вимушено» співпрацює з більшістю.

Насправді:

Після виходу Маркушина з «Нових облич» вона зробила вибір підтримати більшість, яка лишилася вірною Карплюку. Це свідома політична зміна орієнтирів, яку вона намагається приховати за фразами «не все так однозначно».

2. Війна як прикриття співпраці

«Ми пообіцяли одне одному єдність до перемоги…»

Маніпуляція:

Апелює до війни як до аргументу, чому опозиція стала владою. Це міксує поняття безпеки і підконтрольності, хоча мова йде не про бойові дії, а про політичну архітектуру влади в тилу.

3. Порівняння з іншими громадами

«У Бучі – стабільність, у Гостомелі – колапс…»

Прийом:

Штучно вибудовує шкалу: або хаос, або те, що є зараз. А Ірпінь, мовляв, тримається лише завдяки «відповідальним депутатам», себто їй і тим, хто залишився в залі.

Справжній мотив:

Створити видимість, що вона – центр здорового глузду, хоч насправді є частиною конфігурації, яка втратила підтримку громади.

4. Легалізація свого голосування на сесіях

«Ми вирішили: рада має працювати…»

Маніпуляція:

Формально – правильно. Але голосувати разом з колишніми «ворогами» – це не просто «виконання обов’язку». Це реальний перехід у табір влади, який не супроводжувався жодним публічним поясненням.

5. Виправдання через «немає дати виборів»

«Дата виборів невідома, ми маємо допрацювати…»

Нюанс:

Це правда. Але замість використати цей час для переосмислення системи, вона закликає до збереження політичного комфорту, в якому її фракція тепер почувається зручно.

Тут варто внести ремарку, бо половина фракції «Голосу» висловила недовіру Скорик-Шкарівській та вирішила чинити по закону.

6. Завершення – напад у відповідь

«Прошу юристів з іменем пояснити, коли ми стали «ворогами»?»

Техніка:

Михайлина атакує формулювання юристів, граючи роль ображеної представниці «законної ради». Це перехоплення ініціативи, щоб перетворити критиків на нібито «радикалів».

The post Зірвати личину: Скорик-Шкарівська вичікувала моменту, щоб вигідніше продатися Карплюку? appeared first on Ірпінь онлайн.

На сесії Ірпінської міської ради голос депутатки Скорик-Шкарівська («Голос») став кроком до легітимізації самопроголошеної влади в Ірпені на чолі із секретаркою Анжелою. Це так обурило виборців, що вони вимагають від її партійних босів викинути зрадницю з депутатських лав.

Сама політична повія, яка продалася «тіньовому меру» Карплюку, виправдовувалася тим, що своїми голосуваннями в унісон із карплюківською більшістю «рятує місто».

А тепер узагалі фактично намагається перекинути відповідальність за те, що відбувається в Ірпені, на міського голову Олександра Маркушина. Мовляв, політична криза – наслідок розколу в партії «Нові обличчя» у передчутті виборів.

І чомусь не бачить, що ляльковод, який став її годувальником, просто не хоче втрачати вплив на міську владу, прагне «протягувати» свою незаконну забудову, «доїти» бюджет. А Маркушин вирішив припинити це свавілля та грабунок громади.

На свою голову Скорик-Шкарівська зачепила громадську діячку Євгенію Ростолопу, аби прокоментувала ситуацію, що склалася в місті. У відповідь отримала достеменний аналіз, який є для неї справжнім вироком.

Ростолопа звернула увагу на дописи зрадниці, «які були чітко побудовані за принципами професійної політичної риторики, із використанням маніпулятивних прийомів впливу на громадську думку».

Аналіз першого допису (починається словами: «Фотофакт: отак виглядають «внутрішні вороги»)

1. Загальний контекст і прихований намір.

На перший погляд, допис виглядає як емоційна реакція на оцінку юридичної компанії, яка використала фразу «внутрішні вороги» щодо чинної більшості ІМР. Однак це лише поверхневий шар.

Справжня мета – політична:

Підірвати довіру до Маркушина як самостійного політичного гравця, який вийшов з-під контролю партії «Нові обличчя» й особисто Карплюка.

Нівелювати його спроби мобілізувати навколо себе громаду, формуючи незалежну від партійного минулого платформу.

2. Структурно-тематичний поділ допису:

Розділ 1: Фото і термін «внутрішні вороги»

«Фотофакт: отак виглядають «внутрішні вороги»

Маніпуляція:

Михайлина іронізує над терміном, запозиченим із юридичного висновку. Вона показує фото, де Маркушин у 2022-2023 роках співпрацював із тими, кого сьогодні вважає «ворогами».

Це створює образ «непослідовного» мера, який «зрадив» свою команду.

Справжній підтекст:

Михайлина перенаправляє фокус із конфлікту «громада – система» на конфлікт «Маркушин – колишні соратники», зводячи все до персонального конфлікту всередині однієї політичної тусовки. Це зменшує масштаби проблеми в очах читача.

Розділ 2: Пояснення, як формувалася більшість у міськраді

«Політична правда полягає в тому, що в усіх рішеннях Ірпінської міської ради…»

Мета:

Показати, що Маркушин ніколи не був незалежним – він завжди діяв як частина партійної більшості, сформованої «Новими обличчями». Тобто зруйнувати його образ самостійного політика, який зараз намагається дистанціюватися від Карплюка.

Політичний прийом:

Це переписування історії з позиції постфактум. Насправді Маркушин – єдиний публічний лідер після 2022 року. Але Михайлина зумисне применшує його особистий внесок і позиціонує як «партійного гвинтика».

Розділ 3: Легітимація Макеєвої

«Жодної спроби переобрати Макеєву не відбулося…»

Суть:

Показати, що нинішня структура влади – законна і стабільна. Михайлина виправдовує збереження контролю в руках партійної більшості та секретарки ради.

Маніпуляція:

Замовчується ключове: криза не тільки в правовій площині, а й у площині довіри. «Законність» не гарантує легітимності. Якщо громада не довіряє владі – юридичні формули не врятують систему.

Розділ 4: Вся відповідальність – на Маркушині

«Тож з точки зору логіки – повну політичну відповідальність несе він…»

Техніка:

Це спроба максимально персоналізувати кризу, не згадуючи, що сама більшість, яку тепер Михайлина підтримує, також несе відповідальність. Таким чином вона знімає провину з фракцій, депутатів, секретарки – і концентрує весь негатив на фігурі мера.

Розділ 5: Фальстарт виборчої кампанії

«Окремі представники почали фальстарт такої сили…»

Нюанс:

Михайлина переводить провину за кризу на «фальстартуючих політиків», натякаючи, що саме вони були винні у зриві бюджету.

Маніпуляція:

Це нав’язування наративу, що критикувати нинішню владу – це політика, а не відповідальність. Насправді ж бюджет не ухвалено через глибоку недовіру до практик «Нових облич», до яких тепер долучилася і сама авторка.

Розділ 6: Заклик до легалізації нинішнього порядку

«Закон говорить, що керує секретар ради…»

Прихований підтекст:

Михайлина пропонує зберегти статус-кво, не згадуючи про кризу представництва, відсутність нової політичної угоди чи втрату контролю над виконавчими функціями.

Висновок по першому допису:

Цей текст – не аналіз, а політичне виправдання. Михайлина:

Маніпулює фактами, щоб зменшити суб’єктність Маркушина;

Виправдовує власну зміну позиції, мовляв, вона – за стабільність, а він – за хаос;

Не згадує роль Карплюка, щоб уникнути враження, що вона тепер на його боці;

Під виглядом раціональності фактично легітимізує владу «Нових облич», у яку сама довго не вірила.

The post Вирок для політичної повії: відповідь Ростолопи на маніпуляції Скорик-Шкарівської appeared first on Ірпінь онлайн.

Печерський суд вдруге продовжив ірпінському міському голові Олександру Маркушину цілодобовий домашній арешт та відсторонення від посади. На цей раз терміном на місяць.

Формальна причина – нібито незаконне переміщення за кордон, що, на думку прокуратури, підпадає під ч. 2 ст. 332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон) ККУ.

«На перший погляд – це стандартна процедура в рамках кримінального провадження. Однак якщо заглибитися у фабулу справи, стає очевидним: ситуація набуває все більшої політичної забарвленості, а юридична аргументація обвинувачення виглядає дедалі слабшою», – переконана громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Як виявилося, два місяці досудового розслідування слідчий просто байдикував, адже не зібрав жодних доказів вини обвинуваченого. Але це не завадило суду винести несправедливе рішення – воно було підготоване заздалегідь.

Євгенія помітила, що особливо промовистою була реакція суддів апеляційної інстанції. Коли прокурор надав власну аргументацію щодо нібито незаконного переміщення мера, судді, які раніше скасували тримання останнього під вартою, змінивши на цілодобовий домашній арешт, просто опустили очі.

Ця невербальна реакція – більш ніж красномовний жест у системі правосуддя, де офіційні коментарі часто не відповідають реальному стану речей. Залучені у процесі мовчки визнають абсурдність обвинувачення, але у кулуарах виправдовуються, що це, мовляв, «вказівка зверху».

Наразі Маркушин залишається ізольованим без реальних доказів його вини, а сам судовий процес все більше нагадує політичний фарс. Він настільки відкритий, що учасники навіть не заморочуються, аби створити видимість законності.

«Саме тому ситуація з міським головою Ірпеня нагадує реаліті-шоу «За склом». Громадяни можуть прозоро спостерігати за тим, як правоохоронні органи і судова система діють у режимі політичного тиску, а очільника міста усувають без реальних юридичних підстав», – зазначає Ростолопа.

Головне, люди чудово розуміють, що цей «спектакль» замовив екс-мер Ірпеня Карплюк, якому Маркушин «прищемив хвоста» із його незаконними об’єктами та відсунув від бюджетного корита.

Дещо схоже «шоу» триває і в Бородянці, де обраного населенням селищного голову Олександра Сахарука, незважаючи на рішення суду про його повернення на посаду, намагаються викинути з мерського крісла.

Наразі Міністерство юстиції України вчергове скасувало держреєстрацію посадовця. Замовник цього дійства – той самий Карплюк, який просуває на очільницю селища свою ставленицю Захарченко – секретарку ради.

Як повідомляє паблік «Бородянка онлайн» робота селищної ради заблокована, аби спровокувати соціальний вибух. І все це напередодні візиту Президента Зеленського до селища.

Зазначається, що не виплачують зарплати і надбавки для освітян, медиків, паралізована робота первинної ланки медицини, не вивозиться сміття, зокрема й будівельне, що накопичилося на нелегальних звалищах, зупинена діяльність комунального підприємства «Благоустрій – Бородянка».

Влада цинічно пропонує нам мовчки приймати цю відверту несправедливість, коли за гроші дозволено розпоряджатися життя окремої людини, ставити на коліна цілі громади?

The post Шоу «за склом» в Ірпені: політичний тиск і позбавлення Маркушина посади appeared first on Ірпінь онлайн.

Для прикарплючених головною тижневою подією стала незаконна 50-та сесія ІМР, яку ініціювала секретарка Анжела – особа, яка проголосила себе в.о. міського голови. Це був справжній розгул дерибану на користь екс-мера Ірпеня Карплюка та його оточення. Серед них – продовження оренди землі під незаконне спорудження ЖК «Рівер порт» та ларьки Щербини, затвердження ДПТ довкола висотки по вул. Лисенка, до якої дотичний депутат від «Нових облич» Чава, сервітут на землю під кіоски фірмі, що пов’язана із батьком першого заступника міського голови Кравчука, земельні питання карплюківського бізнеспартнера Співака. Переймаючи злочинний досвід Карплюка у боротьбі з опонентами, Анжела засвідчила свою хамську поведінку в ставленні до виборців. І всім присутнім у залі, зокрема й комунальникам, які прийшли на захист своїх керівників, прозоро дала зрозуміти, що невгодних ламатимуть через коліно, навіть кидаючи за грати.

Напередодні сесійних баталій в інформаційному просторі несподівано вигулькнув сам головний винуватець дерибанних подій. Екс-мер Ірпеня Карплюк засвітився на презентації дебютної збірки «Осколки» юного письменника Богдана-Любомира Притули.

Хлопець видав книгу за сприяння карплюківських «Відважних». Лідер «Нових облич» корчить із себе великого благодійника, намагаючись перетягувати на свій бік молодь, запудрюючи мізки та штампуючи кадри. Адже і його самого колись просувала «Партія регіонів» через свою молодіжну організацію.

5 березня під головуванням секретарки Анжели пройшов незаконний виконком. На зсіданні, зокрема, затвердили 14 сертифікатів на суму 37,5 млн грн. Це стосується компенсації за пошкоджене житло.

Ще напередодні 50-ї сесії радник міського голови Валерій Степанюк окреслив головні запити дерибанників. Отже, виконком ІМР захотіли остаточно перетворити на підконтрольну структуру.

Для цього мали виключити з його складу Гавриленка та Мельника, які відмовляються бездумно голосувати «за» по команді Анжели. Дійсно, таке питання проголосовано, але на офіційному сайті Ірпінської міської ради «забули» виставити додаток зі списом.

У головних депутатських комісіях – бюджетній, земельній та архітектури – забезпечена стійка карплюківська більшість, аби без зайвих проблем виводити потрібні питання на сесії.

У планах прикарплючених було скоротити ще на 6 одиниць кількість працівників виконкому, а управління соцзахисту – на 11. Натомість створити управління спорту із 8 осіб на чолі із сестрою секретарки Анжели.

56 працівників передбачали «загнати» у некомерційне підприємство «Центр надання соціальних послуг» ІМР і визначити їм середню зарплату на рівні 12 тис. грн.

Такі незрозумілі реструктуризації викликали на сесійному засіданні бурю емоцій. Аби достеменно розібратися, наскільки це болісно вдарить по жителях міста, треба додатково вивчати питання.

Справжній шквал вирував у залі, коли розглядали й ветеранські питання. Стріли від карплюківців летіли у бік обраного населенням міського голови Олександра Маркушина, який наразі відсторонений від посади за надуманим звинуваченням, очільників структур по роботі з ветеранами, аби їх дискредитувати.

Таке враження, що прихильники Карплюка свідомо спровокували цей хаос, аби відволікти людей від «протягування» власних дерибанних рішень та показати, хто наразі «господар» в Ірпені.

Опоненти зривали голоси в крику, для контролю виступаючим відключали мікрофон, затикали рота. Словом, у кращих традиціях сесій, які проводив ще Карплюк. У цьому секретарка Анжела вирішила брати з нього приклад, засвідчуючи свою хамську поведінку в ставленні до виборців.

Якщо у присутніх є претензії до влади, то чому не розмістити у залі вільний для доступу мікрофон та не визначити час для поставлення запитання, дискутування? Громада має ставити містечкових небожителів на місце.

Потім тихцем «протягли» бізнесові інтереси Карплюка та його оточення. При цьому Анжела часто плуталася у формулюванні питань, які винесли на сесію. Тому згодом їй навіть ліньки було їх озвучувати – називала лише номер.

У залі цим обурилися, адже порядок денний роздали вузькому колу осіб, переважно депутатам. На це Макеєва порадила читати з інформаційного табло для голосування. Як кажуть, не барська це справа – виконувати свої обов’язки.

Отже, прикарплючені депутати фактично дали дозвіл на продовження незаконного будівництва ЖК «Рівер порт», що веде фірма «Відважних» Карплюка на заплаві р. Буча. Скандальний житловий комплекс споруджують на 2 га комунальних земель на березі озера Земснаряд.

Одну ділянку шахраї прихопили за підробленими документами. Суд заборонив виконувати на ній будь-які будівельні роботи. Іншу ділянку площею 1 га спритники «намутили», взявши у суборенду в ПрАТ «Фінансово-промислова група «Атіка», яке у свою чергу орендувало цю комунальну землю в Ірпінської міської ради.

Коли розпочалися підготовчі роботи, до ірпінської поліції надійшла заява про будівництво на цій ділянці, що відноситься до земель водного фонду та надана в суборенду ТОВ «Відважних» з порушенням земельного законодавства.

Під тиском розголосу слідчі органи виявили, що «Атіка» набула права оренди на землю з порушеннями норм закону й спробували накласти на неї арешт. Але Ірпінський міський суд у цьому відмовив.

Оскільки термін оренди збігав та враховуючи численні махлярські «косяки», ІМР вирішила його не продовжувати. Мер Ірпеня Маркушин зайняв позицію припинити забудовну вакханалію у місті. Над ЖК «Рівер порт» нависла загроза демонтажу.

Прибравши обраного населенням міського голову, Карплюк через міську раду «протягнув» питання про продовження оренди згаданої землі ще на 5 років, аби добудувати свій незаконний житловий комплекс та продати квартири.

На сесії представник інтересів «Атіки» запевняв, що жодних порушень в оренді нема. Ну дійсно, брали у 2005-му для розташування комплексу відпочинку, який так і не облаштували, а потім через 15 років віддали Карплюку під висотки.

Водночас депутат ІМР Ополінський («Свобода») нагадав, що порушень набралося на 6 сторінок. Проте депутатська карплюківська більшість це проігнорувала, виступивши тупо «кнопками» для голосування.

Ще на три роки кишенькові депутати надали право Щербині – піарнику екс-мера Ірпеня Карплюка – користуватися земельними ділянками на привокзальній площі та в парку «Центральний», де натикані його ларьки.

Місця для карплюківського політтехнолога здаються по 500 грн на місяць, а розташовані поряд павільйони комунальної власності пропонують орендувати за 6,5 тис. грн!

У вересні минулого року поблизу залізничного вокзалу представники робочої групи по боротьбі з незаконною торгівлею перевіряли санітарний стан кіосків. У щербинівському виявили цілу низку порушень.

Також на сесії докинули ще 5 га у Михайлівці-Рубежівці Карплюку з Помазаном на зведення нових висоток, узаконили незаконну споруду по вул. Лисенка, до якої дотичний депутат Чава («Нові обличчя»), провели земельні питання карплюківського бізнеспартнера Співака.

А ще надали сервітут на землю по Гостомельському шосе біля будинку 3-а під кіоски ТОВ «Спец пром постач», що пов’язана із батьком першого заступника міського голови Кравчука – племінника Карплюка.

Загалом усім присутнім у залі, зокрема й комунальникам, які прийшли на захист своїх керівників, секретарка Анжела прозоро дала зрозуміти, що невгодних ламатимуть через коліно, навіть кидаючи за грати.

Очільників «Ірпіньводоканалу» та «Теплоенергопостачу» задумали звільнити, навіть не заслухавши звіту. Натомість залякують розслідуванням діяльності підприємств і кримінальними провадженнями.

До речі, Макеєва каталася за межі України на машині, яка на балансі «Теплоенергопостачу», і це незважаючи на урядову заборону чиновникам виїздити на відпочинок за кордон.

The post Розгул дерибану: на сесії ІМР «порішали» бізнесові питання Карплюка та його оточення, залякуючи громаду розправою appeared first on Ірпінь онлайн.