Льотчика нагороджено орденом Червоної зірки за розвідувальні операції у згаданій країні. У 1979-му він разом з колегами вирушив до Африки виконувати “інтернаціональний обов’язок”.

Довелося не лише навчати місцевих військових пілотів, а й брати участь у розвідувальних операціях.

Одного разу виникла екстремальна ситуація, коли внаслідок технічної поломки льотчики здійснили аварійну посадку. Якби не мужність та витримка, то літак упав би на місто, де була нафтобаза. Це призвело б до численних жертв.

Під час проведення заходу молоді розповіли про ДП “Антонов”, яке займається розробкою, виробництвом та ремонтом літаків серії “Ан”, показали фільм про геніального українського конструктора Олега Антонова.

Тут народжуються нові літаки, які є одними з кращих у світі за своїми льотними даними та технічними показниками, деякі з них — просто унікальними, бо навіть не створено їхніх аналогів.

З цим державним підприємством наш регіон тісно пов’язаний. Адже у Гостомелі знаходиться аеропорт, побудовано базу для літних випробувань та доведення літаків.

Багато місцевих жителів з навколишніх населених пунктів працюють на структурних підрозділах цього величезного стратегічного підприємства.

У Бучі живе Герой України Олександр Галуненко — прославлений льотчик-випробувач. Він встановив 263 світові авіаційні рекорди: на Ан-72 — 8, Ан-124 “Руслан” — 21, Ан-225 “Мрія” — 234 (в одному польоті — 110, у другому — 124).

За встановлення 110 світових авіаційних рекордів у одному польоті на “Мрії” його ім’я занесли до Книги рекордів Гіннесса (1991).

Ми маємо пишатися нашими визначними досягненнями у галузі авіабудування, примножувати здобутки, брати приклад з визначних особистостей, які вкладали свою душу в створення та випробування повітряних красенів.

The post Віддати серце авіації: молодь зустрілася з військовим льотчиком Михайлом Чмиховим та переглянула фільм про конструктора Олега Антонова appeared first on Ірпінь онлайн.

– Олександре Васильовичу, не секрет, що після першого польоту в космос Юрія Гагаріна, мрією про підкорення неба жив чи не кожен хлопчина. Чи входили ви до тієї когорти мрійників?

– На час польоту першого космонавта я мав багатообіцяючі здібності у малюванні, відвідував художній гурток, був незмінним редактором шкільної стінгазети «Мечта», мій учитель навіть рекомендував мені вступати до художнього училища.

Але я здебільшого зачитувався героїчною літературою про авіаторів. Моїми кумирами були Сергій Анохін, Марк Галлай, Георгій Мосолов та Володимир Іллюшин — льотчики-випробувачі, чиї імена в післявоєнні роки гриміли на всю країну. Любив читати про особливості пілотування реактивних машин, чому і як літають літаки, зачитувався посібниками з парашутної справи та майстрування моделей літальних апаратів. Самостійно навіть створив літак з гумовим «двигуном» та розмахом крил 1,2 метра.

Вирішальну роль у моєму житті відіграла маленька брошурка Генріха Гофмана «Владимир Ильюшин». Її автор захопливо розповідав про видатного льотчика-випробувача, сина відомого авіаконструктора Сергія Іллюшина, про внутрішній світ, переживання та устремління сором’язливого інтелігентного юнака, який прагнув самостійно досягти найвищої майстерності у льотній справі та крок за кроком впевнено йшов до мети. І я відчув спорідненість наших із ним душ.

– То саме Володимир Іллюшин, як льотчик і особистість, опосередковано спонукав Вас до вибору професії, якій Ви присвятили все своє життя?

– Нічого випадкового в цьому житті не буває. Хіба можна назвати збігом обставин доленосну зустріч у 1975 році з кумиром мільйонів, Володимиром Сергійовичем Іллюшиним, який вже в статусі інспектора Міністерства авіаційної промисловості на той час Радянського Союзу, приймав випускний іспит, один із головних – з техніки пілотування у Школі льотчиків-випробовувачів, вже в капітана Галуненка, за плечима якого було Чернігівське вище військове авіаучилище. І проти всіх 16 позицій з перевірки моєї пілотної майстерності на літаку Су-7У написав: «відмінно». Ця висока оцінка стала певною планкою у житті – ніколи не втрачати висоту і перепусткою до відповідальних випробувальних польотів.

– Скільки ж льотних випробувань було у вашому житті? 

– Чимало. Якби скласти всі години, проведені в небі, вийшов би політ завдовжки календарного року.

Про встановлені ним 263 світових авіаційних рекорди: на Ан-72 — 8, на Ан-124 «Руслан» — 21, на Ан-225 «Мрія» — 234 (в одному польоті 110, в другому — 124 світових рекордів), Олександр Васильович скромно замовчує. За встановлення 110 світових авіаційних рекордів в одному польоті на Ан-225 «Мрія» у 1991 році його ім’я занесено до книги рекордів Гіннеса.

– Олександре Васильовичу, 21 серпня 1999 року Вас, льотчика-випробувача Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, було нагороджено відзнакою Президента України «Герой України» із врученням ордена «Золота Зірка». По суті, Ви є другим Героєм незалежної України (після академіка Бориса Євгеновича Патона). У тексті нагороди було зазначено: «за особисту мужність і героїзм, виявлені під час проведення льотних випробувань нової авіаційної техніки». То в чому полягали мужність і героїзм у мирний час?

– Ви знаєте, якби завжди і всюди керували машинами фахівці, професіонали, то авіакатастроф було б значно менше. Звісно, що кожне випробування – це завжди ризик. Траплялися і технічні ускладнення, й екстремальні ситуації, але завдяки злагодженій роботі екіпажу, усі завдання виконувалися, чого б то не вартувало.

Тільки щире прагнення долати труднощі заради високої мети – служіння розвитку авіації є фундаментом і основою унікальної професії льотчика-випробувача. Жодними матеріальними благами чи перспективами високих нагород не можна підштовхнути людину до виконання випробувальних польотів.

– Що для Вас значить «Мрія», крім того, що саме ви здійснили перший політ на цьому диво-літаку?

– Мрія” – це невід’ємна частина України, це не лише літак, це – наше дитя, яким завжди пишатимуться наші діти і онуки. Ан-225 є найбільшим літаком, будь-коли створеним на Землі. Він настільки величезний, що його вантажний відсік довший за перший політ братів Райт від зльоту до посадки.

“Мрія” фактично є продовженням моделі Ан-124, яку вважають її молодшим братом, хоча маленьким цей літак аж ніяк не назвати – «Руслан» є найбільшим військовим транспортним засобом у світі.

Унікальний шедевр інженерної думки – Ан-225 «Мрію» легендарного флагману конструкторського бюро «Антонов» спроектовано і побудовано наприкінці 1980-х. Його розробили для транспортування радянського орбітального корабля “Буран”. На сьогодні ж «Мрія» затребувана у світі й виконує рейси у різні куточки земної кулі.

У 1990-му на аерокосмічній виставці в Оклахомі (США) найбільший літак у світі привернув увагу величезної кількості американців. Як згадують учасники тих польотів, ймовірно, у всіх Штатах в ті дні не було такої величезної черги, яка тягнулася до фюзеляжу Ан-225, – стільки було охочих побувати на його борту.

Мрія – це нескінченність людської думки і бажання, те, що веде нас вперед і ніколи не зникне, поки живе людина на планеті.

– З небесними крильми все зрозуміло, це, власне, те, чим ви живете і дихаєте, а які крила маєте на землі?

– Моїми крилами на Землі, які допомагають мені жити і творити, є мої колеги-однодумці, мої діти – дочка Олена і син Євген, який продовжив мій шлях, мої онуки, дружина Ольга Олександрівна, чиє життя також пов’язане з авіацією і безпекою польотів. В минулому вона – помічник ректора Державної льотної академії України, а також автор книги «Від мрії до «Мрії» і не тільки…», призначеної для тих, хто шукає свій шлях у небо, хто обрав життєвим курсом підкорення П’ятого океану.

– Чи знаходить  Олександр Галуненко час на відпочинок, адже ви, вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, постійно в русі, у роботі? Як проводите дозвілля?

– Вільний час присвячую духовній складовій, прищепленій бабусею ще з дитинства, відвідую Храми, зустрічаюся з друзями, люблю рибалити.

– Олександре Васильовичу, щиросердно вітаємо Вас і всіх Ваших колег із професійним святом! Бажаємо, перш за все, міцного козацького здоров’я, мирного неба над нашою Україною, сил, натхнення, сімейного благополуччя, здійснення усіх МРІЙ! А також розвитку й міці нашій авіакосмічній галузі.

Спілкувалася Ольга КУПРІЙ

Світлини із сімейного архіву родини Галуненків

The post Олександр Галуненко – Герой нашого часу! appeared first on Ірпінь онлайн.