– Олександре Васильовичу, не секрет, що після першого польоту в космос Юрія Гагаріна, мрією про підкорення неба жив чи не кожен хлопчина. Чи входили ви до тієї когорти мрійників?

– На час польоту першого космонавта я мав багатообіцяючі здібності у малюванні, відвідував художній гурток, був незмінним редактором шкільної стінгазети «Мечта», мій учитель навіть рекомендував мені вступати до художнього училища.

Але я здебільшого зачитувався героїчною літературою про авіаторів. Моїми кумирами були Сергій Анохін, Марк Галлай, Георгій Мосолов та Володимир Іллюшин — льотчики-випробувачі, чиї імена в післявоєнні роки гриміли на всю країну. Любив читати про особливості пілотування реактивних машин, чому і як літають літаки, зачитувався посібниками з парашутної справи та майстрування моделей літальних апаратів. Самостійно навіть створив літак з гумовим «двигуном» та розмахом крил 1,2 метра.

Вирішальну роль у моєму житті відіграла маленька брошурка Генріха Гофмана «Владимир Ильюшин». Її автор захопливо розповідав про видатного льотчика-випробувача, сина відомого авіаконструктора Сергія Іллюшина, про внутрішній світ, переживання та устремління сором’язливого інтелігентного юнака, який прагнув самостійно досягти найвищої майстерності у льотній справі та крок за кроком впевнено йшов до мети. І я відчув спорідненість наших із ним душ.

– То саме Володимир Іллюшин, як льотчик і особистість, опосередковано спонукав Вас до вибору професії, якій Ви присвятили все своє життя?

– Нічого випадкового в цьому житті не буває. Хіба можна назвати збігом обставин доленосну зустріч у 1975 році з кумиром мільйонів, Володимиром Сергійовичем Іллюшиним, який вже в статусі інспектора Міністерства авіаційної промисловості на той час Радянського Союзу, приймав випускний іспит, один із головних – з техніки пілотування у Школі льотчиків-випробовувачів, вже в капітана Галуненка, за плечима якого було Чернігівське вище військове авіаучилище. І проти всіх 16 позицій з перевірки моєї пілотної майстерності на літаку Су-7У написав: «відмінно». Ця висока оцінка стала певною планкою у житті – ніколи не втрачати висоту і перепусткою до відповідальних випробувальних польотів.

– Скільки ж льотних випробувань було у вашому житті? 

– Чимало. Якби скласти всі години, проведені в небі, вийшов би політ завдовжки календарного року.

Про встановлені ним 263 світових авіаційних рекорди: на Ан-72 — 8, на Ан-124 «Руслан» — 21, на Ан-225 «Мрія» — 234 (в одному польоті 110, в другому — 124 світових рекордів), Олександр Васильович скромно замовчує. За встановлення 110 світових авіаційних рекордів в одному польоті на Ан-225 «Мрія» у 1991 році його ім’я занесено до книги рекордів Гіннеса.

– Олександре Васильовичу, 21 серпня 1999 року Вас, льотчика-випробувача Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, було нагороджено відзнакою Президента України «Герой України» із врученням ордена «Золота Зірка». По суті, Ви є другим Героєм незалежної України (після академіка Бориса Євгеновича Патона). У тексті нагороди було зазначено: «за особисту мужність і героїзм, виявлені під час проведення льотних випробувань нової авіаційної техніки». То в чому полягали мужність і героїзм у мирний час?

– Ви знаєте, якби завжди і всюди керували машинами фахівці, професіонали, то авіакатастроф було б значно менше. Звісно, що кожне випробування – це завжди ризик. Траплялися і технічні ускладнення, й екстремальні ситуації, але завдяки злагодженій роботі екіпажу, усі завдання виконувалися, чого б то не вартувало.

Тільки щире прагнення долати труднощі заради високої мети – служіння розвитку авіації є фундаментом і основою унікальної професії льотчика-випробувача. Жодними матеріальними благами чи перспективами високих нагород не можна підштовхнути людину до виконання випробувальних польотів.

– Що для Вас значить «Мрія», крім того, що саме ви здійснили перший політ на цьому диво-літаку?

– Мрія” – це невід’ємна частина України, це не лише літак, це – наше дитя, яким завжди пишатимуться наші діти і онуки. Ан-225 є найбільшим літаком, будь-коли створеним на Землі. Він настільки величезний, що його вантажний відсік довший за перший політ братів Райт від зльоту до посадки.

“Мрія” фактично є продовженням моделі Ан-124, яку вважають її молодшим братом, хоча маленьким цей літак аж ніяк не назвати – «Руслан» є найбільшим військовим транспортним засобом у світі.

Унікальний шедевр інженерної думки – Ан-225 «Мрію» легендарного флагману конструкторського бюро «Антонов» спроектовано і побудовано наприкінці 1980-х. Його розробили для транспортування радянського орбітального корабля “Буран”. На сьогодні ж «Мрія» затребувана у світі й виконує рейси у різні куточки земної кулі.

У 1990-му на аерокосмічній виставці в Оклахомі (США) найбільший літак у світі привернув увагу величезної кількості американців. Як згадують учасники тих польотів, ймовірно, у всіх Штатах в ті дні не було такої величезної черги, яка тягнулася до фюзеляжу Ан-225, – стільки було охочих побувати на його борту.

Мрія – це нескінченність людської думки і бажання, те, що веде нас вперед і ніколи не зникне, поки живе людина на планеті.

– З небесними крильми все зрозуміло, це, власне, те, чим ви живете і дихаєте, а які крила маєте на землі?

– Моїми крилами на Землі, які допомагають мені жити і творити, є мої колеги-однодумці, мої діти – дочка Олена і син Євген, який продовжив мій шлях, мої онуки, дружина Ольга Олександрівна, чиє життя також пов’язане з авіацією і безпекою польотів. В минулому вона – помічник ректора Державної льотної академії України, а також автор книги «Від мрії до «Мрії» і не тільки…», призначеної для тих, хто шукає свій шлях у небо, хто обрав життєвим курсом підкорення П’ятого океану.

– Чи знаходить  Олександр Галуненко час на відпочинок, адже ви, вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, постійно в русі, у роботі? Як проводите дозвілля?

– Вільний час присвячую духовній складовій, прищепленій бабусею ще з дитинства, відвідую Храми, зустрічаюся з друзями, люблю рибалити.

– Олександре Васильовичу, щиросердно вітаємо Вас і всіх Ваших колег із професійним святом! Бажаємо, перш за все, міцного козацького здоров’я, мирного неба над нашою Україною, сил, натхнення, сімейного благополуччя, здійснення усіх МРІЙ! А також розвитку й міці нашій авіакосмічній галузі.

Спілкувалася Ольга КУПРІЙ

Світлини із сімейного архіву родини Галуненків

The post Олександр Галуненко – Герой нашого часу! appeared first on Ірпінь онлайн.