Формулювання “доступності транспорті” – досить умовне поняття у ірпінських реаліях, адже вартість проїзду тут на рівні столиці, при цьому безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян жорстко лімітований. 

Враховуючи той факт, що востаннє перепис населення в Україні проводився у 2001 році, то достеменно порахувати мешканців Ірпеня, як і будь-якого міста – складно. Проте станом на 1 червня 2019 р. Головне управління статистики в Київській області нарахувало в Ірпені близько 100 тисяч мешканців, які щодня пересуваються по місту та їздять на роботу до столиці та використовують понад 10 київських та міських маршрутів, які з’єднують здебільшого центр міста та Київ, або центр міста та околиці чи сусідні міста (Михайлівка-Рубежівка, Гостомель, Буча). Єдиний автобус, що сьогодні перевозить пасажирів  з Ірпеня за його межі є “ашанівський” транспорт. Ним можуть скористатись лише покупці супермаркету при наявності чека, і він не робить зупинок дорогою.

Серйозна проблема полягає в тому, що комунальний транспорт в місті відсутній. Усі наявні рейси здійснюють приватний перевізник, який є фактично монополістом, тому ірпінська влада не може безпосередньо впливати ні на якість транспортних засобів, ні на графік руху транспорту. 

І хоч вартість проїзду по місту складає 7-8 гривень(як вартість проїзду на деяких рейсах Києва),наявність комфорту під час проїзду – сумнівна. Малогабаритні маршрутки, розраховані на 15-20 місць, в години пік перевозять до 60 пасажирів. При цьому на технічний стан такого транспорту нарікають як пасажири, так і самі водії. “А що ми можемо зробити, який транспорт дали, на тому й перевозимо,  – знизує плечима водій Михайло на критику пасажирів щодо якості перевезення і смороду від зношеного двигуна у салоні. 

Якість транспорту  ставить під загрозу навіть безпеку пасажирів. страждають пенсіонери і школярі. Були випадки навіть, коли вони випадали по дорозі у відчинені двері. 

З наслідками високого пасажиропотоку власники рейсів справляються погано: є запитання і до чистоти і навіть до цілісності пасажирських сидінь. Тим не менше, міська влада регулярно підтримує підвищення вартості проїзду.

На відміну від столиці, ірпінські школярі під час канікул не мають жодних пільг і платять повну вартість проїзду на рівні з дорослими працюючими людьми. “Шкільний” автобус, який, начебто то, знаходиться на балансі у Ірпінської міської ради, батьки школярів вважають міфічним образом, на зразок тих, що нібито існує, але їх ніхто не бачив. Оскільки шкіл в Ірпені не багато, та й ті перегружені, вибирати батькам не доводиться – відправляють до найближчої школи, яка знаходиться за кілька кілометрів від дому. Наприклад, школярі з окраїн, вулиць Ново-Оскольської, Гайдамацької та інших, змушені їздити до школи №2 змушені долати відстань близько 3 км. 

Навіть маршрутки не рятують ситуацію, бо від зупинки треба ще пішки пройти кілька кварталів. Не зважаючи на численні звернення батьків до АТП та петицій до міськради – жодного зрушення у бік вирішення питання з перенесенням зупинки до школи не відбулося. 

Інтервал руху транспорту складає від 20 до 60 хвилин. До січня 2018 року дістатись з одного кінця міста в інший без пересадки було неможливо. Тепер єдиний маршрут, який з’єднує дві частини міста по обидва боки залізничного шляху, відправляється в рейс всього тричі на день. 

Інші міські маршрутки останній рейс роблять о 20:00 год. Тобто будь-яка вечірня прогулянка чи похід в кіно без власної автівки може бути небезпечним, адже доведеться в темряві прямувати додому пішки. Якщо ввечері Вам потрібно дістатись Ірпеня з Києва, то в будь-яку погоду доведеться вистояти довжелезну чергу, адже наявна кількість маршруток не може забезпечити кількість пасажирів в години-пік.

Мешканці Ірпеня вже підписали петицію про запуск цілодобової маршрутки з Києва, але досі жодної відповіді Ірпінської міської ради з цього приводу не було оприлюднено. 

Та попри шлях до робочих місць, мешканці Ірпеня повинні ретельно продумувати шляхи при невідкладних ситуаціях, наприклад, до лікарні, яка знаходиться в сусідній Бучі. Якщо ви не мешкаєте в центрі або поруч із залізничним чи автовокзалом, то вам доведеться зробити мінімум одну пересадку, щоб дістатись лікарні чи пологового будинку. 

Підсумовуючи транспортну ситуацію в Ірпені, варто наголосити, що відсутність комунального транспорту в Ірпені вже давно називають марнотратством. Вартість одного автобуса у 2018 становила 700 тис.гривень. При вихваляннях влади про нібито збільшення міського бюджету, бюджетні гроші виділяються на менш стратегічно важливі об’єкти, як наприклад набережна за 34 мільйони гривень. Цього бюджету вистачило б на новий дитячий садок або на закупку та обслуговування декількох міських автобусів.

The post В 100-тисячному “європейському” Ірпені відсутній громадський транспорт appeared first on Ірпінь онлайн.