У судах депутат від «Нових облич» Помазан двічі уникнув від покарання за корупцію, що пов’язано із конфліктом інтересів. Спритник використав мандат в інтересах власного бізнесу – голосував на сесії ІМР за заміну цільового призначення землі під висотну забудову для своїх ТОВ «Фантор» і «Тернер». Але «гусак» із Михайлівки-Рубежівки вийшов сухим із води. Поліція «дотягла» справи до спливання строків притягнення до відповідальності. Про роль правоохоронців розповідає громадська діячка Ростолопа.
На 36-ій сесії Ірпінської міської ради депутат від «Нових облич» Помазан, всупереч конфлікту інтересів, двічі проголосував за питання, пов’язані з його фірмами – ТОВ «ФАНТОР» і «ТЕРНЕР».
Це стосувалося затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється з ведення сільськогосподарського товарного виробництва на будівництво багатоквартирного будинку.
В Ірпінському міському суді розглядали справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, вчинені Помазаном. І хоча спритника визнали порушником закону, але до відповідальності не притягли, бо скінчилися відведені терміни.
Вражає цинізм цього вірного прихвостня екс-мера Ірпеня Карплюка. Адже на сесії він заявив про конфлікт інтересів – і нахабно проголосував за свої питання, бо знав, що це йому зійде з рук.
Громадська діячка Євгенія Ростолопа звертає увагу на грубі процесуальні порушення з боку працівників ДСР Нацполіції України в Київській області.
По-перше, правоохоронці невчасно склали протокол. ДСР отримав звернення про порушення закону ще в квітні 2024 року. Але протокол про адміністративне правопорушення склали лише 15 січня 2025-го.
Це критичне зволікання, адже строк накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення становить 6 місяців з моменту його виявлення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).
По-друге, фальсифіковане тлумачення дати «виявлення» порушення. ДСР намагався вказати, що такою є день складання протоколу – 15.01.2025.
Але Ірпінський міський суд правильно застосував практику Верховного Суду України, згідно з якою моментом виявлення вважається дата, коли уповноважений орган отримав фактичні дані про правопорушення, тобто весна-літо 2024 року.
По-третє, порушення права на захист. Під час складання протоколу Помазан заявив, що не має правових знань і просить адвоката. Це прохання проігнорували.
Замість належного вручення копії протоколу та роз’яснення його прав просто зробили примітку «відмовився підписати». Це порушення ст. 59 Конституції України і ч. 4 ст. 256 КУпАП, що саме по собі є підставою для визнання дій поліції незаконними.
По-четверте, Помазана не викликали для надання пояснень, як належить за процедурою. За словами Євгенії, матеріали справи не містять жодних доказів, що депутата було офіційно викликано або запрошено для пояснень у встановленому порядку, що ще більше ставить під сумнів добросовісність дій поліції.
По-п’яте, зволікання з перевіркою. ДСР отримав запит від прокуратури та громадян на початку літа. Але лише у грудні 2024 року поліція провела першу (!) дію – опитування Помазана. А вже у січні 2025-го на основі цих дій склала протокол. Це – процесуальна бездіяльність, яка зробила покарання неможливим.
На жаль, прокуратура не подавала апеляції в цій справі, бо не мала на це права. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, вона можлива лише для чітко визначених суб’єктів. А за ч. 5 ст. 7 і ч. 1 ст. 287 прокурор має право оскаржити лише ті постанови, які стосуються заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.
Санкція ч. 2 ст. 172-7 КУпАП – лише штраф, а не адміністративний арешт. І навіть якби прокурор хотів – апеляція не підлягала б розгляду. Суди неодноразово повертали такі скарги.
У подібних справах суддя першої інстанції фактично має монополію на рішення – може закрити, навіть якщо є докази. Адже апеляція недоступна, касації немає, контроль відсутній.
«Це не юридичний виняток – це законодавча діра. І вона не нова. Але Верховна Рада роками не змінює цю ситуацію, бо вона зручна для політиків, які сидять у місцевих радах і ухвалюють рішення в інтересах свого бізнесу.
Тому змінювати потрібно не лише персоналії. Потрібно міняти закон. Інакше кожен такий конфлікт інтересів залишатиметься безкарним. А громада – без реального захисту власних інтересів», – підсумовує Ростолопа.
