Митець народився у 1920 році в с. Дячкове, що неподалік славнозвісної Диканьки на Полтавщині.

Його батько був сином італійського художника Джованні Панідо, якого ще юнаком до України запросила дружина князя Кочубея. А мати – козацького роду.

У полтавській школі, де навчався хлопець, малювання та креслення викладав Матвій Донцов. Досвідчений художник допоміг юному даруванню знайти свій шлях у мистецтво.

Теплі стосунки з учителем переросли у велику дружбу, яка тривала багато років – до останніх днів Донцова. Вдячний учень в Ірпені створив музей свого вчителя.

На студентській лаві Харківського художнього інституту Піаніду застала війна. Замість пензля до рук довелося узяти зброю. Унаслідок поранення, контузії потрапив до шпиталю, на фронт уже не повернувся.

Опинився в евакуації у Середній Азії, де продовжив навчання в художньому інституті – своєрідного міксу закладів Москви, Харкова та Києва.

У 1947-му Піаніда з відзнакою закінчив Київський художній інститут. Він був одним з найкращих студентів курсу, єдиним, хто отримав стипендію ім. Рєпіна.

Закінчивши аспірантуру, викладав образотворче мистецтво, живопис та композицію у згаданому виші. А на громадських засадах очолював декілька художніх студій – у Києві та Ірпені.

Як талановитий педагог, за 40-річну практику виховав понад 2 тис. учнів. Багато хто з них стали відомими художниками та викладачами.

Наприкінці 40-х Донцов перебрався до Ірпеня. У гості до нього часто приїздив і Піаніда.

Це було і дружнє спілкування, і митецькі поради, і творчість. Краса ірпінської природи надихала митця на створення чудових пейзажів.

Після смерті Донцова Піаніда отримав його будинок у спадщину. Зі своєю дружиною Любов’ю він створив тут музей свого вчителя та дитячу художню студію.

На жаль, останні роки свого життя художник важко хворів – давалися взнаки поранення, отримані на війні.

Піаніда помер 8 березня 1993-го. Його поховали в Ірпені, де й могила Донцова. Після смерті митця будинок-музей Донцова перестав існувати.

З нагоди ювілею художника в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкрили виставку його робіт.

У серії «Наші славетні земляки», яку започаткувала Ірпінська центральна міська бібліотека, вийшла друком краєзнавча брошура «Піаніда Борис Микитович – художник і педагог».

Прикро, що в Ірпені не можуть повноцінно використати багату культурну спадщину наших предків для приваблення туристів, проведення наукових та митецьких заходів, що стосувалися б знакових особистостей.

Пріоритетом тимчасової ірпінської влади сьогодні є витрачання шалених коштів на набережну, площі, парки, сквери, а не на збереження свого славного минулого.

Місто хаотичної забудови втрачає свою неповторну ауру. За ним закріпилося принизливе визначення «спального району Києва».

Разом з його природними оазами зникають й об’єкти культурної спадщини, зокрема той же будинок поета Максима Рильського.

Потенційні музеї фігурують у звітах чиновників банальними меморіальними дошками. Часом навіть охоронний статус не може зберегти від знищення, як це мало не сталося із обійстям кобзаря Миколи Будника.

The post Піаніда та Ірпінь: 100-річчя художника крізь призму збереження культурної спадщини міста appeared first on Ірпінь онлайн.

Волинський прес-клуб, Гендерний центр Волинської області та Інтерньюз-Україна запрошують  журналістів/журналісток регіональних друкованих та інтернет-видань до участі в другому конкурсі зі створення матеріалів на гендерну тематику.

В ході конкурсу буде відібрано 20 регіональних видань, у яких упродовж cічня-жовтня 2020 року будуть публікуватися матеріали, що розкриватимуть питання гендерної рівності (у кожному виданні має вийти друком 10 матеріалів).

Для участі в конкурсі потрібно надіслати лист, у якому зазначити:

• ім’я, прізвище, контактний номер телефону заявника/заявниці;
• назву видання, посилання на сайт і сторінку у Facebook (за наявності);
• ім’я, прізвище головного редактора/головної редакторки;
• чому Ви, Ваше видання зацікавлені в матеріалах на гендерну тематику і які теми вважаєте за необхідне висвітлити (назвіть їх і дайте короткий опис – 2-3 речення).

Інформацію надсилайте на e-mail: lutsk@cure.org.ua вказавши у темі листа – «На конкурс зі створення контенту на гендерну тематику». Останній термін зголошення – 24 листопада включно. Результати конкурсу будуть повідомлені не пізніше 30 листопада 2019 року.

Відібрані учасники/учасниці будуть запрошені на Гендерну медіа-школу, яка відбудеться у грудні 2019 року. Деталі буде повідомлено додатково.

Якщо у вас виникатимуть питання – пишіть на e-mail: lutsk@cure.org.ua.

Довідка:

Створення контенту відбуватиметься в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз)

Джерело

The post Триває конкурс зі створення матеріалів на гендерну тематику для регіональних ЗМІ appeared first on Ірпінь онлайн.

Як це можна зробити? За допомогою фасилітаційних навичок. Ефективна фасилітація – це передусім застосування процесів та інструментів, які дозволяють максимально ефективно використати колективний інтелект групи, щоб визначити найкращий напрямок руху і розробити порядок дій відповідно до прийнятих рішень. 

Фасилітація здавна асоціюється зі спеціалістами, які проводять семінари, організують групові процеси, але насправді вона включає в себе набагато більше. Це ціла низка консультативних і коучингових навичок, надто важливих, щоб стати прерогативою небагатьох обраних.

В сучасному світі фасилітаційні навички необхідні активним громадянам на будь-якому рівні. В силу необхідності рішення приймаються спільно, після консультацій і обговрень. При цьому виявлення інтересів та потреб пердставників громади – є ключовим підходом в медіації та діалозі.

Щоб завантажити, скористайтесь цим посиланням ➡️

https://www.4shared.com/s/fp5B5faMfgm

Також доступний онлайн Посібник фасилітатора: АКТИВНІ ГРОМАДЯНИ
Глобальні зв’язки, локальні дії: за цим посиланням: http://www.britishcouncil.org.ua/sites/default/files/ac_toolkit_19th_aug_2014_final_version_ukr_2015_2.pdf

А на платформі 0нлайн-навчання Prometheus усі бажаючі можуть зареєструватись на загальнодоступний онлайн-курс «Як ефективно спланувати та провести діалог»

Діалог – необхідний інструмент, коли у спілкуванні виникає непорозуміння через різне бачення, ставлення, різні позиції. Зазвичай ця різність стає причиною – негативних емоцій та переживань, зупинки проектів, невтілених реформ, соціальної напруженості, розділеності. Водночас різність – ресурс для розвитку, але лише тоді, коли ми перестаємо боятись і починаємо працювати, використовувати діалог не для простого спілкування, а як метод, інструмент, що допомагає зрозуміти іншого.

За допомогою курсу ви опануєте базовий рівень знань про діалог. Він буде цікавим та корисним всім, кому потрібно покращити власну майстерність ведення колективних обговорень або важливо збільшити ефективність своєї активної громадської, суспільно-політичної діяльності. Водночас, матеріали курсу стануть у пригоді всім, хто втомився від звичайних суперечок, порожніх дебатів та дискусій і прагне до реальних змін у взаємодії з іншими.

Курс буде цікавим широкому колу слухачів, зокрема:

• організаторам та ведучим (фасилітаторам) діалогів, які вже проводять діалоги, скоріше, інтуїтивно або мають різні бачення діалогової діяльності – для покращення розуміння можливостей та інструментарію діалогу й удосконалення оволодіння навичками;
• громадським активістам, реформаторам, які цікавляться темою діалогу для підвищення ефективності своєї діяльності;
• громадянам будь-якого віку та професії, які цікавляться темою діалогів для власних потреб.

До вашої уваги такі модулі та теми:

Модуль 1 «Про діалог»

1. Про діалог
2. Діалог і конфлікт
3. Діалог і миротворчість
4. Культура діалогу

Модуль 2 «Менеджмент діалогу»

1. Потреба у діалозі
2. Дійові особи та функціональні ролі в діалозі
3. Дизайн, етапи діалогу
4. Організація діалогу або менеджмент діалогового процесу
5. Результати діалогу та управління очікуваннями

Модуль 3 «Про ведучого діалогу»

1. Розвиток навичок та здібностей,особистість ведучого діалогу
2. Комунікативні навички ведучого діалогу
3. Основи управління процесом

Курс допоможе зрозуміти:

• з якою метою та за яких умов, як саме проводити перемовини з великою кількістю учасників;
• коли доречний діалог, а коли може зашкодити;
• як правильно організувати діалог;
• про які питання на якому етапі в діалозі дбати, з ким і коли взаємодіяти для досягнення результату;
• яким може і має бути результат діалогу.

В рамках практичного модулю кожен зможе дізнатись, які комунікативні навички та техніки необхідно опанувати для налагодження порозуміння та можливої взаємодії між учасниками діалогу.

The post Видання про фасилітацію діалогу в громадах appeared first on Ірпінь онлайн.

8 листопада 2019 року у Києві в “Будинку кіно” редакція газети «День» разом з друзями та партнерами нагородили переможців XXІ фотоконкурсу «День 2019» під назвою «Велич простоти». Нагородження передувало відкриттю фотовиставки, до якої увійшли 200 робіт, відібраних з понад 2500 знімків від близько 150 фотографів з усієї України.

У фінальній експозиції представлені світлини рубрик «Політика», «Український світ», «Фото з історією», «Світ очима дітей» (для учасників віком до 18 років). Гран-прі конкурсу отримав фотограф Олександр Клименко за дві серії робіт – «Життя Станиці Луганської» та «Снайпери».

Галерея робіт переможців фотоконкурсу газети “День” – 2019

доступна за посиланням: https://day.kyiv.ua/uk/photo/galereya-robit-peremozhciv-fotokunkursu-gazety-den-2019

The post У Києві триває 21-а фотовиставка газети “День” appeared first on Ірпінь онлайн.

Про автора:
Аркадій Третьяков народився 11 травня 1947 р. у Києві. Закінчив Київський технікум залізничного транспорту та Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Працював у науково-дослідних, проектних інститутах і комерційних структурах.
Аркадій Павлович завжди цікавився історією рідного міста, колекціонував рідкісні фотографії з видами Києва. Видав книги з київської тематики: «Бессарабская площадь» (2013), «Привіт з Хрещатика» (2015), «Мала Васильківська. Шота Руставелі. Культорологічний путівник» (2016), «Купцы города Киева» (2018), у яких використано багато унікальних фото з особистої колекції автора.

Про видання:

У книзі “Старий Хрещатик і його домовласники” Аркадія Третьякова йдеться про центральну вулицю Києва – Хрещатик, що є своєрідним символом нашого міста. Вулиця з’єднує Старе місто, Печерськ та Поділ і перетинає три площі – Європейську, Незалежності і Бессарабську.

Нове видання – це розповідь про кожен будинок на старому Хрещатику, про архітектуру, архітекторів, жителів, домовласників, суспільне життя і торгівлю.

В книзі вміщено 440 ілюстрацій (плани садиб, проекти, портрети, будинки, стара реклама). Переважну кількість ілюстрацій надруковано вперше. Іменний покажчик складає 550 персоналій.

Контактні особи: Світлана Кирій, Людмила Рабчевська
тел.: 456-01-72, e-mail: socio_dnabb@ukr.net

Фейсбук-подія Презентація книжки Аркадія Третьякова

The post “Старий Хрещатик і його домовласники”: нове видання з історії Києва appeared first on Ірпінь онлайн.

Оськільки Центр культури “Уваровський дім” тісно пов’язаний історією садиби з великою родиною Терещенків-Уварових, організатори назвали і присвятили ювілейну подію Ніколі Доброму (так називали Ніколу Артемійовича його сучасники).
Почесним гостем заходу став пра-правнук Ніколи Терещенка, міський голова Глухова Мішель Терещенко зі своєю родиною – дружиною Оленою та однорічним сином Ніколою. Малюка назвали на честь пра-пра-прадідуся Ніколи Артемійовича.

В цей вечір, не зважаючи на робочий день, зібралася повна зала глядачів. Пан Мішель розповів присутнім цікаві і на сьогоднішній день невідомі факти з життя та діяльності свого шанованого предка.

Пані Олена поділилась своїми міркуваннями щодо нинішньої наполегливої роботи подружжя по збереженню архітектурно-історичних пам’яток в Україні, збудованих родиною Терещенків.

В Концертній залі ім. Б. М. Лятошинського закладу вперше в Україні були виконані солістами Національної філармонії України вокальні твори Ф. Ф. Терещенка, племінника Ніколи Терещенка.

Ноти цих творів нам люб’язно надала правнучка Ф. Ф. Терещенка, Ваніна-Василія Ширинська-Шихматова, які зберігаються в Національній бібліотеці Франції.

Заслужена артистка України, співачка Єлизавета Ліпітюк проникливо виконала 5 романсів Ф. Ф. Терещенка під фортепіанний супровід народної артистки України Тетяни Андрієвської.

Автор романсів був і композитором, і концертуючим піаністом, який дуже любив музику Фрідеріка Шопена. Прозвучали також фортепіанні мініатюри Шопена у виконанні Тетяни Андрієвської.

Наприкінці заходу всіх присутніх запросили до музейної кімнати Терещенків-Уварових, де у неформальному спілкуванні пан Мішель продовжив розповідь про свій рід.

Як зазначають організатори: “Присутність пана Мішеля зі своєю родиною додало цьому заходу особливого сімейного забарвлення. Дуже приємно, що в цей день у нас побував пра-пра-правнук Ніколи Артемійовича Терещенка маленький Нікола”.

Нагадаємо, в ці дні в Національному історичному музеї України проходить виставка, присвячена Ніколі Терещенку. Зокрема, представлені археологічні колекції Вікентія Хвойки, викуплені для музею Ніколою Артемійовичем.

Джерело

The post 200-річчя Ніколи Доброго – мецената Терещенка відзначили у Ворзелі appeared first on Ірпінь онлайн.

Після перегляду документальної стрічки буде час поспілкуватись з жінками-військовими, які пройшли бойові дії на сході України.

Вхід вільний.

Довідка:

“Невидимий батальйон” — український документальний кіноальманах про жінок в умовах бойових дій на Сході України. Перший український документальний фільм про війну і жінок на війні, знятий жінками.

Над фільмами працювали три режисерки — Світлана Ліщинська, Аліна Горлова та Ірина Цілик.

У стрічці висвітлено історії шести героїнь, які несуть або несли службу у зоні проведення антитерористичної операції: Олени Білозерської, Оксани Якубової, Андріани Сусак, Дар’ї Зубенко, Юлії Паєвської та Юлії Матвієнко. 

Проект почався з однойменного соціологічного дослідження про участь жінок у війні проти російської окупаційної армії.

Після нього з’явилася серія календарів із фотографіями жінок на фронті. Фотовиставка експонувалась в українському Парламенті та Міністерстві оборони України. Календар «Невидимий батальйон» отримав Гран-прі на 9-му Національному фестивалі соціальної реклами. Фільм став третьою частиною проекту.

Кінопроект «Невидимий Батальйон» має на меті мети:

• Задокументувати історію, що відбувається прямо зараз, показати, як воюють жінки. Героїні фільму — люди, які реально знають, що таке обстріли, передова, бій.
• Змінити гендерні стереотипи в суспільстві, щоб полегшити жінкам самореалізацію в силових структурах.
• Нагадати світу, що в Україні йде не «громадянська війна», як стверджує російська пропаганда, а війна з російським агресором. Важливо пам’ятати, що на фронті гинуть і калічаться жінки, але також жінки воюють і перемагають.

Ідея проекту належала Марії Берлінській — авторці та продюсерці фільму. Марія — випускниця Києво-Могилянської академії, а також голова Центру підтримки аеророзвідки України. Пізніше Марія залучила до роботи над фільмами режисерок — Ірину Цілик, Світлану Ліщинську й Аліну Горлову.

Саундтрек — Ptakh_Jung.

Прем’єра фільму «Невидимий батальйон» відбулася 16 жовтня 2017 на телеканалі 1+1, а також у Києві у кінотеатрі «Оскар» 24 листопада 2017. На початку 2018 року фільм демонструвався в Канаді та США, пізніше — в Британії.

The post Фільм “Невидимий батальйон” про українських жінок воїнів покажуть в Ірпені appeared first on Ірпінь онлайн.

Як бачимо, думки місцевих жителів розділитись: 120, 118, 117, 63

Так склалося, що в Україні існує тенденція задавнення дат заснування міст, інституцій тощо.

Але в різних населених пунктах обирають різну точку відліку, так званого “часу заснування”.

Тож важливо відповісти на питання:  1/ Скільки разів Ірпінь отримував статус Міста? 2/ Коли з’явилась перша офіційна згадка про населений пункт Ірпінь? 3/ Відколи відомі найдавніші поселення на території сучасного Ірпеня? Так чи інакше жителі Ірпеня в мережевій дискусії намагались дати відповідь на ці питання.

Скільки разів Ірпінь отримував статус Міста?

Коли з’явилась перша офіційна згадка про населений пункт Ірпінь?

документ 1911 року, оприлюднений жителькою Ірпеня Тетяною Серьожиною – виписка на володіння землями на території нинішнього міста:

Відколи відомі найдавніші поселення на території сучасного Ірпеня?

Безумовно, в територіальних межах сучасного Ірпеня існували більш давні поселення, які мали інші назви. Деякі з них зеберегли свої назви в назвах мікрорайонів. Наприклад, Романівка та Стоянка.

The post Скільки років місту Ірпеню: дискусія в місцевих фейсбук-спільнотах appeared first on Ірпінь онлайн.

Видання віддрукувало понад 300 фотографій матерів загиблих на Донбасі українських військових.

Їх планують розіслати президенту, спікеру, прем’єр-міністру, очільникам облдержадміністрацій, мерам та іншим представникам влади, щоб ці портрети висіли на стінах у їхніх кабінетах.

Вже 3013 воїнів, внесених до списку бойових втрат під час російсько-української війни, що 5-й рік триває на сході.

Для більшості з них слово «мама» в житті було першим, воно ж — і останнім. Кого ще кликати, коли так боляче?

Зранені тіла дорослих чоловіків укладали в труни, а душі хлопчиків із першими в житті «позивними» відлітали в небо: Совенятко, Ромашка, Сонечко…

Це 321 обличчя МАМ, вирване об’єктивами фотографів з бездушності статистики: ім’я мами, ім’я сина й ім’я, яким вона називала його, коли дмухала на розбиті колінця або будила в дитячий садок.

Чорну звістку витримали не всі матері: деяким вона розривала серця чи шийні хребці… Більшість змогла вижити, але не пережити. Щоранку, розплющуючи очі, вони бачать новий день, а за мить на них навалюється реальність із найстрашнішим з можливих лих: не побачу, не почую, не пригорну…

Сини загинули за країну, а матері залишилися в ній жити.
Відчуваючи невидимий горб горя, мами воїнів, які віддали життя за Незалежність, ходять з нами одними вулицями.
Змінюймо країну! Мамам однаково буде боляче, та все ж світліше.

Переглянути всі світлини проекту можна  за посиланням: https://zn.ua/project/mamy/

Над проектом впродовж двох місяців працювало 12 українських фотографів: Ганна Грабарська, Ганна Золотнюк, Оксана Канівець, Євген Кершков, Максим Козьменко, Олександр Корняков, Інна Людвик, Антон Малиновський, Валерій Милосердов, Мустафа Найєм, Віктор Стадник, Олександр Течинський.

Проект Юлії Мостової і “Дзеркала тижня”: матері загиблих воїнів, пестливі імена полеглих. Понад 300 світлин планують розіслати президенту, спікеру, прем’єр-міністру, губернаторам, мерам та іншим представникам влади – аби ці портрети висіли на стінах у їхніх кабінетах.

The post Проект МАМИ: 321 портрет матерів воїнів, які загинули за Україну appeared first on Ірпінь онлайн.

Матеріали документального фільму – десятки років, під грифом «Секретно» перебували у спецсховищах архівів декількох країн. На них – життя людей на українській землі, що демонструвати в радянські часи було «незручно і шкідливо».

На цих плівках – гідне і красиве життя людей, щасливі обличчя; події, пам’ять про які багато десятиріч радянська влада наиагалась приховати, а отже й витерти з Нашої Історії.

Цей останній плівковий український документальний фільм, в якому палітрою стала раритетна архівна кінохроніка – про досвід народження України, як держави. Тут вперше ми побачили обличчя Піддубного, Яворницького, Грушевського, Винниченка.

Довоєнні види Києва, Львова і десятків міст і сіл.
Це кіно – про Війну та Мир. Про Голод та Світ. Майже 100 років тому.
Цей фільм – наших Предків і Нас – сучасних людей.

Автор сценарію та режисер – Ігор Малахов

Науковий редактор кінохроніки – Микола Попелуха
Редактор – Дмитро Хопта
Директор зображення – Георгій Лемешев
Композитор – Святослав Луньов
Дизайнер – Дмитро Кліщик
Продюсер – Євген Захаров
Виробництво – Майстерня «Ярило»

Після кіносеансу глядачі поспілкувалися з авторами фільму.

Фейсбук-подія.

The post Архівна кінохроніка про Україну першої третини ХХ ст. з спецхранів в фільмі Ігоря Малахова appeared first on Ірпінь онлайн.