– Миколо Вікторовичу, професія фармацевтичного працівника є  надзвичайно важливою, значущою і відповідальною, чим вона свого часу Вас привабила?

– У свідомості людей протягом багатьох століть сформувався погляд на аптеку, як у віруючих людей на храм. Аптека — це місце, куди люди йдуть за надією, вірою та за здоров’ям. Аптека — це храм здоров’я, її аура має бути, як у храмі здоров’я. Гуманна місія фармацевтів – забезпечувати людей ліками, додавати надії та впевненості у власних силах, віри в життя, та й загалом є вагомим внеском у збереження і зміцнення здоров’я українського народу. Лікар без ліків, як воїн без зброї.

– Наприкінці минулого століття ми стали свідками кардинальних змін не тільки в політиці, суспільстві, але й у фармації. Зі зміною форм власності, економічних умов, впливу фінансових та маркетингових факторів змінився підхід до організації фармацевтичного забезпечення населення. Як із цим у вашій установі?

– Бажання отримати високий прибуток стало одним із основних завдань діяльності аптеки, перетворивши її на торгову точку, що призвело до втрати фармацевтом “професійного обличчя”. На жаль, за останні роки аптечні заклади в Україні більше стали схожі на магазини з роздрібної торгівлі ліками. На моє глибоке переконання, на першому місці має бути пацієнт, а не бізнесові інтереси. Ми на сьогодні в регіоні є чи не єдиною державною аптекою. Більшість із них, як у Ворзелі, Коцюбинському та Ірпені, із державною форми власності перейшли у приватну. Ми ще тримаємося на плаву. Можливо ці стіни, просякнуті історією, допомагають нам у цьому (посміхається).

– Ця будівля справді є історичною? Відколи у ній функціонує аптека?

– На початку ХХ століття це була панська садиба, яку, за одними даними — у 1922, за іншими — у 1924 році викупило обласне Київське аптекоуправління і відтоді наша аптека була найбільшою в Ірпінському регіоні. У цьому контексті хочеться згадати вислів: “Не місце прикрашає людину, а людина — місце”.

– З якими людьми Вам приходиться стикатися за робочу зміну?

– Зазвичай, із людьми похилого віку, яким на сьогодні не по кишені дороговартісні імпортні ліки. У таких випадках ми задовольняємо потреби пацієнтів, пропонуючи дешевші вітчизняні аналоги. Часто до нас звертаються мамочки; люди, які страждають на гіпертонію чи інші серцево-судинні захворювання; пацієнти із хворобами шлунка, нирок. Ви ж бачите, яка у нас екологія. Не секрет, що часто аптека стає для відвідувачів майданчиком для критики негараздів, високих цін на ліки, доступності та якості лікування.

– Який комплекс універсальних знань, якостей і навичок своєї професії включає сучасний професіоналізм фармацевта?

– Кваліфікований фармацевт повинен розумітися на організаційно-економічних питаннях, орієнтуватися в нормативно-правовій базі, яка досить динамічно змінюється, знатися на тенденціях, процесах, соціології фармацевтичного ринку, розуміти цілі й завдання аптечного закладу, орієнтуватися в ціновій політиці, дотримуватися вимог до фармацевтичної діяльності та нести відповідальність за її рівень і якість, дотримуватися основних вимог етики фармацевта, підтримувати контакт зі своїми колегами, переймати кращі практики і досвід роботи. Як твердить давньоіндійська “Аюрведа” (наука життя): “У руках невігласа ліки — отрута…, у руках людей знаючих вони уподібнюються напою безсмертя”.

– Миколо Вікторовичу, щоб Ви побажали своїм колегам-фармацевтам з нагоди професійного свята?

– Бажаю всім, хто трудиться у фармацевтичній галузі, працівникам аптечних мереж, міцного здоров’я, сил, терпіння, толерантності, щоб ваша плідна праця приносила задоволення від виконаного обов’язку перед людьми, які так чекають на нашу допомогу. Ми потрібні людям!

Спілкувалася Ольга АВЕРІНА

The post “Ми потрібні людям!” appeared first on Ірпінь онлайн.