1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України.

До бюлетеня для голосування на референдумі було включено текст Акту проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.

В ньому було лише одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

Громадяни України в усіх 27 регіонах держави (24 областях, Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі) підтримали Акт проголошення незалежності.

У референдумі взяли участь 31 млн 891,7 тис. громадян, тобто 84,2% від загальної кількості включених до списків. Із них на питання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» 28 млн 804,1 тис. громадян, або 90,3%.

Позитивну відповідь дало населення всіх регіонів України, незалежно від національної приналежності. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, а й представники інших народів.

Найвищі відсотки позитивної відповіді продемонстрували Тернопільська та Івано-Франківська області – 98,67% та 98,42% відповідно. 

У Києві незалежність України підтримали 92,88 % виборців, у Донецькій області – 83,9%, у Луганській – 83,86%. А в Автономній республіці Крим сказали «так» незалежності Української держави 54,19% виборців, у Севастополі – 57,07%.

Український народ на референдумі підтвердив прагнення жити в незалежній  державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». Загалом в голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України.

Вже впродовж грудня 1991 року Україну визнали понад сорок країн світу. Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія.

Саме грудневий всеукраїнський референдум 1991 року перекреслив березневий всесоюзний референдум 1990 року.

Як зазначають на сайті Центральної виборчої комісії:

“Референдум став першим свідченням прямого народовладдя в нашій країні, а його підсумки – передумовою для перетворення задекларованої незалежності у незалежність справжню. Саме 1 грудня наша незалежність стала реальністю, адже якщо рішення Верховної Ради могло бути скасоване, то рішення референдуму скасувати не міг ніхто”.

Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких главою держави був обраний Леонід Кравчук (61,59 відсотка голосів). Другий результат на виборах президента здобув В’ячеслав Чорновіл (23,27%), а на третьому місці опинився Левко Лук’яненко (4,49%). Загалом балотувалися 6 кандидатів.

«Після того, як було зрозуміло, що ми ухвалимо Акт про незалежність, зібралася частина президії Верховної Ради і постало інше питання: чи стане він легітимним у контексті всесоюзного референдуму від 17 березня 1991 року?,

згадує у своїй книзі «Перший про владу» (2018 р.) перший Президент України Леонід Кравчук.

“На ньому Україна проголосувала за збереження СРСР (70,2%), хоча цей показник був найнижчим з усіх республік, які брали участь у референдумі. Але все одно його ніхто не відміняв, тому референдум можна було скасувати тільки новим референдумом. Ставлю я питання про необхідність проведення референдуму на порядок денний, але тут збираються наші націонал-патріоти на чолі з Чорноволом і кажуть мені, що, виявляється, я запропонував дурницю. Мовляв, він такий хитрий, цей Кравчук, і замість того, щоб радіти перемозі, хоче провести референдум, на якому люди точно не проголосують, тоді наша справа завалиться. Після цього я навіть не виступав, а просто поставив на голосування запитання: хто вірить в український народ? «За» проголосували всі, крім двох депутатів — Леся Танюка і В’ячеслава Чорновола. Потім вони пішли на Софіївську площу, де виступали, і наговорили таке, що просто на голову не налазило. Утім, народні депутати все одно проголосували за проведення 1 грудня 1991 року республіканського референдуму. Якби ми не прийняли це рішення, то у наших недругів виникло б бажання скасувати рішення про незалежність. До речі, незалежність визнали тільки після всеукраїнського референдуму. За місяць нас визнали 56 країн світу. Першими були Польща і Канада».

Також читайте новини від ДП Антонов: Дослідний зразок транспортного літака Ан-178 готують до льотних випробувань

The post 30 років референдуму про суверенітет 1991 року: як це було (ФОТО) appeared first on Ірпінь онлайн.

28 січня в Україні вшановували пам’ять студентів, що полягли у нерівному протистоянні із більшовицькими військами армії Муравйова. З цієї нагоди провели низку заходів.

Зокрема, вшанували героїв безпосередньо у Чернігівській області, де й стався визначальний бій. В Івано-Франківську створили реконструкцію бою, а в Тернополі місцеві студенти символічно себе ув’язнили, аби привернути увагу до героїчного подвигу юнаків у 1918-му.

Разом з тим, в Києві зі станції Київ-Пасажирський вирушив швидкісний «Потяг єднання» на станцію Крути і провели церемонію вшанування пам’яті Героїв Крут за участю Президента України Петра Порошенка.

А вже 29 січня смолоскипною ходою активісти та небайдужі пройдуть в столиці та інших містах України.

Ілюстрація із відкритого доступу мережі Інтернет

The post В Україні відзначають 100 років героїчного бою під Крутами appeared first on Ірпінь онлайн.

Історична довідка
Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти”  – 4, “утрималося” – 6 осіб.

Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині.

1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору  між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу.

3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.

Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

В роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці “контрреволюційні свята” стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії.

Факти
1. Українська Народна Республіка – перша українська держава у ХХ ст., а 24 серпня 1991 року відбулося фактично не здобуття, а відновлення незалежності.

2. Українська Народна Республіка першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність – раніше, ніж три країни Балтії, Польща та Чехія.

3. Проголошення Соборності УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель в єдину державу. Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставовими для історії новітнього українського державотворення.

4. Українська незалежність була повалена більшовиками внаслідок «гібридної війни»: невизнання наявності своїх військ на території УНР, створення маріонеткових проросійських «республік» та підтримка антиукраїнських повстанських рухів.

5. Національна єдність є не тільки базовою цінністю, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Для того, щоб відстояти УНР, українцям забракло єдності та національного усвідомлення.

6. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, що були в складі різних держав.

7. Незалежність і соборність є запорукою виживання Української державності. Втрата Україною незалежності у результаті більшовицької окупації у довготерміновій перспективі призвела до мільйонних втрат від Голодомору, репресій та війн.

8. Сьогодні бійці в зоні АТО так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники майже 100 років тому. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.

Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим та Донеччина – це Україна.

Україна – єдина!

Джерело: http://www.memory.gov.ua/

The post Україна – єдина! appeared first on Ірпінь онлайн.