Вербна неділя – це перше велике весняне свято, яке заявляє про пробудження природи, щорічно відзначається християнами і  відноситься до тих, які не мають чіткої дати і щороку можуть відзначатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем. Оскільки Великдень у 2018 році відзначається 8 квітня, то Вербна неділя припадає на 1 квітня.

За християнським вченням, у цей час Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослику (що означало мир), і миряни встеляли перед ним дорогу пальмовим листям.

Звичай зустрічати переможців або царів оваціями і радісними вигуками, тримаючи в руках пальмові гілки, зародився здавна в Єрусалимі.

Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед українців, тому що воно перше сповіщає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі: й старі, і малі, – бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”.

Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то люди стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути кілька її “котиків”,  «щоб горло не боліло».

Колись господарі, повертаючись з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: “Не я б’ю – верба б’є, за тиждень –  Великдень, недалечко червоне яєчко. Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень! Будь здоровим, як вода, і багатим, як земля!”.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх ногами топтати свячену вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то обов’язково зі свяченою вербою, “щоб нечисть не чіплялася до тварин”.

Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – “щоб град зупинився”.

Верба має велике значення в народній медицині
Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що допоможе.

Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від головного болю. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а настоянку на її листі п’ють проти шлункових захворювань.

• Чудодійні властивості верби
  Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни.
• Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил.
• Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться.
• Вербою на Юрія (6 травня) виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була та плідна.
• Вербою відводили грозові хмари — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град.
• Вербу кидали в пожежу, чим зменшували руйнівну силу вогню.
• Вербові котики, свячені, кидали в кашу, бо через них  передасться людям сила весняної енергії на цілий рік.
• З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока.
• Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло.
• Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”.
• Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.
• У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину гілочку свяченої верби.

Заборони під час Вербної неділі
Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці, такої як рубання дров чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання.

Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.

Звісно ж, до заборон відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, котрі триватимуть ще протягом тижня до Великодня.

У цей день великий піст дещо послаблюється: ті, то постять, можуть вживати рослинну олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина.

Народні прикмети на Вербну Неділю
• Якщо у цей день нема заморозків — чекайте щедрий врожай фруктів.
• Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо.
• Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною.
• З’їсти шматочок освяченої верби — отримати успіх у своїх справах.
• Закликати кохану людину подумки у свій дім — пришвидшити її прихід у ваше життя.
• Якщо на Вербну неділю йде дощ, то весь врожай буде хорошим.
• Посадиш кімнатну рослину в будинку у цей день — принесеш достаток у дім.
• Мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів.

У цей день наш Господь увійшов у Єрусалим і вступив на шлях страждань заради порятунку людства. Нехай життя кожного з нас буде гідним цієї святої жертви!

Цієї світлої неділі разом із освяченим вербовим гіллям нехай у наші домівки входять мир та Божа благодать, а людські серця наповнюються добром, любов’ю, щирістю і всепрощенням.

Підготувала Ольга Аверіна

The post Вербна неділя: традиції, звичаї, прикмети appeared first on Ірпінь онлайн.

Святому Миколаю присвячені два свята у році: Весняний Миколай (22 травня) і Зимовий Миколай (19 грудня). «Один – травний, інший – морозний».

З-поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов’ю нашого народу. Усе життя св. Миколая – це нескінченні благодіяння і чудеса, подані стражденному людству. Він покровитель землеробства і скотарства, господар земних вод, заступник від бід і напастей, помічник у найважчих справах і обставинах. Він швидко з’являється скрізь, де потрібна його допомога. Чудес його не злічити. Усе життя Чудотворця було позначено любов’ю до ближнього. Навіть смерть не перервала його благодатних справ, його чудеса звершаються повсякчас.

Коротка історія
За переказами, святий Миколай народився у другій половині III століття у місті Патара у провінції Лікія (історична область в Малій Азії) у сім’ї благочестивих батьків. До глибокої старості вони не мали дітей і в безперервній молитві просили Всевишнього дати їм сина, обіцяючи присвятити його служінню Богу. Молитва їх була почута: народився син, який при хрещенні отримав ім’я Микола, що значить грецькою «переможець народів».

Юнак виховувався під керівництвом свого дядька – місцевого єпископа. В якості покликання Микола обрав служіння Богові. Пройшовши шлях від молодшого церковного служителя до архієрея, він став архієпископом міста Мири Лікійські.

Микола відрізнявся любов’ю і співчуттям до людей, допомагав убогим і знедоленим, роздаючи майже всі гроші, що отримував. Собі він залишав тільки найнеобхідніше. За лагідність і доброту Св. Миколай здобув величезну любов народу.

Досягнувши глибокої старості, у 345 році Св. Миколай мирно помер. Після смерті, мощі Миколая Чудотворця стали рясно виділяти цілюще миро, що ще більше прославило його.

Традиції
Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим, який є посередником між Всевишнім і людьми.
Святкувати день Миколая Чудотворця, або як його ще називають Зимового Миколая, завжди починають молебнем у церкві, щоб святий Миколай огородив від усіх бід і нещасть.

Після церковної служби 19 грудня влаштовується веселе свято, яке називали братчини. Всі частування купувалися у складчину і братчини були свого роду обрядом примирення ворогів і прощення всіх образ. Оскільки у цей час йде Різдвяний піст, то основними стравами на Зимового Миколая були пироги з капустою і грибами. На столі обов’язково було пиво, яке варили з ячменю нового врожаю.

Найбільше радості свято святого Миколая приносить дітворі. Адже за давньою традицією батьки купують і ховають в будинку подарунки, які нібито святий Миколай приносить слухняним дітям.

У минулі століття в день Зимового Миколая здійснювали різноманітні угоди, укладали договори, тому що були впевнені, що цього дня ніхто не піде на обман, оскільки Миколай Чудотворець покарає шахрая і відновить справедливість. До цього свята у містах відкривалися численні ярмарки, де встановлювалися остаточні ціни на хліб і борошно. Дівчата з цього часу починали підготовку до святок – шили нові костюми, готувалися до святочних ворожінь.

Прикмети
На Зимового Миколая люди примічали погоду. Саме з цим днем пов’язано безліч прикмет, за якими можна судити про майбутню зиму і погоду в наступному році.

• Якщо на Миколая день холодний і ясний – бути урожайному року.
• Якщо на Миколая сніг лежить – до швидкої відлиги.
• Якщо на Миколая день теплий видався – чекай суворих морозів.
• Як на Миколая впаде великий іній – на гарний врожай хліба.
• Як на Миколая морозяний день – на уроду хліба й городини.
• Як на Миколая піде дощ, то врожай на озимину.
• Який день на Миколая Зимового, такий і на Миколая Весняного.
• У кожному році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи.

Підготували Ольга Аверіна, Ляна Загребельна

The post 19 грудня – День святого Миколая: історія свята, традиції, прикмети appeared first on Ірпінь онлайн.