Рідні, друзі, колеги по творчому перу поділилися спогадами про спілкування з ним, зачитали його вірші та твори, присвячені Кулиняку — чудовому майстру слова та людині, яка мала непохитну громадянську позицію, рішуче відстоювала власні погляди.

Як відомо, наш земляк — лауреат кількох журналістських та літературних премій. Він є автором численних книжок і більше 3000 публікацій у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, одним із натхненників створення української екологічної організації “Зелений світ”.

Директор музею Анатолій Зборовський розповів, що на долю Кулиняка випали нелегкі випробування. Народився 2 квітня 1948 року в с. Старий Кропивник Дрогобицької (нині Львівської) області в багатодітній родині священика греко-католицької церкви. Це стало причиною виселення сім’ї з рідних країв.

Навчався у Херсонському мореплавному училищі. У 1964 році заарештований співробітниками КДБ за створення підпільної молодіжної організації “Вісник свободи України”.

Але йому вдалося оминути засудження, оскільки ще не виповнилося 18. Та й часи змінилися: лідера “Союзу нерушимого” Хрущова відправили у відставку, спецслужби були розгублені… А ще на життєвій дорозі Кулиняка знаходилися люди, які допомагали долати труднощі.

Якимось дивом вдалося вирватися з України до більш ліберальної на ті часи Москви та закінчити літературний інститут ім. Горького. Після цього знову повернувся на Батьківщину. На Сумщині працював на посаді науковця в краєзнавчому музеї, займався археологією, вивчав унікальні документи.

Як справжня особистість, Кулиняк переймався негараздами суспільства. Коли розпочалися арешти патріотично налаштованих українців, його запроторили до армії.

У 1976 році разом зі своєю дружиною Наталією Околітенко, яка стала його вірним другом та творчим соратником, оселився у Лютежі, що на Вишгородщині, працював рибінспектором, захищаючи щедрі дари природи від ненажерливих браконьєрів та займаючись природоохоронною діяльністю.

Напружена праця та громадська робота Кулиняка, Чорнобильська катастрофа, де він на момент аварії перебував у тих краях у відрядженні, підірвали здоров’я.

Трагедія світового масштабу підштовхнуло його стати одним із ініціаторів заснування спеціалізованої історико-культурницької експедиції у зоні відчуження та керівником її Чорнобильської групи.

5 січня 2016 року митець та громадський діяч пішов від нас у далекі світи, але залишив по собі великі справи та добру пам’ять.

Син від першого шлюбу Кулиняка — Михайло — згадував про нього як чудового батька, чуйну людину, яка багатьом допомагала, зокрема й тим, хто перебував у місцях позбавлення волі за політичними переконаннями, — публікаціями, коштами.

Йому вдалося свого часу змінити перебіг історії в окремих куточках України. І це було пов’язано з принциповою громадянською позицією, непоступливістю перед системою тоталітаризму.

Про теплі дружні стосунки з Кулиняком розповів відомий український поет за покликом серця та лікар за фахом Леонід Закордонець. У спілкуванні вони підживлювали один одного новими ідеями, ділилися власними поглядами на людське буття, роль у ньому мистецтва.

На думку поета, в Ірпені склалася чудова творча фаланга, яка об’єднує у собі численних митців, обдарованих особистостей. Вони мають свої думки щодо розвитку Ірпеня, закладання морально-культурологічних підвалин формування громади, особливо юного покоління.

На жаль, чинна влада не дослухається до їхнього голосу та нічим не допомагає. Хоча і вони своїми творами та майстерністю створюють позитивний імідж міста, художніми засобами впливають на його жителів.

Одним з таких звитяжців духу був Данило Кулиняк. А чи багато хто знає, що він став нашим земляком ще наприкінці 80-х років минулого століття? Його ім’ям перейменовано вулицю, де він мешкав, що навіть викликало певний спротив з боку місцевих жителів.

Тому і Леонід Закордонець, і відомий письменник та журналіст Володимир Коскін закликали владу більше перейматися проблемами увічнення видатних особистостей, які зробили свій внесок у розвиток Ірпеня та збагатили культурну спадщину, допомагати сучасникам, щоб вони не зникали у хаосі небуття.

Від себе хочу додати, що марнотратні проекти на кшталт “золотих” парків та несуразних архітектурних ансамблів, позбавлених художнього смаку скульптур у духовному плані виглядають дешевим зовнішнім антуражем.

А ось душу наповнюватиме справжнє мистецтво, яке перебуває поза простором і часом, дарує людині естетичну насолоду, захоплює та піднімає на нові художні вершини. І один з представників цього мистецького воїнства був Данило Кулиняк — виняткова людин, не скорена життєвими обставинам.

The post Данило Кулиняк: митець та дослідник, не скорений життєвими обставинами appeared first on Ірпінь онлайн.

Цього дня у Бучі об 11:00 проведуть мітинг із вшанування пам’яті учасників ліквідації наслідків аварії.

The post 14 грудня у Бучі вшанують ліквідаторів ЧАЕС appeared first on Ірпінь онлайн.