Митець народився у 1920 році в с. Дячкове, що неподалік славнозвісної Диканьки на Полтавщині.

Його батько був сином італійського художника Джованні Панідо, якого ще юнаком до України запросила дружина князя Кочубея. А мати – козацького роду.

У полтавській школі, де навчався хлопець, малювання та креслення викладав Матвій Донцов. Досвідчений художник допоміг юному даруванню знайти свій шлях у мистецтво.

Теплі стосунки з учителем переросли у велику дружбу, яка тривала багато років – до останніх днів Донцова. Вдячний учень в Ірпені створив музей свого вчителя.

На студентській лаві Харківського художнього інституту Піаніду застала війна. Замість пензля до рук довелося узяти зброю. Унаслідок поранення, контузії потрапив до шпиталю, на фронт уже не повернувся.

Опинився в евакуації у Середній Азії, де продовжив навчання в художньому інституті – своєрідного міксу закладів Москви, Харкова та Києва.

У 1947-му Піаніда з відзнакою закінчив Київський художній інститут. Він був одним з найкращих студентів курсу, єдиним, хто отримав стипендію ім. Рєпіна.

Закінчивши аспірантуру, викладав образотворче мистецтво, живопис та композицію у згаданому виші. А на громадських засадах очолював декілька художніх студій – у Києві та Ірпені.

Як талановитий педагог, за 40-річну практику виховав понад 2 тис. учнів. Багато хто з них стали відомими художниками та викладачами.

Наприкінці 40-х Донцов перебрався до Ірпеня. У гості до нього часто приїздив і Піаніда.

Це було і дружнє спілкування, і митецькі поради, і творчість. Краса ірпінської природи надихала митця на створення чудових пейзажів.

Після смерті Донцова Піаніда отримав його будинок у спадщину. Зі своєю дружиною Любов’ю він створив тут музей свого вчителя та дитячу художню студію.

На жаль, останні роки свого життя художник важко хворів – давалися взнаки поранення, отримані на війні.

Піаніда помер 8 березня 1993-го. Його поховали в Ірпені, де й могила Донцова. Після смерті митця будинок-музей Донцова перестав існувати.

З нагоди ювілею художника в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкрили виставку його робіт.

У серії «Наші славетні земляки», яку започаткувала Ірпінська центральна міська бібліотека, вийшла друком краєзнавча брошура «Піаніда Борис Микитович – художник і педагог».

Прикро, що в Ірпені не можуть повноцінно використати багату культурну спадщину наших предків для приваблення туристів, проведення наукових та митецьких заходів, що стосувалися б знакових особистостей.

Пріоритетом тимчасової ірпінської влади сьогодні є витрачання шалених коштів на набережну, площі, парки, сквери, а не на збереження свого славного минулого.

Місто хаотичної забудови втрачає свою неповторну ауру. За ним закріпилося принизливе визначення «спального району Києва».

Разом з його природними оазами зникають й об’єкти культурної спадщини, зокрема той же будинок поета Максима Рильського.

Потенційні музеї фігурують у звітах чиновників банальними меморіальними дошками. Часом навіть охоронний статус не може зберегти від знищення, як це мало не сталося із обійстям кобзаря Миколи Будника.

The post Піаніда та Ірпінь: 100-річчя художника крізь призму збереження культурної спадщини міста appeared first on Ірпінь онлайн.

Відомо, що кобзарський цехмайстер останні 10 років свого життя мешкав у цьому будинку по вул. Українській. Протягом цього часу ця ірпінська садиба фактично стала центром розвитку українського кобзарства.

На сторінці «Кобзарський цех» у мережі Фейсбук Павло Клененко розповів, що на території між провул. Миколи Будника і вул. Українською планується спорудження багатоповерхівок.

За його словами, приватні будинки, які прилягають до зони майбутнього будівництва, вже починають руйнувати, а жителів – відселяти.

Водночас територія, де знаходиться меморіальна пам’ятка – будинок кобзарського панотця Миколи Будника, є ключовою у проекті новобудов.

Дописувач стверджує, що вже тривалий час невідомі особи тероризують і погрожують фізичною розправою жителям меморіальної садиби Миколи Будника.

Їх дії спрямовані на те, щоб люди не мешкали у будинку. На жаль, звернення до місцевої поліції і прокуратури результатів не дають.

«Користуючись безпорадністю і дезорієнтованістю громади, а також карантинними заходами, будівельники вже почали демонтаж лівого крила Будниківської оселі», – зазначає Клененко.

Нещодавно, констатує він, очевидно, для прискорення відселення мешканців, ірпінські комунальні служби відключили будинок Будника від електрики і газопостачання. З дня на день очікується і її повне руйнування.

Київський кобзарський цех написав звернення до в.о. міністра культури України Світлани Фоменко, т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна та в.о. міського голови – секретаря ради Андрія Літвинова.

Митці вимагають не допустити руйнування пам’ятки культурної спадщини – меморіальної садиби кобзарського цехмайстра Миколи Будника. Планують громадські заходи спротиву.

Зі свого боку, тимчасова ірпінська влада теж змушена була відреагувати на цю резонансну подію.

Так, в.о. міського голови – секретар ради Андрій Літвинов запевнив, що земельна ділянка, на якій знаходиться будинок Будника, перебуває у комунальній власності. А сама будівля є в реєстрі пам’яток культури.

«Щодо намагання порушити цілісність будівлі суміжними землекористувачами – Ірпінська міська рада зробить усе можливе, щоб усім діям була дана оцінка правоохоронних органів», – констатував посадовець.

Начальниця відділу культури, національностей та релігій Євгенія Антонюк пише, що відділ містобудування та архітектури жодних містобудівних умов на забудову на сусідніх ділянках не видавав.

Не було звернень і «щодо знесення частини садиби, як того потребує чинне законодавство».

Чиновники покладають надії на поліцію, яка займатиметься розслідуванням нищення пам’ятки культурної спадщини. І обіцяють, що контролюватимуть за цим.

На жаль, в Ірпені уже траплялися прецеденти зі зруйнуванням аналогічних об’єктів. Так, у липні 2015-му знесли будинок (теж ще й досі фігурує в переліку культурної спадщини), в якому жив післявоєнні роки український класик Максим Рильський.

Тоді місцеві чиновники теж начебто активно переймалися цим випадком. Але закінчилося тим, що тепер на місці садиби метра нашої літератури – супермаркет.

The post На руїнах культурної спадщини Ірпеня: чи очікує оселю кобзаря Будника доля садиби поета Рильського? appeared first on Ірпінь онлайн.

Формат книги-мандрівки особливий — це не довідник і не підручник. Це карта-розповідь у форматі «едьютейнмент», на якій зазначені найцікавіші історико-географічні та статистичні факти про країну в авторських ілюстраціях.

До книги були залучені експертів з різних галузей і створено 30 карт.  Кожен розгорт присвячено окремій області або місту України. Факти дібрано з різноманітних галузей, тож на сторінках книги читач знайде 1200 надзвичайних відкриттів про Україну. А саме:

327 особистостей, що надихають

232 дива природи

224 історичні події

135 культурних феноменів

129 архітектурних шедеврів

78 визначних винаходів і відкриттів

75 економічних і промислових об’єктів

Один факт —  одне речення. Сказати головне і створити інтригу, щоб заохотити пізнавати Україну. Відкрити потенціал нашої країни через прості кроки. Автори книги впевнені, що маленькі кроки ведуть до великих змін.

«Ідея створити цю книжку народилася кілька років тому: надто багато змінилося в житті країни, і ми не могли стояти осторонь. Революція гідності виявила готовність кожного будувати нову Україну, створювати її новий імідж незалежної, сильної та перспективної держави, яка має що сказати світу», — коментує авторка та співзасновниця агенції Green Penguin Ірина Тараненко.

«Україні справді бракувало такого класного проекту — про нас, але без соняшників та шароварів, а про те, наскільки крута та дивовижна наша країна, як багато в нас цікавинок, окрім Одеси та Львова. Ця книжка — чудова нагода розповісти дитині, чи дізнатись самому про нашу історію, можливості, міфи та приводи для гордості» — Світлана Павелецька, партнер видавництва #книголав.

У листопаді 2018 року на YouTube було опубліковано перший сезон мультсеріалу за мотивами «Книги-мандрівки»

Довідка:

Автори книги: Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак.

Наприкінці 2017 року одночасно з україномовною версією «Книги-мандрівки» вийшла німецькомовна версія «Streifzüge. Ukraine», а у лютому 2019 року — англомовна версія «Travelbook. Ukraine»

Книга отримала 2 місце конкурсі «Найкращий книжковий дизайн – 2018», який проводився на VIII Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал»

The post Видання з найкращим дизайном — «Книга мандрівка Україною» appeared first on Ірпінь онлайн.

Попередньо роботи демонструвалися в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї. Його директор Анатолій Зборовський ознайомлював усіх бажаючих з експозицією картин, які виставлятимуться на продаж.

В основному це чудові пейзажі, у яких також можна упізнати наш рідний край, та прекрасні натюрморти, що зберігають неповторний колорит.

Вони віддзеркалюють внутрішній світ авторів, передають їхній настрій, пробуджують естетичні смаки поціновувачів художньої творчості.

Кошти, що отримають від першого благодійного аукціону, розділять за принципом: 70% – художникам і 30% – на розвиток Ірпінського історико-краєзнавчого музею.

The post Картини — на ірпінський аукціон: у фіскальному університеті продаватимуть художні твори митців appeared first on Ірпінь онлайн.

Мисткиня поєднала виставку рукодільних витворів з презентацією книжки-дослідження (перевидання) — “Гаптувальниця Олена Прахова. Листування (1892-1940)”.

Як зазначає відомий письменник та журналіст Володимир Коскін, Шудря працює у жанрі тендітної мініатюри, монументального панно, володіє вишивальними техніками хрещика, низі, тамбурного шва.

“У творах майстрині буяє поетичний світ стилізованих квітів: від скромних польових волошок до величаво-розкішних троянд.

Багатство колірних, тональних засобів, складні світлотіньові враження у вишиваних полотнах поєднуються в неї із простотою й роздумливістю народного рукомесла. Адже в духовній основі цих робіт лежить національна традиція”, — додає Коскін.

Окремої уваги заслуговує наукова праця Шудрі в царині мистецтвознавства. Дослідниця проводить розвідки, присвячені знаковим постатям вітчизняної культури.

Фото Володимира Коскіна

The post “Королівство квітів”: в Ірпені відкрилася виставка робіт вишивальниці Євгенії Шудрі appeared first on Ірпінь онлайн.

Рідні, друзі, колеги по творчому перу поділилися спогадами про спілкування з ним, зачитали його вірші та твори, присвячені Кулиняку — чудовому майстру слова та людині, яка мала непохитну громадянську позицію, рішуче відстоювала власні погляди.

Як відомо, наш земляк — лауреат кількох журналістських та літературних премій. Він є автором численних книжок і більше 3000 публікацій у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, одним із натхненників створення української екологічної організації “Зелений світ”.

Директор музею Анатолій Зборовський розповів, що на долю Кулиняка випали нелегкі випробування. Народився 2 квітня 1948 року в с. Старий Кропивник Дрогобицької (нині Львівської) області в багатодітній родині священика греко-католицької церкви. Це стало причиною виселення сім’ї з рідних країв.

Навчався у Херсонському мореплавному училищі. У 1964 році заарештований співробітниками КДБ за створення підпільної молодіжної організації “Вісник свободи України”.

Але йому вдалося оминути засудження, оскільки ще не виповнилося 18. Та й часи змінилися: лідера “Союзу нерушимого” Хрущова відправили у відставку, спецслужби були розгублені… А ще на життєвій дорозі Кулиняка знаходилися люди, які допомагали долати труднощі.

Якимось дивом вдалося вирватися з України до більш ліберальної на ті часи Москви та закінчити літературний інститут ім. Горького. Після цього знову повернувся на Батьківщину. На Сумщині працював на посаді науковця в краєзнавчому музеї, займався археологією, вивчав унікальні документи.

Як справжня особистість, Кулиняк переймався негараздами суспільства. Коли розпочалися арешти патріотично налаштованих українців, його запроторили до армії.

У 1976 році разом зі своєю дружиною Наталією Околітенко, яка стала його вірним другом та творчим соратником, оселився у Лютежі, що на Вишгородщині, працював рибінспектором, захищаючи щедрі дари природи від ненажерливих браконьєрів та займаючись природоохоронною діяльністю.

Напружена праця та громадська робота Кулиняка, Чорнобильська катастрофа, де він на момент аварії перебував у тих краях у відрядженні, підірвали здоров’я.

Трагедія світового масштабу підштовхнуло його стати одним із ініціаторів заснування спеціалізованої історико-культурницької експедиції у зоні відчуження та керівником її Чорнобильської групи.

5 січня 2016 року митець та громадський діяч пішов від нас у далекі світи, але залишив по собі великі справи та добру пам’ять.

Син від першого шлюбу Кулиняка — Михайло — згадував про нього як чудового батька, чуйну людину, яка багатьом допомагала, зокрема й тим, хто перебував у місцях позбавлення волі за політичними переконаннями, — публікаціями, коштами.

Йому вдалося свого часу змінити перебіг історії в окремих куточках України. І це було пов’язано з принциповою громадянською позицією, непоступливістю перед системою тоталітаризму.

Про теплі дружні стосунки з Кулиняком розповів відомий український поет за покликом серця та лікар за фахом Леонід Закордонець. У спілкуванні вони підживлювали один одного новими ідеями, ділилися власними поглядами на людське буття, роль у ньому мистецтва.

На думку поета, в Ірпені склалася чудова творча фаланга, яка об’єднує у собі численних митців, обдарованих особистостей. Вони мають свої думки щодо розвитку Ірпеня, закладання морально-культурологічних підвалин формування громади, особливо юного покоління.

На жаль, чинна влада не дослухається до їхнього голосу та нічим не допомагає. Хоча і вони своїми творами та майстерністю створюють позитивний імідж міста, художніми засобами впливають на його жителів.

Одним з таких звитяжців духу був Данило Кулиняк. А чи багато хто знає, що він став нашим земляком ще наприкінці 80-х років минулого століття? Його ім’ям перейменовано вулицю, де він мешкав, що навіть викликало певний спротив з боку місцевих жителів.

Тому і Леонід Закордонець, і відомий письменник та журналіст Володимир Коскін закликали владу більше перейматися проблемами увічнення видатних особистостей, які зробили свій внесок у розвиток Ірпеня та збагатили культурну спадщину, допомагати сучасникам, щоб вони не зникали у хаосі небуття.

Від себе хочу додати, що марнотратні проекти на кшталт “золотих” парків та несуразних архітектурних ансамблів, позбавлених художнього смаку скульптур у духовному плані виглядають дешевим зовнішнім антуражем.

А ось душу наповнюватиме справжнє мистецтво, яке перебуває поза простором і часом, дарує людині естетичну насолоду, захоплює та піднімає на нові художні вершини. І один з представників цього мистецького воїнства був Данило Кулиняк — виняткова людин, не скорена життєвими обставинам.

The post Данило Кулиняк: митець та дослідник, не скорений життєвими обставинами appeared first on Ірпінь онлайн.

Як відомо, Володимир Коскін є автором не лише великих прозових творів, а й мініатюр. Зокрема це випадки із життя митця та інших людей, письменницькі бувальщини, цікаві історії, анекдоти, курйози, розіграші.

The post “ХОХМИ і ШРАМИ”: в Ірпені письменник Володимир Коскін презентуватиме нову книгу appeared first on Ірпінь онлайн.

The post 7 жовтня художня школа «Irpen Art School» святкуватиме 2-річчя appeared first on Ірпінь онлайн.

Спільний арт-проект ТМ KOMPOZIT та молодого українського художника Андрія Мазова за підтримки мера Бучі Анатолія Федорука стане першим подібним проектом, реалізованим в місті.

«Ми сподіваємося, що даний арт-об’єкт не лише органічно доповнить Бучанський міський парк, а й внесе свій вклад у розвиток сучасного мистецтва», ― наголосив засновник та генеральний директор ТМ KOMPOZIT Дмитро Остапенко.

Упродовж чотирьох днів, з 13 по 16 вересня, художник Андрій Мазов створюватиме картину у Бучанському міському парку.

За інформацією прес-служби Бучанської міськради

The post У Бучі на День міста презентуватимуть 3D-малюнок на асфальті appeared first on Ірпінь онлайн.

18 червня в Ірпені по вул. Центральна, 37-а урочисто презентували нове приміщення «Irpen Art School». У Школі академічного рисунка й живопису вже більше року дітей і дорослих навчають малювати. До цього дня заклад знаходився по вул. Єрощенка (колишня Островського).

Тепер у нових стінах викладачі з неймовірним піднесенням та натхненням «шліфуватимуть» художні таланти, які пробуджуються у Приірпінні, плекатимуть обдарованих особистостей, щоб згодом яскраво спалахнули усіх грані їхнього хисту, закладеного Господом.

Слова підтримки та вдячності під час урочистої презентації лунали на адресу керівника художньої школи — відомої художниці Євгенії Харгрі. Приємно, що її вихованці вже мають суттєві успіх на творчій стежині й не збираються зупинятися на досягнутому.

Підготував Ігор Швець

Джерело: zora-irpin.info

The post «Irpen Art School» презентувала нове приміщення appeared first on Ірпінь онлайн.