Чому Ірпінь? Марина Гримич дає відповідь у цих двох фото:

1. Поштова листівка з виглядом річки Ірпінь, яку письменники в 1960-1970-і рр. купували пачками і писали привітальні слова з Ірпінського будинку творчості своїм друзям та рідним.

2. Конверт від платівки з піснею на слова Василя Діденка – хто не знає – автора тексту пісні “На долині туман” – з дарчим підписом моєму батькові – Гримичу Вілю Григоровичу від 16 березня 1968 року.

Текст такий: Любому Вілеві Гримичеві на сонячні березні, на гарну плавбу у човні молодої весни. В. Діденко.

Бачите, як його надихав Ірпінь!”

Деталі незабаром.

Початок роману “Клавка” можна почитати тут

Фейсбук-сторінка проекту “Клавка”

Довідка:

 Дія роману “Клавка” відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку «РОЛІТ» у 1947 році, у рік, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії через розгром української літератури, зокрема Максима Рильського та Юрія Яновського.

Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками української літератури справа не обмежилася: українських літераторів – колег по перу, сусідів по дому і по дачах, товаришів по роботі і часто навіть однодумців – за хитромудрою схемою ЦК нацькували один на одного, користуючись їхніми амбіціями і «гріхами молодості», поставивши їх перед вибором: моральні принципи vs виживання. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації – хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління. 

Клавка – секретарка Спілки письменників за родом своєї професії знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника – між відповідальним працівником ЦК і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.

The post Марина Гримич презентує в Ірпені новий роман “Клавка” appeared first on Ірпінь онлайн.