Українські екологи закликають владу населених пунктів відмовитися від варварського викошування газонів та гламуризації зелених зон – парків, скверів та інших оаз. Вони доводять, що це лише погіршує загальний екологічний стан, який і так залишає бажати кращого.

Так, директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко зазначає, що у Києві та інших містах значно посилилося тотальне викошування трави у парках, скверах та на газонах.

Одні пояснюють це заходами боротьби з кліщами, інші бачать у цьому антиекологічну дурість та бажання міських служб підзаробити на імітації діяльності з благоустрою.

Серед світових екологічних загроз – забруднення навколишнього середовища (повітря, води), глобальне потепління та швидке скорочення біорізноманіття.

Під час викошування відбувається забруднення довкілля вихлопами від косарок. Хоча й незначний відсоток, але все одно впливає. До того ж на це витрачаються бюджетні кошти – оплата за роботу, вартість пального та обслуговування техніки. Плюс неприємні шуми від самих косарок.

Викошують багато трави, яка, разом з деревами і кущами, теж є «зеленими легенями» населеного пункту, «перетравлює» вуглекислий газ на кисень. Не виживають під косою і самосійні деревця.

Гола земля швидше висихає, нагрівається на 5-10 градусів більше, спека провокує погіршення самопочуття, загострення захворювань, підвищує агресію тощо. Під поривами вітру з її поверхні піднімається пилюка, виникає ерозія ґрунтів. Викошену фітомасу, поживну для рослин, вивозять, земля втрачає родючість.

Також викошування – одна з причин знищення біорізноманіття. На землі гніздяться багато видів птахів, які, до того ж, харчуються в траві шкідливими комахами. Якщо останні розводяться, то від них страждають люди, тварини, дерева, кущі. Під косарку можуть потрапляти й рідкісні рослини, занесені, зокрема, до Червоної книги України.

Гинуть й корисні комахи – бджоли, джмелі, які не можуть збирати нектар зі стрижених газонів. А жаб, ящірок без «маскування» у траві швидко знаходять хижаки, які ними харчуються.

Та й в естетичному плані мало кому подобається милуватися «пустелею» замість зеленої травички, вдихати пилюку з вихлопними газами, а не свіже чисте повітря.

Зі свого боку, міські служби поширюють різні міфи. Мовляв, якщо не косити, то пошириться амброзія. Але її треба висмикувати з корінням та, теоретично, спалювати. А кліщів знищувати спеціальними препаратами, а не косою.

Водночас величезні кошти з місцевих бюджетів витрачаються на наведення рукотворної краси – дорогі саджанці дерев, кущі, квіти, догляд за ними. Для країни, яка змушена боронити свою землю від ворога, це розкіш.

Як варіант, розглядають вирощування невибагливих рослин з мінімумом догляду за ними, що досить поширено в Європі. Чи перейматиме Ірпінь цей досвід? Наші земляки діляться побаченим.

Через руйнування житла під час бойових дій жителька нашого міста Ольга Боримська змушена мешкати в Австрії. У населеному пункті, де вона знаходиться, міські клумби висаджуються за принципом «втикнули та забули».

Тобто це дикі трави для бджіл та інших корисних комах, багаторічні невибагливі рослини, які не потребують особливого догляду, поливу та додаткових витрат з міського бюджету.

«Бо ростуть самі, багато років, милують око, приносять користь навколишньому середовищу і не потребують невиправданих витрат. А бюджетні гроші використовуються на більш нагальні потреби», – запевняє жінка.

«Враження від рослин у норвезьких містах: де трава з кущами має гарний вигляд (конюшина, злакові, кущі) – не косять, якщо трава прилягає до дороги і може заважати руху або трава посіяна у маленьких парках – косять.

У лісі – усе росте, як хоче, а доріжки люди витоптують, як їм зручно ходити (як ми колись ходили нашими лісами, які зараз стали парками)», – розповідає про поїздку до Норвегії депутатка ІМР Тамара Буренко.

Стрімкі зміни клімату також підштовхують нас до новацій з озеленення. У нашому місті весняні та літні дощі уже стали рясними зливами з великою кількістю опадів, місяцями триває шалена спека.

«Пропоную хоч маленькими кроками, але починати рухатись у напрямку адаптації до зміни клімату. Наприклад, замінити «культурні» газони на газони з різнотрав’ям – у міських громадах це вирішує одразу кілька проблем», – зазначає жителька Ірпеня екоактивістка Наталія Василенко.

Це економія коштів, адже догляд за різнотрав’ям дешевший, ніж за монокультурними газонами. Лучні рослини відрізняються більш розвиненою кореневою системою, тому споживають менше води й не потребують частого поливу. Також можна економити фінансові ресурси міста і на скошуванні.

The post Газони Ірпеня: дорогі рослини, варварське викошування чи економія на невибагливості? appeared first on Ірпінь онлайн.

Якщо в оприлюдненому 19 лютого Генплані м. Ірпеня є розбіжності з тим містобудівним документом, який прийняла Ірпінська міська рада 19 грудня 2018 року, то треба провести службове розслідування і прийняти відповідні рішення. Зокрема й кадрові.

За словами Нагалевського, якщо територію заводу ПрАТ «Ірпіньмаш» хочуть забудувати, то це треба робити чітко в межах законів і державних будівельних норм.

А поки детальний план цієї території входить з ними у суперечність.

Нагадаємо, ірпінська влада оголосила, що до 19 березня 2021 року приймаються заяви та пропозиції громадськості при розгляді детального плану території ПрАТ «Ірпіньмаш».

У промзоні хочуть звести десятки висоток. І це зважаючи на те, що цей мікрорайон міста густо заселений унаслідок хаотичної шаленої забудови. Наразі кількість населення тут сягає 15 тис. осіб.

«Ірпінці в цьому хаосі з Генпланом і тотальним будівництвом бояться втратити значну частину своїх прибудинкових територій, на яких зводяться різні об’єкти без погодження з ними й громадських слухань з мешканцями відповідних багатоквартирних будинків», – наголошує депутат.

The post Тимур Нагалевський: «Генплан, забудова «Ірпіньмашу», прибудинкові території – три актуальні проблеми Ірпеня» appeared first on Ірпінь онлайн.

Кронування дерев у Бучі на кладовищі №2 по вул. Яблунській викликало обурення громади. Особливо тих місцевих жителів, могили рідних яких пошкодили.

Мешканець Бучі Сергій прийшов на цвинтар провідати сестру на річницю її смерті та побачив наслідки обрізання. Йому стало боляче, як безвідповідально поставилися до роботи працівники.

Він зафіксував пошкодження у сподіванні, що винні відшкодують завдані збитки його стареньким батькам, які впорядковували могилу доньки.

Та й таким обрізуванням чоловік не задоволений. Адже вік деяких із цих дубів сягає сотень років. Їх могутні крони створювали затінок для людей, які тут провідують рідних.

Бучанець Юрій, пораючись на своєму подвір’ї, побачив, що на кладовищі ріжуть дерева. За його словами, робітники особливо не зважали на заходи безпеки та повагу до пам’яті померлих. Вони поспішали, тому й багато пошкоджень.

Кронували дуби, а на берези, покриті омелою, уваги не звернули. Позалишали й сухі дерева та пеньки.

Чоловіка беруть сумніви, що вікові дуби відновляться після такої екзекуції. Загалом усе це він називає вандалізмом.

Головний наглядач кладовищ Бучанської ОТГ Сергій Капличний розповів, що надходили численні заяви від громадян провести обрізування.

За його словами, минулого року на цьому цвинтарі стався нещасний випадок, коли зламалася гілка, упала та зачепила жінку. На щастя, обійшлося без травм.

Тому й вирішили почистити дерева власними силами. У процесі цього трапилися пошкодження ритуальних об’єктів. Цей випадок розслідує поліція.

Капличний зазначив, що КП «Бучасервіс» не відмовляється від відповідальності та обіцяв, що завдані збитки відшкодують за рахунок підприємства.

Але коли у соціальних мережах після сюжету ІА «Погляд» пішов розголос, то посадовець звинуватив журналістів у поверховому висвітленні інформації.

І вже у коментарях почав виправдовуватися, що, мовляв, відшкодовуватимуть підрядники, яких залучали до роботи. Хоча в інтерв’ю такого не говорив (можливо, перехвилювався).

Почали з дубів, бо вони більш важкі за вагою, багато сухих гілок. Потім дійде до берез, які вкриті омелою, верб, тополь.

Велике занепокоєння викликає питання, чи відновляться вікові дуби, яким пообрізали крони. Чи вони також підуть під пилку?

Такі рідкісні дерева можуть стати ботанічними пам’ятками природи місцевого значення, якими б пишалися нащадки. Варто лише організувати фаховий догляд.

The post Понівечена пам’ять: бучанські комунальники обіцяють відшкодувати наслідки кронування на кладовищі appeared first on Ірпінь онлайн.

Тотальна забудова Ірпеня – результат керівництва “партії забудовників”

За останні 5 років місто прийняло в експлуатацію майже 1,5 млн метрів квадратних житла. Водночас, статистика говорить, що населення міста збільшилось вдвічі. Ці два факти яскраво відображають стратегію “Нових облич”, що весь цей час утримують фракційну більшість в міській раді Ірпеня: будувати попри все.

Ще з самого початку свого головування в міській раді Володимир Карплюк зібрав навколо себе тих, хто мав намір заробляти на нерухомості та побудував схему, за якою забудовники легко отримали бажані ділянки. Натомість, замість плати місту у вигляді пайової участі, яка відбувалась за незрозумілими схемами, а іноді не відбувалась взагалі, забудовники платили “відкати”. Приблизні схеми такого бізнесу неодноразово описували журналісти. Серед результатів бездумної та неконтрольованої забудови – скандал з мікрорайоном “Благодатний” його товариша Ігоря Вишнякова, якого особисто рекламував Карплюк. Він разом з поплічниками через фінансову схему будівництва зібрали кошти з понад 1000 сімей та втекли за кордон. Наразі весь мікрорайон залишається недобудованим, а місцева влада відмовляється брати на себе відповідальність за ошуканих інвесторів та ненадійного забудовника, якому виділила ділянки в районі парку “Центральний” в лісовій зоні. 

Дуже показовим випадком існування “частки” в будівельному бізнесі міської ради та Карплюка є Антон Мирончук, який очолив список  “боржників” по пайовій сплаті одразу після того, як посварився з ексмером Ірпеня. Після цього ходили чутки, що Мирончук став банкрутом. Сайти з продажу нерухомості почали фіксувати статус його недобудов як “будівництво припинене”, а частину з них конфіскували та продають на аукціонах. 

Зараз про список боржників ніхто не згадує, а Мирончука пов’язують з фінансуванням місцевого осередку партії “Слуга народу”, кандидатом від якої в мери Ірпеня йде нотаріус забудовників – Максим Нельзін. Схоже, що політична боротьба для Мирончука виявилась цікавішою та нагальнішою, ніж доля інвесторів його будівництва.

Варто пригадати, що найяскравіше свої обличчя показали ірпінські депутати, коли проголосували за оновлений генеральний план. Він був ухвалений в ганебний та незаконний спосіб: під охороною тітушок. Основна ідея документу, який прийняли без законного громадського обговорення  – збільшити території під забудову в кілька разів. Незважаючи на масові протести місцевих жителів, текст записки з поясненнями досі не оприлюднено. Після оприлюднення списку, депутатів, які дозволили забудовувати сільськогосподарські землі заплави стало зрозуміло, що більшість з них – члени партії “Нові обличчя”.

Результатом прийняття нового генплану стала можливість забудови заплави річки Ірпінь, яку проводить Ігор Оверко. Він планує звести лизько 70 будинків на березі невеличкої водойми, який ховає в собі чималі поклади торфу.  Про загрозу від будівництва такого масштабу вже декілька років говорять екологи, експерти та активісти. Окрім знищення річки та грунтів, забудова заплави призведе до критичного навантаження на соціальну інфраструктуру та міські комунікації, а також поставить у велику небезпеку новоселів, адже ці недобудови на заплаві вже почало підтоплювати.

Теперішнє для Ірпеня – це постійні протести громади, особливо мешканців приватного сектору, які попри законодавчу вимогу громадських слухань та заходи безпеки, живуть під стрілами будівельних кранів та отримують по сусідству нові багатоповерхівки. Крім того, в приватному секторі почастішали пожежі, багато з постраждалих підозрюють підпали, адже стверджують, що отримували пропозиції з придбання ділянок від місцевих забудовників.

Благоустрій міста – “обгортка” для власного бізнесу

Роботу по благоустрою міста команда Карплюка почала майже одразу після перемоги на виборах. Та стосовно цієї сфери в “Нових облич” одразу проявилось власне бачення, тому покращення комфорту вони розпочали з центральної частини міста: площі перед міською радою, з якої прибрали зелені насадження та застелили бруківкою, площі “Творчого духу”, перекрили проїзд по вул. Шевченка, збудували новий автовокзал та набережну.

З першого погляду місто змінилось на краще, та якщо копнути глибше та подивитись в саме визначення “благоустрою”, то жодна проблема в цій сфері не вирішена суттєво. 

Згідно Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, благоустроєм населених пунктів вважається комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Благоустрій від “Нових облич” з самого початку отримав певний нахил – створити не так комфорт, як його видимість. У своїх звітах та передвиборчих програмах всі вони наголошують на досягненні будівництва набережної та кількох парків, називаючи їх “унікальними”. По факту, всі ці об’єкти є доволі бюджетозатратними, і нічого не завадило місту побудувати їх навіть без залучення спонсорів.  Найяскравішим прикладом видимості благоустрою є будівництво за межами міста набережної біля річки Ірпінь, яка коштувала місту понад 70 мільйонів гривень. Не відкривши за 5 років жодної школи та забезпечивши місцями в дитячих садках додатково кілька сотень дітей замість кількох тисяч в черзі, не добудувавши медичний центр, пологовий будинок, Ірпінська міська рада кілька років займалась облагородженням території, яка місту не належить. Згодом стало зрозуміло, що набережна – це піар-проєкт, який “Нові обличчя” використовують для виборів, а також для продажу квартир в ЖК “Синергія Сіті” Ігоря Оверка, з яким громада вже кілька років змагається судах через незаконність цього будівництва. Натомість річку Ірпінь, яка через перериті будівельниками береги та злив з  нових ЖК нечистот, знаходиться в жахливому стані, влада очищати не хоче і знаходить для цього безліч причин: не вміє, не бачить сенсу, не їхня відповідальність. 

Благоустрій набережної розтягнувся в часі на декілька років. Хоча по факту, термін “благоустрій” сюди не дуже підходить, адже це, здебільшого, будівництво пішохідних  доріжок та встановлення металевих скульптур. Озеленення території, санітарного очищення, заходів з відновлення довкілля на цій території не спостерігається. 

Подібною схемою для залучення покупців в новобудовах своїх бізнес-партнерів Володимир Карплюк, який до серпня 2018 року очолював Ірпінь цілих три роки, скористався, збудував парк “Центральний” в лісовій зоні. Територія парку почала зменшуватись після його відкриття, а по периметру забудовники, в тому числі і Антон Мирончук, отримали ділянки для будівництва багатоповерхівок, квартири в яких продавались і досі продаються “з виглядом на парк”. 

Сфера благоустрою в Ірпені повністю підпорядкована КП “Управління благоустрою міста”, яке наразі очолює Юлія Прибилова – антимайданівка та колишній пастор афериста Сандея Аделаджі. Воно включає в себе, в тому числі, ліквідовані “Службу захисту та лікування тварин” та “Ірпіньзеленбуд”. 

Виконання своїх функцій комунальне підприємство Прибилової супроводжує скандалами. Один з них – порятунок пам’ятки природи Дуба-Прадуба, навколо якого міська влада дозволила багатоповерхову забудову, а сам дуб оточила бруківкою. Викликом спеціалістів для обстеження дерева активісти та просто небайдужі сусіди займались самостійно.  

Натомість, комунальники під керівництвом Прибилової різали дерева неподалік, які заважали будувати проїзд до житлового комплексу Ігоря Оверка. Озеленення міста супроводжується фінансовими скандалами, адже у 2019 році Олександр Маркушин, починаючи транслювати амбіції боротьби за крісло мера, ініціював в місті висадку 10 тисяч дерев по 4 тисячі гривень за саджанець. Пізніше, підтримкою їхнього стану ніхто не займався, тому кілька мільйонів бюджетних коштів просто “висохли” на узбіччях Ірпеня. 

Саме “санітарне” очищення міста від дерев, в тому числі, в сезон “тиші”, що шкодить тваринному світу,  схоже, є основним завданням “Управління благоустрою”. Ще одним з перших завдань є захист інтересів діючих депутатів від “Нових облич” та бажаючих ними стати. Адже комунальники допомагають в піар-акціях по очищенню території зелених зон Антоніні Довганич, яка називає себе активісткою, хоча громада знає її як лояльну до Карплюка підприємицю. Також Прибилова з депутатом Скрипником захищала забудову на заплаві річки Ірпінь, намагаючись ледь не силою вигнати звідти протестувальників. 

З огляду на вищеперечислені заслуги “Нових облич” можна зрозуміти: основна сфера зацікавленості керівництва міста – забудова. Незаконне виділення земель за підтримки “правильних” депутатів допомагає заробити швидкі гроші, при цьому не думаючи про якість і кількість питної води, екологію та транспортний колапс у місті. З огляду на це, в місці відбувається суцільне “бетонування” під гасло “Ірпінь – місто парків”, яким намагаються заманювати нових жителів, не думаючи про комфорт вже проживаючих в Ірпені. 

The post Не ділом, а словом: реальні досягнення “Нових облич” в Ірпені. Частина 2: тотальна забудова та вибірковий благоустрій appeared first on Ірпінь онлайн.

Робота на відставного мера Ірпеня Володимира Карплюка у сфері медіавпливу на свідомість місцевого населення позитивно позначилася на добробуті Щербини.

Це стосується і так званого «ларьочного бізнесу» піарника, який поступово розширюється після скандального прийняття фейкового Генплану м. Ірпеня, до організації якого причетний карплюківський медіагуру.

Як відомо, на громадських слуханнях щодо цього «оновленого» головного містобудівного документа Карплюк виступав головуючим, а Щербина – секретарем.

Черговим ласим шматком для останнього стало виділення землі по вул. Шевченка. Так, на 69 сесії Ірпінської міської ради цільове призначення цієї ділянки змінили з будівництва індивідуальних гаражів на спорудження будівель торгівлі.

У травні 2018-го «гараж» вивели з комунальної власності та оформили на Тетяну Остапчук – дружину підприємця, який із 2016 року є постійним переможцем тендерних торгів Ірпінської міської ради. А 11 вересня вона продала його Щербині.

Зводити об’єкт почали без згоди мешканців будинку №5 по вул. Шевченка, фактично на його прибудинковій території, де знаходиться прохід між висотками.

Як зазначає мешканець будинку Микола Кадун, напередодні включення теплопостачання перенесли комунальні мережі. Після теплопостачальників прибули працівники водоканалу. При цьому знову замінювали нові мережі, проведені при реконструкції площі.

А потім перед Новим роком виріс паркан. Мешканці будинку думали, що це огородили площу для народних розваг.

Згодом з’явилися чутки, що невідома особа, яка у цьому домі не проживає, збирається зводити гараж. Але комунікації, які сюди підвели, свідчать про інше. Мовляв, більше нагадує магазин, кафе чи ганделик.

Майже 30 мешканців будинку паркують тут свої машини. Цілком можливо, що їх ставатиме ще більше. Якщо цей клаптик землі відберуть, то куди дівати транспортні засоби?

Люди розповідають, що під час будівельних робіт був пошкоджений газопровід середнього тиску. Стався витік газу, який відчували мешканці будинку. На виклик прибула газова служба. На щастя, обійшлося без вибуху.

Про його наслідки важко судити, адже це фактично на центральній площі міста, через яку курсує багато людей, прогулюються батьки з дітьми.

Ймовірно, що між будівництвом та багатоповерхівкою не дотримані пожежні норми, тому полум’я могло й дістати квартир.

Ще одна мешканка будинку Наталія Ярмолюк зазначає, що вікна її квартири виходять саме на цей будівельний майданчик. Коли вона зайшла у спальню до онука, то відчула запах газу. Але ж будинок не газифікований.

Відкрила вікно на вулицю – а звідти чути свист газу. Коли вийшла на вулицю, то побачила, що на цьому будівництві ведуться роботи, припустила, що пошкодили мережу. Добре, що газ не спалахнув.

Михайло Ткаченко паркує машину поблизу свого будинку на стоянці. За його словами, декілька днів тому близько 22:00-23:00 сюди прибула техніка – кран, вантажівки, бетоновоз. І почали заливати фундамент.

При цьому наказали прибрати легковики з парковки. Про такі роботи людей не попереджали. Тому вони викликали поліцію. Але правоохоронці лише знизували плечами і згодом поїхали.

Оксана Бекетова констатує, що під землею тут проходить цілий вузол важливих міських комунікацій. Мешканці думали, що вирішили їх полагодити, а насправді – перенесли на декілька метрів.

Виявилося, що це будівництво якогось об’єкта. Зазвичай, вивішують його паспорт з відповідною інформацією. Тут такого не бачили.

Спорудження фактично звужує прохід між будинками, обмежує доступ до висотки пожежних машин, карет медичної допомоги, іншої спецтехніки, якщо виникне така потреба.

Швидше за все, тут розташований і запасний вихід з підвалу будинку, який у разі обстрілів чи бомбувань у часи війни має слугувати бомбосховищем.

Заради забудови знищили й зелені насадження, зокрема й ті, які висадили під час багатомільйонної реконструкції центральної площі Ірпеня.

Громада запросила керівника КП «Управління благоустрою міста» Юлію Прибилову 24 лютого на зустріч. Але та послалася на якусь нараду.

Люди спробували зайти до неї на робоче місце. Але працівниця служби благоустрою сказала, що необхідно скласти офіційне звернення.

За поганою традицією співпраці тимчасової ірпінської влади та не залежних від неї ЗМІ, коментар журналістам ІА «Погляд» надати відмовилися.

Мешканці будинку формують відповідні документи, щоб подати їх до Ірпінської міської ради. Обіцяють, що стукатимуть в усі двері органів влади, щоб захистити свою прибудинкову територію.

The post «Ларьок» Щербини у центрі Ірпеня: люди захищатимуть свою прибудинкову територію від карплюківського піарника appeared first on Ірпінь онлайн.

Серед найпотрібніших інфраструктурних об’єктів нарешті з’явились школи та садочки. З 16 пунктів 8 зайняли добудови корпусів та реконструкції приміщень навчальних закладів Ірпеня, Гостомеля та Коцюбинського. 

Не посоромився Маркушин попросити грошей навіть на набережну, вздовж якої досі незаконно будується житловий комплекс його колеги Ігоря Оверка. А точніше, на дорогу, яка мала б з’єднати новий густонаселений район та трасу Р-30. ЇЇ ми не беремо до уваги у своїй інфографіці, адже цей об’єкт є скоріше забаганкою та потребою будівельної компанії Оверка хоч якось облаштувати благоустрій мешканців незаконно зведених багатоповерхівок за межами міста. 

Звісно, покращення вигляду міста – дуже важлива частина благоустрою. Але коли в перенаселеному місті доводиться обирати між школою біля будинку, або ремонтом дороги та парком, то вибір – очевидний. До того ж, спрямованість створення для міста “обгортки” для нібито залучення інвестицій, схоже не працює. Принаймні, власниками торгових точок навколо оновленої центральної площі є не великі інвестори, а наближені до влади люди, такі як Петро Щербина та дружина депутата Плешка- Марія. 

Один з найдорожчих проектів – медичний центр. Ірпінська влада неодноразово зазначала, що він буде збудований, здебільшого, за кошти інвесторів. Та попри все, на його будівництво з бюджету вже виділили 80 млн(30 млн у 2018 році та 50 млн у 2020 році). Подібне Володимир Карплюк говорив і про площу перед міською радою. Тоді він зазначив, що місто на неї витратило 20 мільйонів, а решту коштів  – приватні вкладення. Тоді, у 2016 році, будівництво медичного центру ще навіть не планувалось, але 100 млн. гривень цілком могли бути залучені для будівництва інших інфраструктурних об’єктів. 

Вартість деяких об’єктів майже прирівнюється з утриманням новостворених комунальних підприємства, таких як КП “Муніципальна варта” та КП “Ірпінькомунікаціясервіс”. Про доцільність їхнього існування йдуть суперечки вже давно. Особливо це стосується “Ірпінькомунікаціясервіс”, яке очолює Артем Калічка. Активісти знайшли докази того, що це підприємство є всього лише схемою для дерибану бюджету. Кошти, що виділяються з бюджету, осідають в кишені власника однойменної компанії, в якої КП замовляє послуги. Згідно аналізу системи Prozorro можна переконатись,це підприємство за роки провело закупок за бюджетні кошти на майже 30 млн. гривень.  

Велику частку коштів з бюджету Ірпінь втратив через небажання наближених забудовників сплачувати пайові внески. Минулого року Анастасія Попсуй (змінила прізвище на Заблоцька) заявила, що недоплата загалом становила понад 50 млн. гривень, хоча активісти порахували, що за останні два роки бюджет Ірпеня недоотримав сукупно близько 171 млн. гривень. Ще однією “діркою” в бюджеті стало ухилення від сплати податків Ігоря Оверка у 2015-2018 роках. Журналісти підрахували, що через нього Ірпінь “збіднів” на майже 86 млн. гривень. 

Натомість, Володимир Карплюк у своєму бажанні отримати депутатський мандат акумулював гроші забудовників на свою передвиборчу кампанію. Витрати на його агітаційні заходи та матеріали, а також телевізійну рекламу сукупно склали близько 16 млн гривень. Крім того, Карплюк витрачав кошти “Нових облич” і на інші міста округу, такі як Боярка та Вишневе. У Боярці він відкрив сквер, який засипав кульками з символікою своєї партії, а от Вишневому пощастило менше – там “Нові обличчя” нібито профінансували будівництво набережної, яка розвалилась після першого ж дощу. Звісно ж, жодних звітів про витрати громада не бачила, але цілком ймовірно, що піар був за рахунок бюджету, адже самі “Нові обличчя” не декларують жодних доходів та внесків. 

В КОДА вже є негативний досвід фінансової співпраці з ірпінською владою. Дитячий садочок по вул.Курортній будувався за схемою фінансування і досі зданий через те, що не вистачає 4% коштів. КОДА в свою чергу надали всі звітні документи, які підтвердили перерахунок коштів на будівництво, навіть враховуючи те, що вартість садочку за цей час зросла майже вдвічі. Досі він так і не зданий в експлуатацію. 

Окремо хочеться зауважити про будівництво мистецького центру вартістю в 64 млн. гривень, який має помістити художню школу, галерею, музей тощо. Подібний проект можна було б втілити в приміщенні міського будинку культури. Власне, такий проект влада анонсувала минулого року і навіть розглядала проекти. Одна з компаній запропонувала реконструкцію зі збільшенням площі майже вдвічі та використанням сучасних матеріалів, вартістю всього в 13-14 млн. гривень.

Тож досягнення, якими хизуються “Нові обличчя” перед виборами, могли цілком перетворитись в реально потрібні місту соціальні об’єкти.

The post На що витрачає та на що просить гроші Ірпінь? appeared first on Ірпінь онлайн.

Як відомо, на початку літа 2018 року тодішній мер Ірпеня Володимир Карплюк і наближені до нього особи урочисто заявили, що незабаром почнуть будувати нову комунальну школу.

У місті навіть з’явилися величезні борди з рекламою навчального закладу. А на будівельний майданчик без належних дозволів і землевідведення прибула техніка.

Кількість поверхів зростала. Тоді уже навіть прихильникам Карплюка не довелося доводити, що споруджують чергову житлову висотку. Будинок охрестили ЖК «Школа».

Згодом Карплюк, колишній перший заступник ірпінського міського голови Дмитро Христюк та депутат ІРМ від «Нових обличь», керівник компанії «Синергія» Ігор Оверко знову заходилися рекламувати будівництво школи. Правда, уже на іншій частині заплави.

А 13 вересня 2019-го на земельні ділянки загальною площею майже 30 га, де всупереч вимогам містобудівного та земельного законодавства зводять скандальний ЖК «Синергія Сіті», Ірпінський міський суд наклав арешт.

Будівництво «школи» відновилося після зняття арешту. На території сьогодні ведуться земляні роботи, відбувається виїмка торфу.

Також схоже на те, що прокладають дорогу до будинків ЖК «Синергія сіті». Для цього утрамбовують будівельний непотріб.

Обіцяють, що «школу» розраховують на 42 класи, де одночасно навчатимуться 4 паралелі учнів з 1 по 12 класи.

У проекті – велика актова зала, закрите подвір’я-оранжерея. Тут проводитимуть спортивні заняття, зустрічі, відбуватиметься неформальне спілкування, розважатимуться школярі.

Ситуацію прокоментував директор юридичної компанії «Правоексперт» Сергій Гапон:

«16 січня Печерський районний суд м. Києва зняв арешт зі згаданої заплавної території.

Як виявилося, справу передали з Ірпінського відділу поліції, який розслідував обставини, до Головного слідчого управління Нацполіції України.

Територіально він знаходиться у Печерському районі. Тому скарги, заяви, клопотання розглядає вищезазначений суд.

Ірпінська громада про скасування арешту нічого не знала. Адже відкрили нову судову справу, якій присвоїли новий номер. Дізналися про рішення суду вже за фактом.

Тепер усе залежить від слідчого, процесуального прокурора. За наявності підстав, можна повторно звернутися за накладенням арешту».

Варто нагадати, що у забудовника уже є дозвільні документи, також на початок будівельних робіт, йому надали містобудівні умови.

Землі знаходяться за межами Ірпеня, їх відносять до особливо цінних, розпоряджатися ними має Київська облдержадміністрація.

Проте Ірпінська міська рада своїм рішенням змінила їх цільове призначення: із сільськогосподарських – під багатоповерхову забудову.

Тобто ІМР перевищила свої повноваження. Ірпінська тимчасова влада намагається прикритися так званим «оновленим Генеральним планом м. Ірпеня».

Але цим документом не встановлюються межі населеного пункту. А виключно Верховною Радою. Межі Ірпеня не змінювалися із 1968 року.

Швидше за все, будівництво «школи» – це піар-акція карплюківської команди, яка готується до майбутніх виборів у місті.

Це виглядатиме своєрідним «бонусом» від новообличчівського кандидата. Мовляв, турбуємося про місця для школярів, яких катастрофічно не вистачає в навчальних закладах.

Водночас арешт ділянки та припинення спорудження «школи» допомагає перенести удар на небайдужих людей, які переймаються проблемами нищення заплави та бюджетного марнотратства в облаштуванні набережної.

The post Будівництво «нової заплавної школи» – піар-акція карплюківської команди до виборів? appeared first on Ірпінь онлайн.

ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Норіс» виявив бажання отримати детальний план забудови території для спорудження магазину продовольчих та непродовольчих товарів.

Раніше на цій території знаходилися приватні будинки (цільове призначення землі – під індивідуальне будівництво).

Новий власник їх зніс та розпочав зводити супермаркет. Його не зупинило те, що на сесії Гостомельської селищної ради депутати не надали дозвіл на зміну цільового призначення землі.

Не вдалося отримати й дозвіл на початок будівництва в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради.

Як зазначив заступник Гостомельської селищної ради Дмитро Абрамчук, ГСР подала запит до ДАБІ щодо перевірки законності цього будівництва. Правоохоронці відкрили відповідне кримінальне провадження.

У свою чергу, відділ благоустрою селищної ради зафіксував ведення будівництва та викликав поліцію, роботи були припинені. Але не надовго.

Інспекторів ДАБІ на територію не пускають, бо у паспорті будівництва заявлено, що це індивідуальний будинок.

Тобто на даний час ведеться самочинне спорудження торгового об’єкта. Це відбувалося й під час зібрання громади.

Сам супермаркет вирішили розмістити вздовж траси з надто інтенсивним рухом, що створює численні незручності для населення (зокрема і дітей), яке пересувається тротуаром.

До речі, частково він уже ушкоджений унаслідок будівельних робіт. Тому людям доводиться долати «нерівності місцевості».

Жителі селища прогнозують, що облаштування магазину призведе до зростання кількості ДТП і збільшення транспортних заторів у цьому районі.

Звісно, що від будівництва магазину страждають і мешканці будинків, розташованих впритул до нього. При цьому не дотримано відстаней до будівель, визначених нормативними документами.

Споруда та огородження навколо неї перекрила доступ сонця до помешкань та загальний огляд. Образно кажучи, вікна впираються у стіни.

Під час будівельних робіт пошкоджено паркани у людей. В одного з жителів працівники засипали колодязь.

Унаслідок копання котловану глибиною до 7 м зменшився рівень ґрунтових вод, які споживають місцеві жителі.

Ймовірно, що в супермаркеті облаштовують ємності для забезпечення потреб закладу у воді та зливання рідких відходів, бо централізованих ні водогону, ні каналізації немає.

Також для розширення території магазину намагаються викупити навколишні садиби, часом, за словами людей, вдаючись до погроз.

Громада вимагає від влади вжити відповідних заходів, щоб зупинити незаконне будівництво.

The post Акція протесту в Гостомелі: громада проти незаконного будівництва супермаркету в Мостищі appeared first on Ірпінь онлайн.

Вода по вул. Центральній та Личака зникла у ніч із 4 на 5 січня. Мешканці будинків поскаржилися до КП «Ірпіньводоканал». Там повідомили, що водопостачання відновлять 8 січня.

Небайдужі жителі міста забили тривогу, зокрема й у соціальних мережах. Здається, якби не їх втручання – то нічого б не змінилося.

Так, Наталія Василенко написала, що місце, де сталося пошкодження мережі, комунальники обгородили стрічкою. І на цьому все…

Замість централізованого водопостачання запропонували воду в бочці. Але й про це багато хто з мешканців будинків не знав.

«Погляд» теж відгукнувся на проблему, яка виникла у людей. Але статтю на нашому сайті тимчасовий очільник Ірпеня Андрій Літвинов фактично обізвав фейком.

Коли я, як автор, спробував у коментарях на Фейсбуці з’ясувати, чому він так думає, то фактично ніякої відповіді не отримав.

Відверто кажучи, не було бажання щось доводити ірпінській владі, яка не звикла визнавати свої помилки чи бездіяльність, а тим паче – відмовлятися від злочинних діянь.

Тому в конкретному випадку відштовхуватимуся від аргументів. Можна просто звернути увагу на час, коли я опублікував статтю, та «реакцію» Літвинова.

Свого часу я працював у міській газеті «Ірпінський вісник». По роботі доводилося часто спілкуватися із очільниками міста та їхніми заступниками.

Відомо, що за першим заступником закріплений комунальний напрямок у життєзабезпеченні населеного пункту. Тоді цю посаду обіймав Микола Головкевич.

Сам був свідком, як до нього ще до 8:00, коли розпочинався робочий день, стікалася вся актуальна інформація від комунальників.

У руслі цього про все повідомлялося міському голові, вживалися відповідні заходи. Звісно, траплялися різні ситуації за рівнем складності.

Тому можу адекватно поставитися до того, що і в нашому випадку, напередодні Різдва, могла статися аварія, яка б потребувала додаткового часу чи матеріалів.

Водночас дивує позиція Літвинова, який пише якість абстрактні речі: «Було звернення, одразу було доручення на проведення ремонтних робіт, про що було особисто повідомлено мешканців, що звернулись та оголошено на загал».

Якщо було звернення від мешканців будинків, де зникла вода, то до кого? До водоканалу чи особисто до нього?

Не думаю, що про надзвичайну ситуацію керівник КП «Ірпіньводоканал» Артур Загодіренко не повідомив профільного заступника – Олександра Маркушина, а той, у свою чергу, Літвинова.

Чи, можливо, Літвинов обрав політичну тактику «вирішальника справ»: до мене звернулося населення – і я все вирішив?

Тоді виходить, що комунальники або нехтують своїми посадовими обов’язками, або чекають наказу від тимчасового мера?

Бо за логікою мали б оперативно ліквідовувати наслідки, просто повідомивши керівництво про випадок, а не чекати вказівок.

Водночас не відомо, де і коли було «оголошено на загал». На офіційному сайті Ірпінської міської ради нема про це жодних повідомлень.

Та й на сторінці водоканалу в мережі Фейсбук про аварійну ситуацію в Ірпені згадали 6 січня.

Намагання роздути образ такого собі «Літвинова всемогутнього» (за аналогією з фільмом, де у головні ролі Джим Керрі) дійсно виглядає фарсом. Такий собі фейковий мер.

Особливо враховуючи те, що останнім часом Ірпінь постійно накривають хвилі скандалів: «алкогольні вечорниці» чиновників, цукерки сумнівної якості для дітей, побиття учасника АТО муніципальною вартою…

The post «Літвинов всемогутній» – фейковий мер Ірпеня? appeared first on Ірпінь онлайн.

У мікрорайоні СМУ Олександра Тищенка добре знають. Чоловік не звик відмовляти сусідам, серед яких багато людей літнього віку, в допомозі по господарству.

Також він разом зі своїми свідомими земляками неодноразово виходив на захист зелених зон міста від незаконної забудовної навали.

Захищав не лише куточки живої природи рідного краю, а й пішов добровольцем на російсько-українську війну, щоб протистояти окупантам.

Не менш страшними виявилися внутрішні вороги, які захопили владу в Ірпені й нищать місто, яке раніше потопало в зелені. Ось і цього разу «відзначилися» їхні прихвостні із так званої «муніципальної варти».

Розпочалося з того, що комунальники вирішили влаштувати в місті пункти прийому новорічних ялинок. Правда, не подумали, що в деяких місцях вони можуть створювати незручності для людей.

Таким і стало місце під «ялинковий смітник» навпроти провул. Героїв, 13/1 (біля парку «Покровський»). Огородження під нього комунальники вирішили ставити фактично у «кишені» дороги.

Огорода створювала труднощі для здійснення маневрів водіями транспортних засобів.

Але місцева влада не звикла враховувати побажання населення. Тому фактично впритул до приватних будинків провулку розмістили біотуалет парку, смітник.

Мешканцям доводиться з цим жити, що дратує людей. Так і цього разу, коли комунальники захотіли облаштувати пункт збору, Олександр обурився.

За його словами, він пішов до охоронця парку – представника муніципальної варти – та попросив посприяти, щоб пункт установили в іншому місці – поблизу смітника.

Оскільки позитивного реагування не було, то вирішив розібрати конструкцію з деревини власними силами. Охоронець почав бризкати йому в обличчя газовим балончиком та бити.

Тищенку довелося від нього захищатися. Чоловік повернувся додому, щоб вмитися та переодягтися. В цей час приїхали мунвартівці та поліція, намагалися викликати його з будинку.

Завдяки «зусиллям» когось із них виявився зламаним замок на хвіртці. Поки перевдягався та намагався її відкрити, поліція поїхала.

Але залишилося близько 10 мунвартівців. Слово за слово – і знову балончиком в обличчя, старший дав команду скрутити Олександра.

Повалили на землю, почали бити, зокрема й ногами та кийками, надягати пластикові стяжки на руки.

Замість того, щоб викликати медичну допомогу побитій людині, – завезли до поліції.

Як наслідок – складний уламковий перелом руки, численні забої та садна по всьому тілу. Якщо кістка неправильно зростеться, доведеться знову ламати та вправляти.

Тищенко заробляє на життя тим, що «таксує» на орендованій машині. За час лікування, яке на сьогодні коштує дуже дорого, він не зможе забезпечувати свою родину.

Свою версію події мунварта виклала на сторінці у Фейсбук. Тищенка там назвали «чоловіком з ознаками психічного розладу».

Начебто він напав на інспектора мунварти, бив монтировкою по голові та інших частинах тіла.

А потім викликав свої друзів, сусідів і накинувся на мунвартівців, яких, виходить, було вже майже десяток.

В особистій розмові з журналістами ІА «Погляд» керівник муніципальної варти Микола Ковальчук зазначив, що такі ситуації для служби є фактично штатними. І подібне відбувається мало не щодня.

За його словами, Тищенка ніхто не бив. Поліція поїхала, взявши пояснення. А мунвартівці залишилися, щоб відправити свого «постраждалого» колегу до лікарні «швидкою».

Мовляв, у цей час згаданий громадянин вийшов, викликавши своїх «дружків», спровокував інспекторів нецензурною лайкою, а потім накинувся з кулаками.

Тому мунвартівці поклали його на землю, надягли стяжки і викликали поліцію, яка доставила чоловіка до міськвідділу.

Ковальчук вважає, що його підлеглі діяли у рамках своїх повноважень. Людина загрожувала їхньому життю та оточуючих.

Коли завели мову про камеру спостереження в парку, то Ковальчук запевнив, що вона знімає лише пункт обігріву населення, який за збігом обставин знаходиться поряд з місцем події.

За повідомленням поліції, обидві сторони конфлікту отримали тілесні ушкодження. За даним фактом відкрите кримінальне провадження попередньо за ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) ККУ.

Обіцяють, що об’єктивно проведуть слідство, опитають учасників, свідків, з’ясують усі обставини.

Після лікування потерпілих призначать судово-медичні експертизи, щоб визначити тяжкість отриманих ушкоджень, що вплине на правову кваліфікацію.

Як розповів депутат Ірпінської міської ради Лаврентій Кухалейшвілі, коли він дізнався про цю подію, то був просто шокований.

Приїхавши до поліції, куди мунвартівці привезли Тищенка, викликав «швидку», щоб постраждалого доправили до лікарні.

«Мене це дуже обурює, адже муніципальна варта не має права взагалі чіпати людей. А тут били не менше 6 осіб, зафіксували руки пластиковими стяжками.

Це справді цинізм та жорстокість. Тому домагатимемося, щоб винних покарали.

За завдання громадянину травм середньої тяжкості групою осіб загрожує покарання не менше 5 років позбавлення волі», – зазначив Кухалейшвілі.

За його словами, він зафіксував на відео працівника мунварти, якого начебто Олександр побив монтировкою. І візуально побоїв не побачив.

«Є свідки цієї події. Резонанс справи дуже великий. І я ставлю питання, щоб таке формування ліквідували. Це залежить від громади.

На утримання мунварти виділяють 15 млн грн на рік з міського бюджету. Для безкоштовного харчування дітей регіону потрібно 16 млн грн.

Виявляється, на це грошей у нас нема. Зате є кошти на утримування мініармії Карплюка, яка калічить людей. Чи потрібно це нам?

Вважаю, що цей випадок повинен набути розголосу в Україні. Має бути узагалі висунуто питання про існування таких бандформувань», – переконаний Кухалейшвілі.

The post Захисники чи бандформування: в Ірпені мунвартівці зламали руку учаснику АТО appeared first on Ірпінь онлайн.