Маркушин пройшовся по кабінетах структурних підрозділів, поспілкувався з керівниками. Серед них є незаконно призначені самопроголошеною мершею – секретаркою Анжелою. Це «ручні» особи забудовника Карплюка, які обслуговують лідера «Нових облич» та його поплічників, а не працюють на громаду.

Самозванка звільнила цілу низку фахівців, бо були невгодні. Це керівниця ЦНАПу Юлія Юрченко, начальниця відділу земельних ресурсів Анастасія Черкас, яка не підписала жодного незаконного рішення, відмовилася виконувати вказівки Карплюка.

Прибрали з посади й головного архітектора Ірпеня Івана Кіпіша, який мав розробити новий просторовий план розвитку Ірпінської громади, щоб забудова була упорядкованою: розбудовувати місто, де є школи, садочки, розвинена інфраструктура, а не хаотичні величезні масиви, щоб у приватному секторі під вікнами у людей не виростали висотки.

У першу чергу треба провести аудит спадку, який за півроку безгосподарності залишили Карплюк та його команда. А це витрата коштів, скандальні тендери, незаконні розпорядження секретарки Анжели, рішення сесій та виконкомів. Над цим уже працюють фахівці, що надати правову оцінку.

Мер Ірпеня запевняє, що не збирається обслуговувати інтереси забудовників. Будуть відповідні кадрові рішення, щоб на посадах були професіонали, які працюватимуть на громаду, а не «кишенькові» особи.

Міський голова Маркушин переконаний, що не все ще втрачено, і в Ірпеня є чудовий шанс не перетворитися на бетонне гетто, врятувати заплаву, знову зробити міські парки місцем відпочинку, а не майданчиками для заробляння грошей.

Місто має бути пристосованим для повноцінного розвитку громади, комфортним для життя звичайних людей, а не місцем для збагачення кількох десятків спритників.

The post Мер Ірпеня Маркушин: «Я не збираюся обслуговувати інтереси забудовників» appeared first on Ірпінь онлайн.

На 36-ій сесії Ірпінської міської ради депутат від «Нових облич» Помазан, всупереч конфлікту інтересів, двічі проголосував за питання, пов’язані з його фірмами – ТОВ «ФАНТОР» і «ТЕРНЕР».

Це стосувалося затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється з ведення сільськогосподарського товарного виробництва на будівництво багатоквартирного будинку.

В Ірпінському міському суді розглядали справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, вчинені Помазаном. І хоча спритника визнали порушником закону, але до відповідальності не притягли, бо скінчилися відведені терміни.

Вражає цинізм цього вірного прихвостня екс-мера Ірпеня Карплюка. Адже на сесії він заявив про конфлікт інтересів – і нахабно проголосував за свої питання, бо знав, що це йому зійде з рук.

Громадська діячка Євгенія Ростолопа звертає увагу на грубі процесуальні порушення з боку працівників ДСР Нацполіції України в Київській області.

По-перше, правоохоронці невчасно склали протокол. ДСР отримав звернення про порушення закону ще в квітні 2024 року. Але протокол про адміністративне правопорушення склали лише 15 січня 2025-го.

Це критичне зволікання, адже строк накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення становить 6 місяців з моменту його виявлення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

По-друге, фальсифіковане тлумачення дати «виявлення» порушення. ДСР намагався вказати, що такою є день складання протоколу – 15.01.2025.

Але Ірпінський міський суд правильно застосував практику Верховного Суду України, згідно з якою моментом виявлення вважається дата, коли уповноважений орган отримав фактичні дані про правопорушення, тобто весна-літо 2024 року.

По-третє, порушення права на захист. Під час складання протоколу Помазан заявив, що не має правових знань і просить адвоката. Це прохання проігнорували.

Замість належного вручення копії протоколу та роз’яснення його прав просто зробили примітку «відмовився підписати». Це порушення ст. 59 Конституції України і ч. 4 ст. 256 КУпАП, що саме по собі є підставою для визнання дій поліції незаконними.

По-четверте, Помазана не викликали для надання пояснень, як належить за процедурою. За словами Євгенії, матеріали справи не містять жодних доказів, що депутата було офіційно викликано або запрошено для пояснень у встановленому порядку, що ще більше ставить під сумнів добросовісність дій поліції.

По-п’яте, зволікання з перевіркою. ДСР отримав запит від прокуратури та громадян на початку літа. Але лише у грудні 2024 року поліція провела першу (!) дію – опитування Помазана. А вже у січні 2025-го на основі цих дій склала протокол. Це – процесуальна бездіяльність, яка зробила покарання неможливим.

На жаль, прокуратура не подавала апеляції в цій справі, бо не мала на це права. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, вона можлива лише для чітко визначених суб’єктів. А за ч. 5 ст. 7 і ч. 1 ст. 287 прокурор має право оскаржити лише ті постанови, які стосуються заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.

Санкція ч. 2 ст. 172-7 КУпАП – лише штраф, а не адміністративний арешт. І навіть якби прокурор хотів – апеляція не підлягала б розгляду. Суди неодноразово повертали такі скарги.

У подібних справах суддя першої інстанції фактично має монополію на рішення – може закрити, навіть якщо є докази. Адже апеляція недоступна, касації немає, контроль відсутній.

«Це не юридичний виняток – це законодавча діра. І вона не нова. Але Верховна Рада роками не змінює цю ситуацію, бо вона зручна для політиків, які сидять у місцевих радах і ухвалюють рішення в інтересах свого бізнесу.

Тому змінювати потрібно не лише персоналії. Потрібно міняти закон. Інакше кожен такий конфлікт інтересів залишатиметься безкарним. А громада – без реального захисту власних інтересів», – підсумовує Ростолопа.

The post Правова діра: як поліція допомогла Помазану уникнути відповідальності appeared first on Ірпінь онлайн.

Дух пристосуванства постійно підштовхував зрадницю протягом усього життя, аби на кожному кроці отримувати вигоду. Для цього поєднала журналістську кар’єру з політикою, щоб мати суттєві дивіденди.

Подвійне прізвище наче символізує її існування у двох іпостасях, і, на жаль, кидає тінь на пам’ять чоловіка, з яким була в офіційному шлюбі. Вона й досі презентує себе як вдова ветерана Сергія Шкарівського – добровольця батальйону «Донбас», який загинув у Іловайську, захищаючи Україну.

Водночас поряд з нею зараз знаходиться інший чоловік – Артем Іщенко, з яким перебуває у цивільному шлюбі, народила від нього дитину – через 11 місяців після смерті Шкарівського. Пишуть, що й досі намагається скористатися покійним, аби отримати від Ірпінської міської ради житло.

Поки Сергій висловлював свій протест проти злочинної влади на Майдані та воював, його дружина прилаштовувалася працювати то на медіа Ахметова, то на той час проросійському телеканалі «Інтер».

Ницість останньої чудово проглядається із листа до газети від Наталії Левошко – рідної сестри Шкарівського. Жінка зізнається, що ця відверта розповідь їй дуже неприємна, але непорядність Михайлини «переходить усі межі і норми людської моралі».

Авторка пише, що її брат сім останніх років свого життя прожив у законному шлюбі з цією особою, спільних дітей у них не було. Після його смерті вона вдавала із себе нещасну вдову, але мовчала про інший бік свого життя.

Адже за два місяці після загибелі Шкарівського пристосуванка завагітніла від іншого. Як виявилося, батько дитини – Артем Іщенко. Чоловік, що із своєю дружиною і сином проживав у родині Сергія, який надав їм прихисток як переселенцям з Донбасу.

Після народження хлопчика Михайлина продала земельну ділянку в Ірпені по вул. Федорова (нині Сім’ї Шкарівських), 18, яку мерія міста допомогла їй оформити як вдові загиблого. І придбала собі житло по вул. Комінтерну (Давидчука), 68-є, де оселилася із Іщенком. Останній залишив свою попередню родину.

Ірпінська рада учасників АТО прийняла рішення виділити сім’ям загиблих земельну ділянку й однокімнатну квартиру. Михайлина вирішила, що мало отримала від держави. Тому розпочала журналістську війну проти дочок Шкарівського від першого шлюбу, які завжди жили з батьком, у надії одержати нерухомість замість них.

У 2015 році, коли вже мала іншу родину, спритниця отримала посвідчення члена сім’ї загиблого, адже за законом ніхто не перевіряв наявність громадянського шлюбу.

Дуже зручно: і дитина, і чоловік, і пільги за загиблого, щоб ще більше вимагати від держави. Мало того, вона подала позов до суду, в якому намагалася відсудити частину хати батьків Шкарівського, – зазначає Левошко.

У намаганні побудувати політичну кар’єру, Михайлина поринула у громадське життя Ірпеня, вдаючи із себе запеклу борчиню проти злочинів карплюківської мафії. На виборах до парламенту і на посаду міського голови «пролетіла», зате пощастило протиснутися депутаткою ІМР від «Голосу».

Дійсно, виборці повірили команді, яка сформувалася навколо неї, до ради пройшли четверо обранців. Тому зрада Скорик-Шкарівською інтересів Ірпінської громади стала важким ударом для багатьох місцевих жителів – така собі «троянська кобила», яку карплюківці закинули до нашої спільноти.

Тим паче, що її голос став вирішальним для легітимізації сесії ІМР, оскільки у прихвостнів Карплюка не вистачало депутатської більшості для кворуму. Зрадниця виправдовувалася турботою про життєдіяльність міста. Хоча, звісно, містяни розуміють, що вона просто продалася.

Прикро, але цей вчинок став спусковим механізмом для подальших руйнівних процесів і в раді, й у середині місцевого осередку «Голосу». Депутат Руденко теж рушив шляхом пристосуванки, продавши свій голос за посаду для дружини у ветеранській структурі, якою наділила секретарка Анжела.

Натомість депутати Буренко та В’язовченко висловили Михайлині недовіру як керівниці фракції «Голосу», а згодом узагалі залишили її лави, утворивши власну. Ображена «червива дама» ганьбила свого однопартійця, який мобілізувався, шантажувала допомогою для його підрозділу, аби примусити голосувати на незаконних сесіях за карплюківський дерибан.

Гниле нутро пристосуванки викликає у людей справжню огиду та відразу. Адже вона скрізь шукає вигоду, «злила» вимоги виборців заради власного гаманця, заради наживи готова топтатися навіть по своїх колишніх однодумцях, з якими мала тісні стосунки. І байдуже, що в країні точиться війна – своя кишеня ближча до тіла.

The post Скорик-Шкарівська: «троянська кобила» Карплюка в Ірпінській громаді appeared first on Ірпінь онлайн.

5 березня суддя Михайло Одарюк в Ірпінському міському суді розглянув справу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинене депутатом Ірпінської міської ради від партії «Нові обличчя» Андрієм Помазаном.

У 2023 році на 36-ій сесії ІМР прихвостень екс-мера Ірпеня Карплюка голосував за затвердження проєкту землеустрою на користь власного підприємства – ТОВ «Фантор».

Суд встановив, що депутат мав прямий приватний інтерес у прийнятті цього рішення. Це створило реальний конфлікт інтересів відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Незалежно від кількості голосів «за» або «проти», сам факт участі у голосуванні, коли рішення стосується особистого бізнесінтересу депутата, є порушенням закону.

Захист намагався переконати суд, що голос Помазана не був вирішальним. Але суддя обґрунтовано вказав: не результат голосування, а сам факт участі за наявності конфлікту інтересів є складом правопорушення.

То чому відповідальність не настала? Бо суд закрив провадження через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, – пояснює громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Термін у шість місяців, згідно з позицією суду, почав обчислюватися не з моменту складення протоколу, а коли уповноважений орган отримав перші відомості про можливе правопорушення – тобто з 23 вересня 2024 року, коли депутат Артем Гурін («Батьківщина») повідомив про цей факт у дописі на Facebook.

Ми розповідали, що Помазан тоді двічі проголосував за питання, пов’язані з його ТОВ «ФАНТОР» і «ТЕРНЕР». Хоча сам же й попередив про конфлікт інтересів.

Вони стосувалися затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється з ведення сільськогосподарського товарного виробництва на будівництво багатоквартирного будинку.

Видно, не даремно магнат, будучи одночасно сільським головою Михайлівки-Рубежівки і власником багатьох комерційних структур, вивів від 60 до 100 га громадських земель.

Отже, відповідно, строк притягнення Помазана до відповідальності за голосування сплив 31 грудня 2024 року, а на момент розгляду справи його вже пропустили.

«Сьогодні в Україні сформувалася широка судова практика, за якою прокуратура фактично позбавлена можливості оскаржувати такі рішення судів першої інстанції у справах про адміністративні корупційні правопорушення.

Тобто навіть тоді, коли суд визнає наявність факту порушення закону, санкція за нього не застосовується – і механізму домогтися справедливості через апеляцію більше немає», – констатує Ростолопа.

Аналіз фабули справи свідчить про зволікання правоохоронців. Поліція довго «шукала» Помазана для складання протоколу, чим фактично сприяла збіганню терміну притягнення до відповідальності.

За законом після встановлення судом факту конфлікту інтересів юридичний відділ ІМР мав би ініціювати перегляд результатів голосування 36-ї сесії і подати позови про визнання недійсними рішень, ухвалених із порушенням процедури.

Але керувати юридичним відділом секретарка Анжела призначила Вікторію Ковтун – за підтримки депутатів партії «Нові обличчя», включно із самим Помазаном. Фактично вона є залежною від політичної групи, інтереси якої прямо зачіпає дана ситуація.

Швидше за все, юридичний відділ не оскаржуватиме ні результати голосування сесії, ні рішення суду, залишивши порушення інтересів громади без своєї реакції.

У цій справі ми бачимо завершену модель. Депутат порушує антикорупційне законодавство, суд фіксує цей факт, але закриває справу через строки. Прокуратура не має механізму для її перегляду. Поліція сприяє затягуванню розслідування, а юридичний відділ ІМР покриває незаконні дії, нехтуючи захистом інтересів громади.

Це не просто окремий випадок – це механізм безкарності, який руйнує основи місцевого самоврядування і законності, – підсумовує громадська діячка.

The post Механізм безкарності: кейс депутата від «Нових облич» Помазана appeared first on Ірпінь онлайн.

Заступнику голови КМДА, очільнику фракції «Європейська солідарність» у Київраді Прокопіву суд визначив цілодобовий домашній арешт. Чиновник-депутат вважає це «сценарієм з Банкової», спрямованим на дискредитацію, зокрема й партії Порошенка.

Її керівництво, захищаючи свого однопартійця, вважає це політичним переслідуванням, що загрожує основам місцевого самоврядування. На партійному сайті з’явилася відповідна заява.

У ній, зокрема, звертають увагу на спроби централізованого впливу на столицю. Мовляв, депутатам пропонували голосувати за секретаря від «слуг», щоб потім відсторонити обраного голову міста Кличка і взяти Київ під контроль. За відмову обіцяли репресії, які й почали реалізовувати з Прокопіва.

«Цілком слушно. Бо в країні справді формуються небезпечні прецеденти, коли карають не за злочини, а за принципи. Не за вину, а за позицію», – коментує заяву громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Одне зі звинувачень Прокопіва – незаконне переправлення людей через кордон. Аналогічний злочин «шиють» й очільнику Ірпеня Олександру Маркушину. Але ЄС не вбачає у цьому репресій влади на місцях.

У нашому місті частина депутатів від цієї партії давно об’єдналася з «Новими обличчями», які контролює екс-мер Карплюк. Це партнерство призвело до формування нової більшості, яка активно впливає на ключові рішення в Ірпені. Як у ситуації з Києвом, усе почалося із секретарки від «слуг».

Анжела після відсторонення Маркушина внесла себе до держреєстру як в.о. міського голови та керівниця виконкому. Мінюст скасував ці дії, визнавши їх незаконними. Але депутати від ЄС в Ірпені це не засудили й продовжують співпрацю з Макеєвою та НО.

Публічна заява щодо Прокопіва – загальноприйнята форма політичного захисту. Мета – не лише порятунок конкретної особи, а й сигнал суспільству: правосуддя перетворюється на знаряддя політичної зачистки. Це правильно. Але чому про Ірпінь – тиша? Бо ситуація тут не менш показова. І, можливо, навіть жорсткіша, – переконана Ростолопа.

Мера Маркушина – батька-одинака, який плекає маленького сина, – «закрили» під нічний домашній арешт й відсторонили від посади. І це в умовах війни, коли місту потрібен лідер, який усе чинитиме по закону.

Це політичне переслідування, демонстрація сили проти тих, хто не згоден бути контрольованим. І що робить ЄС? На сайті – два абзаци. А в ІМР – демонстративна співпраця з командою Карплюка, яка сьогодні є політичним опонентом Маркушина. Сам лідер НО – головний свідок у справі проти чинного мера.

Представники «Європейської солідарності» не лише не стали на захист Маркушина – вони об’єдналися в більшість із тими, хто ініціював його усунення – хто переписує владу в ручному режимі.

А депутати ЄС, які не мовчать про незаконність дій щодо міського голови, рейдерство влади в Ірпені шляхом його усунення, – зазнають тиску. Бо чесність – уже не цінність, а загроза. Навіть усередині партії, – переконана громадська діячка.

Це не просто подвійні стандарти. Це – зрада принципу. Бо якщо в Києві ЄС бореться за справедливість, а в Ірпені укладає союзи з тими, хто цю справедливість топче, – це вже не боротьба, а політична зручність.

Поки в столиці обурюються репресіями – в Ірпені на них будують більшість. Де межа між тиском і зручним союзом? Це питання – до ЄС. Або ви завжди проти політичних переслідувань, або за них – коли це вигідно.

Поки така вибіркова гідність буде нормою, подібні справи множитимуться. Бо система, яка бачить, що так можна керувати, – продовжуватиме це робити. Політична послідовність починається не зі слів, а з того, кого ти захищаєш, коли це невигідно, – підсумовує Ростолопа.

The post Політична вибірковість ЄС у справі мера Ірпеня Маркушина appeared first on Ірпінь онлайн.

В Ірпені декілька разів на місяць проводять акцію «Полон вбиває», цього разу – з автопробігом. На неї збираються ті, кому не байдуже до важкої долі військових та цивільних полонених, яких утримують рашисти, зниклих безвісти.

Українці змушені страждати у ворожих застінках від жахливих катувань. А рідні чекають на їхнє повернення живими, відчуваючи біль від переживань.

Суспільству важливо відгукнутися на нього, підтримати родини тих, хто опинився у полоні чи зник безвісти, довести, що ми про них пам’ятаємо і не кинемо напризволяще.

«Це важлива ініціатива для родин, які чекають звістки з полону. І для всіх нас – бо це про біль, про солідарність, про людяність», – констатує громадська діячка Євгенія Ростолопа.

І звертає увагу, як подають згадану акцію «Нові обличчя». Лаконічно, без прізвищ, постатей. Загалом – без сенсу. Тобто згадали щось десь про полон і автопробіг – і досить. Ні слова про те, хто її підтримав, хто був поруч.

Бо так простіше приховати одне: ні секретарки Анжели, яку записали в реєстр як мершу, ні Пащинського, депутата і керівника партійної фракції НО, ні Карплюка – ініціатора усунення законного міського голови Маркушина – на акції не було.

«Їх не було там, де болить. Їх не було з тими, хто чекає. Їх не було з містом. Бо їм потрібні не люди – їм потрібна публічність, камери, чиновники, фото в столичних стрічках. Містяни – не той рівень. Їхні фото не приносять політичного капіталу», – зазначає Ростолопа.

А Маркушин прибув на акцію – разом з двома синами. І робить це не вперше. Не як чиновник, бо поки від посади відсторонений, а як людина, якій довірило місто, як батько, містянин. Як той, кому дійсно болить.

Таке не висвітлять у карплюківських ЗМІ, бо фото Маркушина з жителями Ірпеня не пройдуть редакційний фільтр. Але Євгенія вважає, що це потрібно показати. Бо хтось сидить у кабінеті, пролізши до нього за допомогою реєстру, а хтось – поряд із людьми, бо це його місто і зона відповідальності.

На сторінці секретарки Анжели у день проведення акції «Полон вбиває» не було про це жодного допису. Бо нема болю – є лише посада. Стержня нема – є лише статус.

А місто все бачить. І все запам’ятовує. Маркушину – респект. За позицію. За гідність. За те, що з містянами – не на фото, а в житті, – підсумовує громадська діячка.

The post «Полон вбиває»: самопроголошена влада Ірпеня та мер Маркушин – відчути чужий біль як власний appeared first on Ірпінь онлайн.

Минулого року ірпінський міський голова Олександр Маркушин своїм розпорядженням відсторонив свого першого заступника Кравчука на період службового розслідування.

Підстава – ймовірне порушення при укладанні договору з ТОВ «Академія будівельних експертиз» та підписання акту про роботи, які фактично не були виконані. Образно кажучи, украв у дітей басейн у ДЮСШ.

Реакція була миттєвою. Команда Карплюка та інформаційні ресурси «Нових облич» заявили, що це порушення права. Київський окружний адмінсуд визнав відсторонення протиправним, розпорядження мера скасоване.

Мовляв, не було ні повідомлення про підозру, ні протоколу про корупцію. Службове розслідування не є автоматичною підставою для усунення, якщо немає законних умов.

Цього року Шостий апеляційний адмінсуд відхилив апеляцію Маркушина, визнавши, що припущення про ймовірне порушення Кравчука – не підстава для усунення з посади.

А тепер – нова ситуація. І нова правда. Нещодавно секретарка Анжела, яка оголосила себе мершею і стала частиною карплюківської команди, відсторонила двох ветеранів – начальника управління з питань ветеранської політики Віталія Кожокаря (Сармата) і очільника КУ «Ветеранський простір» Володимира Пархонюка (Прапора).

Термін – 2 місяці, протягом яких, начебто, має тривати службове розслідування, без підозр, фактів, протоколу. Ситуація схожа із Кравчуком, але зовсім інший підхід.

Юридичний відділ не заперечив. Чому? Бо після усунення Анжелою попередньої команди, яка працювала під керівництвом Маркушина, в юридичному департаменті – нові люди, «свої», які раптом не бачать порушення там, де два суди вже сказали: це незаконно, – розмірковує Ростолопа.

Закон залишився той самий. Але змінилися влада і доцільність. Коли йдеться про Кравчука – суди, права, аргументи, захист. А щодо ветеранів – тиша. На їх захист стали побратими, проте нелегітимна влада скористалася цим, щоб розвалити ветеранський рух та зробити його «кишеньковим».

Мало того, Макеєва своїм незаконним розпорядженням замінила Сармата на посаді на дружину депутата ІМР Руденка («Голос»), таким чином розплатившись за участь останнього у незаконних сесіях.

Громадська діячка нагадує секретарці Анжелі про її вислів у дописі: «Закликаю діяти виключно в межах закону». І те, що колись її незаконно звільнили з посади директорки стадіону «Чемпіон», бо відмовилася агітувати за Порошенка.

Громада її підтримала. Адже вона прямо заявляла, що це – політичне замовлення, тиск з боку Карплюка, через це начебто навіть втратила дитину. А тепер робить те саме, що вчинили з нею. І це щодо людей, які пройшли війну і захищали Ірпінь.

У юридичному відділі ІМР зберігаються матеріали справи Кравчука: два суди, той самий порядок, та сама ситуація. Але різні люди – і різне право. Це не просто подвійні стандарти. Це зневага до ветеранів, права, судової системи, до самих себе, – зазначає Ростолопа.

Тому закликає самопроголошену владу скасувати розпорядження про відсторонення Кожокаря та Пархонюка без доведення справи до суду. А юридичний відділ ІМР – дотримуватися судової практики, яка вже є, а не політичних інструкцій.

«Нагадую, що ветерани – це не технічні працівники, яких можна прибрати за однією телефонною вказівкою. Вони – носії гідності та самопожертви. Бо закон – це не інструмент для своїх. Це межа, яку не можна переходити», – підсумовує громадська діячка.

The post Подвійні стандарти: межі закону та зневага команди Карплюка до ветеранів Ірпеня appeared first on Ірпінь онлайн.

Відсторонена від посади секретарка Анжела за допомогою реєстраторки Олійник та судді Печерського суду Гречаної незаконно внесла себе до держреєстру як нібито «в.о. мера». Це рейдерське захоплення влади в Ірпені стало справжнім прецедентом.

14 квітня Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мінюсті ухвалила рішення, яким визнала протиправними та скасувала дії державного реєстратора, що на підставі судового рішення про тимчасове відсторонення міського голови Маркушина внесла Макеєву до Єдиного державного реєстру як особу, що представляє Ірпінську міську раду та її виконавчий комітет, – зазначає громадська діячка Євгенія Ростолопа.

Нагадаємо, що обраного населенням мера Ірпеня Маркушина за надуманим звинуваченням відсторонили від посади, а секретарка Анжела внесла себе до ЄДР як особу, що має право представляти органи місцевого самоврядування.

Але жодне судове рішення не дає таких повноважень автоматично. Для цього потрібне рішення уповноваженого органу, якого не було. Реєстратор вніс зміни без рішення ради про покладання обов’язків, актів про припинення повноважень міського голови та підтвердження законності такої заміни. Це – пряме порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб» та Порядку №1128.

Відбулося маніпулювання судовою ухвалою. Адже Мінюст чітко роз’яснив, що судове рішення про відсторонення мера не є підставою для реєстраційної зміни керівника юридичної особи. Суд не призначає нового керівника, а тимчасово відсторонює особу в рамках кримінального процесу. А питання заміни – виключно компетенція ради, – уточнює Ростолопа.

До ЄДР внесли, що Макеєва виконує обов’язки міського голови, але без жодного підтвердження законності цієї ролі. Це – порушення принципів об’єктивності, достовірності та повноти реєстраційних даних.

Мінюст скасував реєстраційні дії, якими Анжелу внесли як представницю ради та виконкому. А також на місяць заблокував реєстраторці Олійник доступ до ЄДР.

У юридичному плані це означає, що у Макеєвої не було і наразі нема повноважень представляти міську раду та виконком. Її дії як «в.о. міського голови» можна оскаржувати як незаконні. Це справжній прецедент рейдерства у владі через механізми державної реєстрації.

Після публікації рішення Антирейдерської колегії афілійовані з екс-мером Ірпеня Карплюком інформаційні джерела кинулися поширювати тезу: Анжела досі в реєстрі, отже, має повноваження.

«Поки Мінюст розглядав скаргу, Макеєва встигла внести нові записи через інших реєстраторів – на підставі нової ухвали суду про продовження відсторонення мера. А вже після скасування перших записів, 15 квітня вона знову змінила дані у реєстрі», – роз’яснює Ростолопа.

Але сутність не змінилася. Як заявив Мінюст, жодна ухвала суду не замінює рішення ради, жоден реєстратор не може узаконити самопризначення, а наявність запису в ЄДР не створює повноважень.

Карплюк хоч і заправляє процесами, але документи візує його «фунтиха» Анжела – нелегітимна особа без відповідних повноважень. Це – політичне шахрайство, завуальоване у формальні процедури.

Також громадська діячка нагадує депутатці Скорик-Шкарівській («Голос») – зрадниці інтересів Ірпінської громади – як та закликала визнати секретарку в.о. мера, посилаючись на записи в реєстрі. Наразі маємо рішення Мінюсту, що це було незаконно.

Отже, «голосиста обраниця» ввела в оману громаду і депутатів, легітимізувала рейдерське захоплення повноважень, зміцнила позиції карплюківців, які системно знищують місцеве самоврядування.

Як публічна особа, депутатка, представниця політичної сили «Голос» вона зобов’язана визнати помилку і спростувати свою позицію. Це не про дискусію. Це – про відповідальність, – підсумовує Ростолопа.

Водночас заслуговують подяки ті, хто відмовився брати участь у цьому реєстраційному шабаші. З такими людьми у громади ще є майбутнє.

The post Реєстраційний шабаш: як секретарка Анжела узурпувала владу в Ірпені appeared first on Ірпінь онлайн.

Відсторонення від посади, призначення службового розслідування та заміна керівника управління з питань ветеранської політики Віталія Кожокаря (Сармата) на дружину депутата Руденка («Голос») викликало обурення громади.

На захист воїна, який зі зброєю у руках обороняв Ірпінь, стали його побратими, родини загиблих військових.

Адже було зрозуміло, що самопроголошена влада зачищає невгодних та призначає слухняних.

Це й довів Руденко, який підключився до голосувань на сесіях ІМР, де, зокрема, узаконюють незаконні об’єкти екс-мера Карплюка та його оточення. За це, напевне, з ним і розрахувалися посадою для дружини.

Одним з найгучніших голосів спротиву став воїн Сергій Латиш, який несподівано перетворився на лояльного до незаконної влади Ірпеня. Громадська діячка Євгенія Ростолопа вбачає у цьому чітку технологію.

Латиш відкрито виступав проти незаконного відсторонення побратима, засудив призначення цивільної особи й публічно озвучив вимогу: ветеранською політикою в місті мають керувати тільки ветерани.

Але вже за кілька днів з’явився його новий допис, який для багатьох став холодним душем. Він не лише пом’якшує свою позицію, а відкрито хвалить секретарку Анжелу, говорить про її «силу духу» і просить всіх «прощати дрібні образи».

«Цей пост – не особиста історія. Це – технологія, яку команда Карплюка відпрацьовує роками: нейтралізація критики через точкову зміну риторики. Публічна лояльність замість правди. Один приклад – щоб знецінити весь рух», – зазначає Ростолопа.

На прикладі допису громадська діячка пояснює, як працює технологія «публічного примирення». Спочатку йде формальне визнання проблеми.

Латиш пише, що йому багато чого не подобається в діях Анжели, особливо порушення домовленості не призначати на посаду замість Сармата, не погодивши кандидатуру з ветеранським середовищем.

Але відчуваються пом’якшення й сумніви автора, який «ще не розібрався в політичній атмосфері» Ірпеня. Проблема наче визнається, але напруга знімається.

Дописувач згадує «цивільну особу», яка саркастично принизила захисника Ірпеня. Хоча й не називає прізвища й посади. Але можна здогадатися, що це дружина депутата Руденка. На сайті її БФ «Стійка нація» від її чоловіка з’явилося запрошення Сармату до свого бойового підрозділу.

Така невизначеність – типовий прийом, щоб дати сигнал емоційно, але не дати підстав для дій. Це вже не обурення. Це «переживання», – констатує Ростолопа.

Ключова сцена – трансформація через емоцію. Латиш пише, що обстановка у залі, де відбувалася зустріч влади й ветеранів, була дуже напруженою. Але Анжела трималася гідно, неповага до неї перейшла кордони, а він до неї підійшов з повагою.

Отже, конфлікт більше не політичний, а емоційний. Макеєва – більше не його ініціатор, а жертва «тиску залу». А сам автор – не частина колективного протесту, а герой-розрядник. Починається ключова підміна: замість відповідальності влади – з’являється співчуття до її «сильної поведінки».

І кульмінація – похвала замість позиції. Латиш пише, що повага до «безстрашної» Анжели злетіла до небес. Бо вона сильна духом. Порушення домовленостей, призначення без погодження, зневага до ветеранів – зникають, зостається її «безстрашність». Так емоція перекреслює реальність.

Дописувач розмірковує, що завжди треба бути чесним перед самим собою. Критичний момент змусив його передивитися своє ставлення до Анжели. Це психологічна маніпуляція.

На завершення – моральний тиск на побратимів. Мовляв, ви мені всі рідні, пробачте один одного, не сваріться через дрібниці. І це не виправдання, а інструкція: протестувати – недоречно, вимагати пояснень – образа, провокування розбрату. Це м’який механізм примусового замовчування.

ГО «Честь нації», до якої входив Латиш, подякувала йому за зусилля, але підкреслила, що їхні шляхи розходяться. Сергій і досі розмірковує, що його не так зрозуміли, може, просто не вміє «розширено» висловлювати свої думки. Але, мовляв, він живе заради побратимів та України.

Допис Латиша – це інструкція, як працює публічна маніпуляція через «примирення». Один ветеран змінює тональність – і на цьому влада будує картинку, що « все не так однозначно».

Це стара технологія, яка працює, доки її не названо. Бо повага до ветеранів – це не слова в пості, а дії. І право говорити правду – навіть коли вона незручна, – підсумовує Ростолопа.

The post Від спротиву – до лояльності: технологія Карплюка для «зачистки» ветеранського руху appeared first on Ірпінь онлайн.

У циклі матеріалів про формування карплюківської влади в Ірпені Євгенія Ростолопа розписує мережу впливу, вибудувану екс-мером Карплюком. Зокрема як «благодійність» стала інструментом політики і пропаганди.

Стратегію він розробляв на роки вперед, щоб утворити вертикаль тотального контролю. І не лише через посади, а й фонди, медіа, «потрібні» громадські організації та зручні для нього «нові обличчя».

Одним із її інструментів став «Фонд громади Приірпіння», який очолювала Попсуй (Сайферс). Під брендом благодійності фактично контролювали інформаційні та грошові потоки, політичні кадри.

У 2015 році фонд заснував ІА «АйТіВі», яке згодом стало основним підрядником Ірпінської міської ради. Цю власність із Попсуй переоформили на забудовника Оверка, а потім – на дружину Карплюка. Фірма «видоювала» з ІМР та комунальників мільйонні кошти.

«Та суть була не в людях, а в системі. «Нові обличчя» – це не про новизну, не про політичну альтернативу. Це про змінні фасади сталого механізму впливу», – переконана Ростолопа.

Бо за ними все одно стояли старі схеми – вертикаль підконтрольних ГО, «благодійних» фондів, ЗМІ, тендерів і кадрових призначень. Структура працювала незалежно від ідеології та обставин.

У 2016-му СБУ проводила обшук у підозрюваного, який готував теракт на території Херсонщини у змові з представником загальноросійської організації «НАШІ» – прикриття для підривної діяльності рашистів в Україні.

Вилучили понад 30 кг вибухівки, гранати, електродетонатори. А ще договір про благодійну допомогу, укладений із «Фондом громади Приірпіння». Даний факт зафіксовано в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва. Це був перший тривожний сигнал.

А в 2017 році, коли під час обшуку в будівлі Ірпінської міської ради знайшли повний пакет документів згаданого фонду: установчі документи, банківські виписки, фінансові накази, ордери, внутрішні протоколи.

У тій же кімнаті виявили документи ГО «Європейська асамблея жінок-депутатів», співзасновницею якої також була Попсуй. Обшук відбувся на підставі ухвали Обухівського районного суду.

Це вже ланцюг подій: фігурування фонду в справі про підготовку теракту та знаходження його документів у ІМР, де їм точно не місце.

Наразі, коли і Херсон, й Ірпінь перебували в окупації, коли у цих містах гинули люди, – ми інакше сприймаємо слова «теракт», «вибухівка», «інформаційна мережа». Як і те, що договір ірпінського «благодійного» фонду знайшли серед доказів у справі, де йшлося про замах на масове вбивство українців.

«Це не доведення провини. Це – дзеркало, в якому ми бачимо, наскільки небезпечною може бути безконтрольна влада. І наскільки глибоко можуть вкоренитися зв’язки», – констатує громадська діячка.

І додає, що Карплюк будував свою систему так, щоб залишатися при владі за будь-яких обставин, навіть перебуваючи у тіні й усадивши у мерське крісло своїх «фунтів». Йому не була важлива ідеологія – лише інструменти.

Він формував структуру, яка могла б працювати з будь-якою політичною силою, незалежно від її справжньої суті. У центрі – не партія, не програма, не відповідальність, а контроль.

Після пережитої часткової окупації Ірпеня, численних жертв по-іншому сприймаємо різні речі. Згадуються і депутатський новообличчівський торт для російського шоу, і рашистський гімн на сесії ІМР.

Тому систему впливу, яка була створена в Ірпені та певним чином дотична до осіб, причетних до підривної діяльності, не можна залишати без уваги.

«Я не висуваю звинувачень. Я даю посилання на офіційні документи, з яких кожен може зробити власні висновки. Якщо спецслужби в 2016 році щось пропустили – зараз саме той час, щоби повернутися до цих питань із новим баченням.

Це – не про помсту. Це – про пам’ять. І про відповідальність перед громадою, яка заплатила за спокій надто високу ціну», – підсумовує Ростолопа.

The post «Фонд громади Приірпіння» і теракти: «благодійність» як інструмент політики Карплюка appeared first on Ірпінь онлайн.