Розпочати варто з того, що передмістя столиць майже у всьому світі зазнають урбанізації. Цьому тренду сучасності важко дати оцінку, але можливо чітко описати його передумови та наслідки. Стрімке збільшення чисельності населення, великий розрив між доходами в межах країни, екологічна ситуація – все це призводить до перенаселення великих міст. Їхній нерівномірний розподіл впливає на економіку країни, а самі міста стрімко змінюються відповідно до потреб мешканців. 

В Україні найбільшим містом є Київ. Країна все ще чекає на офіційний перепис, та згідно деяких  неофіційних даних, в агломерації (Київ та міста-супутники) проживає близько 7,5 млн. людей, в самій столиці –від 3 до 4 млн. осіб. Окрім органічного приросту, певною мірою на це вплинула ситуація з війною на Сході, адже багато переселенців перебрались ближче до столиці. 

В таких умовах Київ потерпає від регулярних 10-бальних заторів, великої конкуренції на ринку праці, критично перевантаженої інфраструктури. Тому багато бажаючих доєднатись до життя столиці обирають проживання в містах-супутниках, таких як Ірпінь. 

Ірпінь минулого

Отож, невеличке містечко, історія якого розпочинається на межі 18 та 19 століть. В той час поселення, яке виникло біля нової залізничної гілки, почало доволі швидко розвиватись, а в 20-х роках там почало з’являтись багато оздоровчих закладів, диячих таборів та санаторіїв, в яких відпочивали відомі люди.

Попри військові дії на території міста під час Другої світової війни курортна сфера продовжувала розвиватись і завдячувала цим мальовничим краєвидам та лісистій місцевості. Дубові гаї, барвисті прибережні луки, густий ліс – скарби Приірпіння, які залишились в згадках про місцевість з минулого століття.

Старожили, згадуючи Ірпінь, стовідсотково не залишать поза увагою красиву повноводну річку з піщаними пляжами. Варто зазначити, що на початку 19 століття річка Ірпінь і взагалі була судноплавною.

Та в часи незалежної України мальовниче містечко почали забудовувати. Населення збільшилось, мешканці столиці все частіше почали обирати для життя “зелений” Ірпінь. Попит почав створювати пропозицію і місто почало потребувати програми захисту зелених зон та чіткого плану розвитку. 

Ірпінь теперішнього

Для того, щоб зрозуміти, які в Ірпеня перспективи, потрібно відштовхнутись від головних побажань його мешканців. Основу цих побажань складає зупинка хаотичної забудови та відновлення зелених зон. Сьогодні нові райони міста схожі на “бетонне гетто”, хоч і побудовані на місці лісу. Одна з найбільших проблем – непродумане розташування нових житлових масивів, відсутність там інфраструктури. Потенційний інвестор бачить новий район і продовжує логічний ланцюжок про його перспективність. Але майбутнє для мешканців цих масивів досі не настало.  

За кілька останніх років населення збільшилось майже вдвічі, за перші 9 місяців 2019 року здано 164 тисячі квадратних метрів житла. Та жодної нової школи збудовано не було. Ірпінська центральна лікарня досі знаходиться в сусідньому населеному пункті, так само як пологовий будинок. Тобто, найголовніші потреби будь-якої сім’ї забезпечені дуже поверхнево або не забезпечені взагалі. Часто батьки змушені навчати своїх дітей у столиці через те, що для них просто забракло місця в ірпінських переповнених класах.

Попри все, Ірпінь не є “бідним” передмістям. Позитивним наслідком забудови міста могли б стати шалені надходження до бюджету за рахунок так званих пайових внесків забудовників. Окрім того, що влада регулює їх самостійно, вона може і використовувати їх теж на свій розсуд. В інших країнах ці кошти, здебільшого, йдуть на соціальну сферу: будуються притулки,бібліотеки, фінансуються програми для підтримки малозабезпечених сімей, підтримуються лікарні, дитячі центри розвитку. Коли соціальна сфера стабілізується, з’являються нові потреби – дозвілля. 

В Ірпені з 2015 року розпочався період змін. У владу зайшла порівняно нова команда – забудовники. Але зміни ця команда розпочала з протилежного: збільшувала кількість населення, пропонуючи доступне житло у великій кількості, паралельно забезпечуючи новоселів дозвіллям: оновленими скверами, набережною та центральною вулицею. Та це можна назвати лише ілюзією турботи, бо для підвищення привабливості своїх проектів забудовники використовували міський бюджет, який мав би розподілятись на нагальні потреби. Але якраз соціальна сфера з черги покращень зникла, перетворившись в пусті передвиборчі обіцянки. 

Ірпінь майбутнього

В Україні закінчується реформа децентралізації, а це означає, що місцеві органи влади набудуть більше повноважень, ніж раніше, зокрема, бюджетних. Оскільки від Ірпеня відокремились Гостомель та Ворзель, місто потребує перегляду бюджетної політики. До того ж, з міста вже виведено багато коштів внаслідок корупційних дій. Тож нова влада, на яку сподіваються містяни, буде змушена виконати фундаментальну потребу Ірпеня – розробити стратегію розвитку сучасного передмістя. В протилежному випадку, зі збереженням теперішнього курсу, на місто чекає сценарій поглинання та перетворення на “спальний” район столиці.

Сучасне передмістя – за визначеннями експертів, може вмістити від 20 до 100 тисяч мешканців, залежно від розміру міста, до якого примикає. Більша кількість населення практично унеможливлює розбудову комфортних мереж комунікації. 

Модель тихих, спокійних та майже сільських передмість зараз переживає кризу через сучасні демографічні тренди. Цілком можливо, що населені пункти, що примикають до великих міст – просто приречені. Але поки що попит на заміське життя залишається через його порівняну дешевизну, тож потрібно змістити вектор на комфорт, яким, на жаль, багато передмість не можуть похвалитись.

Чого, на нашу думку, потребує Ірпінь задля позитивних змін моделі управління містом?

Чіткий план розвитку

Подібні передмістя в інших країнах теж урбанізуються, і причини подібні – у великих містах стає тісно та дорого. Передмістя здається чудовою альтернативою тоді, коли воно володіє рядом переваг:

– помірний ритм

– чистіше повітря

– низький рівень злочинності

– комфортна відстань до всіх найпотрібніших інфраструктурних об’єктів

– малоповерхова забудова

Для Ірпеня розвиток – максимальне забезпечення необхідними для комфортного проживання пунктами. Інфраструктура, налагодження транспортної системи, затишні місця для спорту та відпочинку –  це те, чого потребують мешканці міста. Завдання полягає в чіткій адміністрації. Для того, щоб мати фінансові можливості, потрібно чітко врегулювати демографічні ресурси, адже підлаштуватись під населення, кількість якого зростає шаленими темпами – майже неможливо. В сучасному Ірпені чітке планування ускладнюється “конфліктом інтересів”, адже менеджмент міста не зацікавлений в його розвитку, бо є основним вигодонабувачем з протилежних потреб. Простіше кажучи, топ-чиновники Ірпеня є забудовниками, і адміністративне врегулювання кількості населення та зонування території означатиме крах для їхнього бізнесу. 

Це зовсім не означає, що місто повинно припинити будуватись. Оновлення житлового фонду необхідне, але воно повинно обмежуватись. Коли забудовникам стане важче, ніж зараз, отримати ділянку під забудову, а її висотність зменшиться вдвічі, то вартість житла виросте. Бажаючих купити таке житло буде менше, але навантаження на вже існуючу інфраструктуру теж знизиться. 

Відновлення зелених зон 

Сучасні виклики вимагають від людства сучасних рішень. Комфортне місто повинне бути комфортним для всіх, включаючи флору та фауну. 

Перспектива стати “зеленим острівком” в Київській агломерації в Ірпеня залишилась. Потрібно розуміти той факт, що управління містом – це не про місцеву владу. Тут окрім локальних програм важливу роль може зіграти громадська активність. Ефективні управлінці часто впроваджують системи “згуртування громади”.

На прикладі Ірпеня ця ідею можна було б втілити на основі екологічного активізму. Замість коштовного будівництва набережної на території, на якій міська влада все одно не має права будувати, або будь-якої зеленої зони в межах міста, можна запропонувати екологічні акції. Громада з легкістю могла поділитись на групи, сформувати своє бачення вигляду скверу чи парку, а потім отримати для свого проекту певну територію та бюджет для реалізації. Таким чином вартість набережної, яка перевалила за 70 мільйонів, могла бути значно меншою, цікаві ідеї могли бути впроваджені, а мешканці міста мали б чудовий приклад зв’язку між їхніми діями та благоустроєм.

Створення та захист свого комфорту

Після того як забудовнику буде важко знайти місце для будівництва, пропозиція на ринку Приірпіння впаде. Після цього купити житло в місті стане важче через невелику кількість не надто дешевого житла. 

У США, наприклад, існує ряд веб-сайтів, присвячених наданню потенційним новим мешканцям дуже детальної картини різних регіонів, передмістя та міст. Потенційні інвестори оцінюють рівень безпеки, який визначають місцеві правоохоронці, рівень безробіття в місцевості та вартість житла. Кожен з цих факторів відображає потенціал району або містечка. Створення такого онлайн-сервісу для Ірпеня означатиме появу певного відбору та відображення реальності. Зараз, купуючи “кота в мішку”, люди хочуть бачити лише позитивні перспективи, і вони їх бачать. Та проаналізувати ринок за них могли б експерти, додавши кілька показників та статистики, такої, наприклад, як кількість відкритих шкіл за останні 5 років, або кількість залучених в економіку міста інвестицій. Для влади це означатиме нові правила гри. Адже цю інформацію можна проаналізувати з відкритих джерел – кількості нових навчальних закладів та підприємств. 

 До того ж, будь-яке ущільнення мешканці іноземних передмість сприймають дуже болісно. Зазвичай, все закінчується залученням міжнародних або місцевих фондів та організацій, протестами, співпрацею з правозахисниками – все для того, аби захистити свій комфорт. 

Залучення інвестицій

Для того, щоб розвиватиcь, місто повинно заробляти. Основу сучасних передмість складає малий бізнес та середній бізнес. Він збільшує можливість працевлаштування без потреби подорожі у велике місто, але не потребує великої території і значних екологічних ресурсів. Та місцева влада лише частково може впливати на бажання та можливості громадян розвивати власну справу. Ця частка може збільшитись, коли у місто надходять інвестиції. 

Прекрасним прикладом сучасного розумного управління та містобудування та містом, “яке, змогло” є Кармел, штат Індіана (США). Воно є передмістям столиці штату – Індіанаполіса, населення – понад 90 тис. осіб.

Кармел, Індіана (США)Подібно до Ірпеня, це містечко почало розвиток завдяки прокладенню залізничної дороги. За останні кілька років його неодноразово визнавали містом, населення якого зростає найшвидше не лише в штаті, а й у всій країні. Та місто приваблює людей не дешевизною життя, а його комфортом. Розуміючи те, що від тренду сучасності не втекти, прогресивна влада сама вирішила урбанізувати містечко, дозволивши висотну забудову по периметру. Та це відбулось під чітким контролем і комфорт від цього не постраждав: там і досі вистачає шкіл та лікарень, а рівень злочинності один з найнижчих в штаті. Таким чином місто стало доступнішим для молоді. Всім цим Кармел завдячує своїй особливій шанобливості до природних ресурсів, які дозволили місту заробляти не лише на туризмі, а й залучати в місто чималі кошти. 

Зокрема, на доглянутих зелених ділянках полюбляють тренуватись, відпочивати або проводити змагання спортивні команди, працівники великих корпорацій та навіть чиновники. Тому збереження, утримання та розвиток таких подарованих природою місць приносить для Кармел дуже високий дохід. 

Доволі важко зрозуміти, що розвиток – це не завжди добре, так само як і його припинення. Кожне місто має свої особливості, які можна використати заради його збагачення в багатьох сферах. Та часто це збагачення осідає лише в кишенях окремих людей. Ірпінь має сильний потенціал для розвитку, а потім – для збереження свого благополуччя. Єдине, чого він не має – це єдиного бачення цього процесу та сильної, прогресивної команди, яка зможе втілити в життя проект “Місто мрії”.

The post Чи може Ірпінь стати “містом мрії” в Україні? appeared first on Ірпінь онлайн.

Такого висновку дійшли журналісти новинної служби “Сегодня”. Вони спробували проїхати маршрутом Київ-Ірпінь, використавши “попутку”. Водій не взяв оплату за проїзд та довіз знімальну групу до Ірпеня в годину пік на 10 хвилин швидше, ніж це зробила б маршрутка. 

Райдшерінг ( з англ. ride та sharing – дорога та ділитись) – це метод спільних подорожей приватними автомобілями, коли звичайні водії з вільними місцями в авто підбирають пасажирів, що розділяють їхній маршрут. Якщо пасажир оплатить проїзд, то отримає додатковий комфорт та значну економію часу, а водій зекономить на пальному. Та фіксованої вартості такої подорожі немає, тому бувають випадки, коли водії підвозять людей безкоштовно. 

Така альтернатива для мешканців Ірпеня є доволі комфортною, адже їх додому зі столиці перевозять лише кілька маршрутів приватних перевізників. Це означає, що на вартість та комфортність проїзду вплинути неможливо.. 

Якраз з комфортом та безпекою виникають проблеми найчастіше. Стан транспортних засобів плачевний, і це не суб’єктивна думка, а висновок після кількох неприємних ситуацій, що поставили під загрозу життя пасажирів. Ще одна проблема – кількість транспорту. На жаль, кількість маршруток не відповідає кількості пасажирів, яка з кожним роком невпинно зростає. Тому часто для того, щоб дістатись Ірпеня з Києва маршруткою, потрібно вистояти довгу чергу в будь-яку погоду. 

Вирішенням такої проблеми могла б зайнятись міська влада. До неї часто звертаються небайдужі мешканці з проханнями про створення цілодобового рейсу до столиці, побудови нових виїздів з міста чи окремої смуги для громадського транспорту. Та поки що прохання та петиції залишаються без реакції. 

Можна також зробити висновок, що міська влада не зацікавлена і в налагодженні приміського залізничного руху. На початку 2019 року керівництво “Укрзалізниці” наголошувало, що оновлення рухомого складу та збільшення кількості рейсів до передмість напряму залежить від діалогу з місцевою владою. Адже запуск транспортних проектів потребує величезних коштів, частка яких може йти з місцевих бюджетів. Та досі мешканці Ірпеня змушені їздити в переповнених та зношених електричках, а риторика влади зосереджується на потребі інфраструктурних об’єктів типу набережних та скверів, а не автомобільних доріг. 

Натомість, міська влада Ірпеня знайшла спосіб, як пропіаритись на цій проблемі. Перед минулорічними парламентськими виборами Володимир Карплюк, який вже не був мером, але вже мав плани балотуватись в народні депутати, оголосив намір будівництва велодоріжки між столичним Академмістечком та новою набережною в Ірпені. Таким чином, на його думку, близько 30% працюючого в столиці населення міста мало б пересісти на велосипеди. Важко сказати, де взяв такі цифри ексмер, за чий кошт він хотів реалізувати проект та чому велодоріжка для нього здалась ефективнішим рішенням, ніж нова дорога. Та існує припущення, що таким чином він прагнув лише привабити нових інвесторів у будівельні проекти своїх бізнес-партнерів.

ДОВІДКА

Система райдшерінгу підтримується в багатьох країнах Європи та світу. Часто, як альтернатива не громадському, а приватному транспорту. Перша причина схвалення такого нетрадиційного виду регулярних пасажирських перевезень – екологічна вигода та зменшення обсягів споживання природних ресурсів. Друга – особиста економія. Третя – додаткова можливість розвантаження автомобільних доріг, особливо, якщо пасажир відмовився не від громадського, а від особистого транспорту. Для зручності навіть створюються спеціальні онлайн-сервіси або чати, що допомагають в пошуку “попуток”.

The post Райдшерінг – комфортна альтернатива громадському транспорту для мешканців Ірпеня appeared first on Ірпінь онлайн.

За повідомленням Офіційного порталу Києва, у перших установчих зборах взяли участь представники 19 прилеглих до столиці громад, які вже увійшли до асоціації, а також представники понад 30 населених пунктів, які хочуть доєднатись до проекту в майбутньому. За словами Віталія Кличка, створення такого проекту покращить взаємодію між громадами та столицею в майбутньому, адже до Києва з навколишніх міст та сіл щодня на роботу чи навчання прибуває понад півмільйона людей.

«Така співпраця столиці і навколишніх міст прискорить розвиток регіону, його інфраструктури, збільшить інвестиційну привабливість великого Києва. Адже ми і так взаємопов’язані. Трудовими ресурсами, інфраструктурою, іншими чинниками. Зазначу, щодня до Києва з навколишніх міст та селищ приїжджає на роботу близько півмільйона людей. Подібні об’єднання – агломерації, метрополії – існують у всьому світі і вони показали свою ефективність. І саме Київський регіон є однією з найбільших столичних європейських агломерацій із сукупним населенням понад 4 млн. осіб. Тому ми маємо всі передумови для подальшого успішного розвитку», – підкреслив Віталій Кличко.

Як повідомляли раніше представники КМДА, створення подібної асоціації планувалось до 2025 року. “Київська агломерація”, на думку київських чиновників, може зацікавити інвесторів у будівництві метро до передмість та спростити доступ мешканців прилеглих до Києва громад до соціальної інфраструктури столиці. 

The post Ірпінь увійшов до асоціації “Київська агломерація” appeared first on Ірпінь онлайн.