Тюльпанове дерево або ліріодендрон – цінний екзот родом із Північної Америки, де сягає висоти 50-60 м, а діаметр стовбура – до 3 м. Його листки незвичної форми – без кінчиків.

Свою назву рослина отримала завдяки ніжним жовто-зеленим кольорам, дуже схожим на тюльпани. Але до останніх не має відношення – це родич магнолії.

У Ворзелі тюльпанове дерево посаджене у 1914 році групою студентів Мироцького ветеринарного технікуму на садибі секретаря Київської земської управи Жеребцова. Його висота – майже 30 м, діаметр стовбура – на рівні 1 м.

Ця рослина є досить рідкісною для України. За різними даними, їх може налічуватися до 30 дерев. Вважається, що ворзельський екземпляр – один із найбільших. Цвіте наприкінці травня – на початку червня.

Ботанічна пам’ятка природи завжди приваблювала до себе і місцевих жителів, і відпочивальників курортного селища. Особливо у період цвітіння, коли на дереві розпускалися квіти неповторної краси.

На жаль, з роками рослина стала занепадати. І зараз громада б’є на сполох: вона всихає і давно вже не квітне, частина стовбура згнила, кора відпадає. Дерево опинилося на межі зникнення.

Так, Ігор Кирикевич у мережі Фейсбук зазначає: «Я навіть думки не маю, що дерево умисно доводять до такого стану, щоби спиляти як мертве. Бо немає дерева – немає й заповідного скверу.

Немає скверу – можна забудувати. І все буде типу законно. Я вже написав у місцеві органи влади, але довіри в мене до них 0%».

Деревознавець Володимир Ветроградський розповідає, що вперше досліджував ліріодендрон у Ворзелі в 2018 році. Тоді кора була лише на коренях частково мертвою – від того, що люди його витоптували для фотосесій.

Тоді можна було рослину полікувати та відновити пошкоджені ділянки, а також ліквідувати порушення ґрунтових основ. Наразі до всього додалася половина мертвих коренів.

Дерево можна відновити за умови ґрунтовного лікування та виготовлення сталевої підтримуючої конструкції. У подальшому воно потребуватиме всебічного захисту та недоторканності.

Фахівець вважає, що потрібно докласти «дуже багато зусиль, які можуть оцінити тільки ті, хто братиме участь в процесі відновлення.

І тут питання не грошей. Тут питання поваги до живого, до ботанічних реліквій міста та країни загалом, якого майже немає».

Водночас місцева влада аналізує, що можна зробити, щоб подовжити життя тюльпановому дереву. Староста Ворзеля Вячеслав Преподобний наголошує, питання щодо стану рослини обговорили в інформаційному просторі місцевих медійних груп.

У середині квітня була надіслана до КП «Бучазеленбуд» службова записка з проханням вжити заходів з лікування дерева. Ця проблема обговорювалася на загальній нараді керівників Бучанської ОТГ.

Також провели комісійне обстеження ліріодендрона. За словами Преподобного, новини невтішні: дерево в жахливому стані, зсередини від кореня стовбур порожній, ззовні великі ділянки пошкоджені шкідниками, кора зруйнована.

The post На межі зникнення: у Ворзелі гине тюльпанове дерево – ботанічна пам’ятка природи appeared first on Ірпінь онлайн.

Кілька мешканців Ірпеня за останній тиждень виклали обурюючі дописи в соцмережах з фотографіями, які засвідчують факти порушення ірпінським КП “Управління благоустрою міста” Закону України “Про тваринний світ”, який зобов’язує органи місцевого самоврядування до :

• здійснення контролю   у   галузі   охорони,   використання  і відтворення тваринного світу (ст.37);
• урахування питань   охорони   тваринного   світу   під    час встановлення екологічних  нормативів  та  здійснення господарської діяльності (ст.37);
• з метою  збереження  і відтворення тварин здійснення окремих видів використання об’єктів тваринного світу,  а також вилучення з природного  середовища  тварин  може  бути  обмежено  або повністю заборонено на певній території  чи  на  певні  строки  в  порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.38).
• у період масового розмноження диких тварин, з 1 квітня до 15 червня, забороняється проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою (стрільба, проведення вибухових робіт, феєрверків, санітарних рубок лісу, використання моторних маломірних суден, проведення ралі та інших змагань на транспортних засобах) (ст.39)

В так званий “період тиші”, який проводиться в Україні з 2016 року щорічно з 1 травня по 15 червня, в лісах та на об’єктах благоустрою заборонено проведення будь-яких санітарних рубок – загальних чи вибіркових. Але в Ірпені ситуація з вирубкою дерев під забудову не припиняється досі і жоден закон не може зупинити ірпінську владу на шляху до незаконного збагачення.

Днями під виглядом очищення вулиці від “аварійних дерев” Ірпінська міська рада дозволила вирубку десятка живих дерев по вул. Антонова. Наслідки такого “вандалізму” від комунальників побачила та оцінила мешканка міста Ольга Боримська:

Ще один кричущий випадок стався на вул. Виговського близько двох тижнів тому, де комунальники зрізали без відповідних дозволів живі дерева та поранили кількох білченят, одного вбили та залишили їх розкиданими на дорозі. В цьому випадку досі комунальники не надали офіційних дозвільних документів. Про це у своєму дописі повідомила очевидиця Анжелика Золотухина, та пізніше активістка Людмила Першин.
——————————————————————————————————————-

“Про безвідповідальність та бездумність дій КП “Управління благоустрою міста” Ірпінської міської ради

Історія про працівників комунального підприємства, які покалічили маленьких білченят, а одного вбили.

11 квітня, вранці, побачила на місцевому форумі допис Анжелика Золотухина, де вона розповідала, як стала свідком наслідків діяльності дій працівників КП.

Напередодні працівники КП зрізали дерево на вулиці Виговського, в якому було дупло, де жила сім’я білок: мама-білочка та п’ятеро маленьких більчат.

Працівники КП зрізали дерево та порізали його на частини, при цьому – вони вбили одне білченя, одному відрізали вушко, а ще одному пошкодили спинку.

Білченята ще не вміли самостійно переміщатися, щоб втекти.

Анжеліка випадково проходила повз місце, де відбулися ці варварські події. Працівників КП та дерева, яке зрізали, вже не було, все прибрали й поїхали геть. Залишився один пеньок з мертвим тілом одного з більчат, сліди крові та ще декілька понівечених білченят.

Анжеліка та люди, які жили в сусідньому будинку, разом рятували поранених більчат.

Здорове білченя вони посадили на забор, з дерева спустилася мама-білка й забрала дитинча. Тільки куди саме вона його понесла – невідомо, бо їхню домівку знищили працівники КП.

Анжеліка відразу написала допис-звернення на сторінці “Управління Благоустрою міста”, де озвучила ряд питань стосовно цієї ситуації. Але, на жаль, чітких відповідей на питання – не отримала. Два комунальні підприємства міста в коментарях писали, що вирубка була законною та плановою і у них був дозвіл. Але копію дозволу, на прохання дописувачів, не оприлюднили.

11.04 я прочитала допис та всі коментарі й зателефонувала до Анжеліки з пропозицією викликати поліцію, бо такі дії не повинні залишатися безнаказаними.

В 10:40 я викликала поліцію, а в 11:00 працівники СОГ поліції вже були на місці. Анжеліка написала заяву на місці цих не приємних подій.

При нас працівник поліції телефонував в КП, на що отримав відповідь, що вирубка дерева була законною, у них є дозвіл, який вони 13.04 нададуть поліції.

Сьогодні 21.04, а дозвільні документи КП “Управління благоустрою міста” так і не надало. На минуло тижні говорили, що чекають повернення в місто першого заступника мера Олександр Маркушин.

Він повернувся ще у вівторок, але питання з деревом та білками ігнорується.

Цікаво, чому?

Ми не забули про покалічених більченя, хоч час йде, а відповідей поки немає.

Пишу цей допис, щоб мешканці нашого міста не були байдужими, коли стануть свідками подібного свавілля комунальних підприємств, а відразу реагували на такі ганебні дії.

На сьогодні до КП Управління благоустрою є ряд питань:

1. Чи існує дозвіл на вирубку дерева?

2. Чи проводили огляд дерева перед вирубкою та після того, як дерево зрубали й почали різати на куски?

3. Чому працівники КП так бездушно та безсердечно віднеслися до покалічених білченят?

Тільки не говоріть, що ваші працівники не бачили більчат. Бачили й залишили їх помирати! Бо працівники КП вивезли всі куски дерева, окрім пенька в якому знаходилось мертве тіло білченяти (додам фото).

А коли Анжеліка написала допис, на місцевому форумі, то через годину приїхали працівники КП “захисту тварин”, щоб подивитися, що з білченятами й пеньок зник(!).Також здивували коментарі КП”захисту тварин”, під дописом Анжеліки, де озвучувалась дивна інформація й складалося враження, що ця служба не на боці понівечених тварин.

4. Чому дерево вирішили зрізати саме зараз, в “сезон тиші”? Мешканці міста зверталися до вас ще восени 2019 року стосовно цього дерева. Що заважало зрізати це дерево восени, або взимку?

Державна екологічна інспекція України забороняє в період з 01.04 по 15.06 вирубувати дерева, бо це – період розмноження тварин та гніздіння птахів.

Ірпінське управління благоустрою міста не знає, що щороку з 1-го квітня настає “сезон тиші”, в період якого заборонено проводити ряд заходів (в тому числі й вирубку дерев)? Такі заходи спрямовані на охорону середовища існування, умов розмноження та шляхів міграції тварин і птахів та визначений Законом України “Про тваринний світ”.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=210106113746653&id=109520030471929

5. Чи знають працівники КП, що зрубавши дерево з дуплом білок, вони знищують аріал?

Дуже цікавить відповідь на це питання, бо такі дії для КП вже стають нормою. Нещодавно працівники КП зрізали шість тополь, де були гнізда птахів. Птахи ще декілька днів кружляли над пустим місцем, де були їх домівки і, скоріш за все, загинули маленькі пташенята.

6. Якщо у КП “Управління благоустрою” є дозвільні документи на вирубку дерева, то навіщо чекати Маркушина О.?

Сподіваємося, що відповіді на всі питання не забаряться і ми їх отримаємо в найближчі дні.

Завершу свій допис приємною інформацією.

Хочу подякувати Анжеліці за людяність і небайдужість щодо долі маленьких білочок!

Окремо хочу подякувати керівникам поліції, які миттєво відреагували на ситуацію з понівечиними більченятами та переймаються, разом з нами, цією проблемою. “ – допис Людмили Першин.

——————————————————————————————————————–

Цікавим є те, як на ситуацію відреагував відділ “Служба захисту та лікування тварин” цього ж КП “Управління благоустрою міста”. Замість негайної допомоги тваринам його скандальна очільниця Євгенія Мельник  взялась захищати своїх колег. Заявами до поліції та порятунком понівеченої сім’ї білок були змушені займатись небайдужі мешканці сусідніх будинків.

Посадових осіб, які порушили вимоги законодавства чекає адміністративна відповідальність та штраф у розмірі від 50 до 70 неоподаткованих мінімумів. 

The post КП “Управління благоустрою міста” рубає дерева та вбиває тварин з дозволу міської ради? appeared first on Ірпінь онлайн.

Розпочати варто з того, що передмістя столиць майже у всьому світі зазнають урбанізації. Цьому тренду сучасності важко дати оцінку, але можливо чітко описати його передумови та наслідки. Стрімке збільшення чисельності населення, великий розрив між доходами в межах країни, екологічна ситуація – все це призводить до перенаселення великих міст. Їхній нерівномірний розподіл впливає на економіку країни, а самі міста стрімко змінюються відповідно до потреб мешканців. 

В Україні найбільшим містом є Київ. Країна все ще чекає на офіційний перепис, та згідно деяких  неофіційних даних, в агломерації (Київ та міста-супутники) проживає близько 7,5 млн. людей, в самій столиці –від 3 до 4 млн. осіб. Окрім органічного приросту, певною мірою на це вплинула ситуація з війною на Сході, адже багато переселенців перебрались ближче до столиці. 

В таких умовах Київ потерпає від регулярних 10-бальних заторів, великої конкуренції на ринку праці, критично перевантаженої інфраструктури. Тому багато бажаючих доєднатись до життя столиці обирають проживання в містах-супутниках, таких як Ірпінь. 

Ірпінь минулого

Отож, невеличке містечко, історія якого розпочинається на межі 18 та 19 століть. В той час поселення, яке виникло біля нової залізничної гілки, почало доволі швидко розвиватись, а в 20-х роках там почало з’являтись багато оздоровчих закладів, диячих таборів та санаторіїв, в яких відпочивали відомі люди.

Попри військові дії на території міста під час Другої світової війни курортна сфера продовжувала розвиватись і завдячувала цим мальовничим краєвидам та лісистій місцевості. Дубові гаї, барвисті прибережні луки, густий ліс – скарби Приірпіння, які залишились в згадках про місцевість з минулого століття.

Старожили, згадуючи Ірпінь, стовідсотково не залишать поза увагою красиву повноводну річку з піщаними пляжами. Варто зазначити, що на початку 19 століття річка Ірпінь і взагалі була судноплавною.

Та в часи незалежної України мальовниче містечко почали забудовувати. Населення збільшилось, мешканці столиці все частіше почали обирати для життя “зелений” Ірпінь. Попит почав створювати пропозицію і місто почало потребувати програми захисту зелених зон та чіткого плану розвитку. 

Ірпінь теперішнього

Для того, щоб зрозуміти, які в Ірпеня перспективи, потрібно відштовхнутись від головних побажань його мешканців. Основу цих побажань складає зупинка хаотичної забудови та відновлення зелених зон. Сьогодні нові райони міста схожі на “бетонне гетто”, хоч і побудовані на місці лісу. Одна з найбільших проблем – непродумане розташування нових житлових масивів, відсутність там інфраструктури. Потенційний інвестор бачить новий район і продовжує логічний ланцюжок про його перспективність. Але майбутнє для мешканців цих масивів досі не настало.  

За кілька останніх років населення збільшилось майже вдвічі, за перші 9 місяців 2019 року здано 164 тисячі квадратних метрів житла. Та жодної нової школи збудовано не було. Ірпінська центральна лікарня досі знаходиться в сусідньому населеному пункті, так само як пологовий будинок. Тобто, найголовніші потреби будь-якої сім’ї забезпечені дуже поверхнево або не забезпечені взагалі. Часто батьки змушені навчати своїх дітей у столиці через те, що для них просто забракло місця в ірпінських переповнених класах.

Попри все, Ірпінь не є “бідним” передмістям. Позитивним наслідком забудови міста могли б стати шалені надходження до бюджету за рахунок так званих пайових внесків забудовників. Окрім того, що влада регулює їх самостійно, вона може і використовувати їх теж на свій розсуд. В інших країнах ці кошти, здебільшого, йдуть на соціальну сферу: будуються притулки,бібліотеки, фінансуються програми для підтримки малозабезпечених сімей, підтримуються лікарні, дитячі центри розвитку. Коли соціальна сфера стабілізується, з’являються нові потреби – дозвілля. 

В Ірпені з 2015 року розпочався період змін. У владу зайшла порівняно нова команда – забудовники. Але зміни ця команда розпочала з протилежного: збільшувала кількість населення, пропонуючи доступне житло у великій кількості, паралельно забезпечуючи новоселів дозвіллям: оновленими скверами, набережною та центральною вулицею. Та це можна назвати лише ілюзією турботи, бо для підвищення привабливості своїх проектів забудовники використовували міський бюджет, який мав би розподілятись на нагальні потреби. Але якраз соціальна сфера з черги покращень зникла, перетворившись в пусті передвиборчі обіцянки. 

Ірпінь майбутнього

В Україні закінчується реформа децентралізації, а це означає, що місцеві органи влади набудуть більше повноважень, ніж раніше, зокрема, бюджетних. Оскільки від Ірпеня відокремились Гостомель та Ворзель, місто потребує перегляду бюджетної політики. До того ж, з міста вже виведено багато коштів внаслідок корупційних дій. Тож нова влада, на яку сподіваються містяни, буде змушена виконати фундаментальну потребу Ірпеня – розробити стратегію розвитку сучасного передмістя. В протилежному випадку, зі збереженням теперішнього курсу, на місто чекає сценарій поглинання та перетворення на “спальний” район столиці.

Сучасне передмістя – за визначеннями експертів, може вмістити від 20 до 100 тисяч мешканців, залежно від розміру міста, до якого примикає. Більша кількість населення практично унеможливлює розбудову комфортних мереж комунікації. 

Модель тихих, спокійних та майже сільських передмість зараз переживає кризу через сучасні демографічні тренди. Цілком можливо, що населені пункти, що примикають до великих міст – просто приречені. Але поки що попит на заміське життя залишається через його порівняну дешевизну, тож потрібно змістити вектор на комфорт, яким, на жаль, багато передмість не можуть похвалитись.

Чого, на нашу думку, потребує Ірпінь задля позитивних змін моделі управління містом?

Чіткий план розвитку

Подібні передмістя в інших країнах теж урбанізуються, і причини подібні – у великих містах стає тісно та дорого. Передмістя здається чудовою альтернативою тоді, коли воно володіє рядом переваг:

– помірний ритм

– чистіше повітря

– низький рівень злочинності

– комфортна відстань до всіх найпотрібніших інфраструктурних об’єктів

– малоповерхова забудова

Для Ірпеня розвиток – максимальне забезпечення необхідними для комфортного проживання пунктами. Інфраструктура, налагодження транспортної системи, затишні місця для спорту та відпочинку –  це те, чого потребують мешканці міста. Завдання полягає в чіткій адміністрації. Для того, щоб мати фінансові можливості, потрібно чітко врегулювати демографічні ресурси, адже підлаштуватись під населення, кількість якого зростає шаленими темпами – майже неможливо. В сучасному Ірпені чітке планування ускладнюється “конфліктом інтересів”, адже менеджмент міста не зацікавлений в його розвитку, бо є основним вигодонабувачем з протилежних потреб. Простіше кажучи, топ-чиновники Ірпеня є забудовниками, і адміністративне врегулювання кількості населення та зонування території означатиме крах для їхнього бізнесу. 

Це зовсім не означає, що місто повинно припинити будуватись. Оновлення житлового фонду необхідне, але воно повинно обмежуватись. Коли забудовникам стане важче, ніж зараз, отримати ділянку під забудову, а її висотність зменшиться вдвічі, то вартість житла виросте. Бажаючих купити таке житло буде менше, але навантаження на вже існуючу інфраструктуру теж знизиться. 

Відновлення зелених зон 

Сучасні виклики вимагають від людства сучасних рішень. Комфортне місто повинне бути комфортним для всіх, включаючи флору та фауну. 

Перспектива стати “зеленим острівком” в Київській агломерації в Ірпеня залишилась. Потрібно розуміти той факт, що управління містом – це не про місцеву владу. Тут окрім локальних програм важливу роль може зіграти громадська активність. Ефективні управлінці часто впроваджують системи “згуртування громади”.

На прикладі Ірпеня ця ідею можна було б втілити на основі екологічного активізму. Замість коштовного будівництва набережної на території, на якій міська влада все одно не має права будувати, або будь-якої зеленої зони в межах міста, можна запропонувати екологічні акції. Громада з легкістю могла поділитись на групи, сформувати своє бачення вигляду скверу чи парку, а потім отримати для свого проекту певну територію та бюджет для реалізації. Таким чином вартість набережної, яка перевалила за 70 мільйонів, могла бути значно меншою, цікаві ідеї могли бути впроваджені, а мешканці міста мали б чудовий приклад зв’язку між їхніми діями та благоустроєм.

Створення та захист свого комфорту

Після того як забудовнику буде важко знайти місце для будівництва, пропозиція на ринку Приірпіння впаде. Після цього купити житло в місті стане важче через невелику кількість не надто дешевого житла. 

У США, наприклад, існує ряд веб-сайтів, присвячених наданню потенційним новим мешканцям дуже детальної картини різних регіонів, передмістя та міст. Потенційні інвестори оцінюють рівень безпеки, який визначають місцеві правоохоронці, рівень безробіття в місцевості та вартість житла. Кожен з цих факторів відображає потенціал району або містечка. Створення такого онлайн-сервісу для Ірпеня означатиме появу певного відбору та відображення реальності. Зараз, купуючи “кота в мішку”, люди хочуть бачити лише позитивні перспективи, і вони їх бачать. Та проаналізувати ринок за них могли б експерти, додавши кілька показників та статистики, такої, наприклад, як кількість відкритих шкіл за останні 5 років, або кількість залучених в економіку міста інвестицій. Для влади це означатиме нові правила гри. Адже цю інформацію можна проаналізувати з відкритих джерел – кількості нових навчальних закладів та підприємств. 

 До того ж, будь-яке ущільнення мешканці іноземних передмість сприймають дуже болісно. Зазвичай, все закінчується залученням міжнародних або місцевих фондів та організацій, протестами, співпрацею з правозахисниками – все для того, аби захистити свій комфорт. 

Залучення інвестицій

Для того, щоб розвиватиcь, місто повинно заробляти. Основу сучасних передмість складає малий бізнес та середній бізнес. Він збільшує можливість працевлаштування без потреби подорожі у велике місто, але не потребує великої території і значних екологічних ресурсів. Та місцева влада лише частково може впливати на бажання та можливості громадян розвивати власну справу. Ця частка може збільшитись, коли у місто надходять інвестиції. 

Прекрасним прикладом сучасного розумного управління та містобудування та містом, “яке, змогло” є Кармел, штат Індіана (США). Воно є передмістям столиці штату – Індіанаполіса, населення – понад 90 тис. осіб.

Кармел, Індіана (США)Подібно до Ірпеня, це містечко почало розвиток завдяки прокладенню залізничної дороги. За останні кілька років його неодноразово визнавали містом, населення якого зростає найшвидше не лише в штаті, а й у всій країні. Та місто приваблює людей не дешевизною життя, а його комфортом. Розуміючи те, що від тренду сучасності не втекти, прогресивна влада сама вирішила урбанізувати містечко, дозволивши висотну забудову по периметру. Та це відбулось під чітким контролем і комфорт від цього не постраждав: там і досі вистачає шкіл та лікарень, а рівень злочинності один з найнижчих в штаті. Таким чином місто стало доступнішим для молоді. Всім цим Кармел завдячує своїй особливій шанобливості до природних ресурсів, які дозволили місту заробляти не лише на туризмі, а й залучати в місто чималі кошти. 

Зокрема, на доглянутих зелених ділянках полюбляють тренуватись, відпочивати або проводити змагання спортивні команди, працівники великих корпорацій та навіть чиновники. Тому збереження, утримання та розвиток таких подарованих природою місць приносить для Кармел дуже високий дохід. 

Доволі важко зрозуміти, що розвиток – це не завжди добре, так само як і його припинення. Кожне місто має свої особливості, які можна використати заради його збагачення в багатьох сферах. Та часто це збагачення осідає лише в кишенях окремих людей. Ірпінь має сильний потенціал для розвитку, а потім – для збереження свого благополуччя. Єдине, чого він не має – це єдиного бачення цього процесу та сильної, прогресивної команди, яка зможе втілити в життя проект “Місто мрії”.

The post Чи може Ірпінь стати “містом мрії” в Україні? appeared first on Ірпінь онлайн.