Екологічна шокотерапія по-бучанськи

Екологічна шокотерапія по-бучанськи

125
ПОДІЛИТИСЬ
Екологічна шокотерапія по-бучанськи

Днями отримала дзвінок від знайомого священослужителя, який попросив допомоги у працівників пера.

Справа в тому, що на цвинтарі у Лісовій Бучі похований архієпископ Антоній (Іван Ілліч Михайловський) ― християнський філософ і богослов, який пройшов горнило тюрем, таборів, цькувань, знущань… У в’язницях всіляко допомагав стражденним: хрестив, сповідував, причащав, молився, щоб Господь зменшував страждання ув’язнених, збільшуючи їх йому. За причастя засуджених Михайловський  отримав додатковий термін. Антоній є також автором “Акафисту Цариці Небесній”. Та й загалом церковні діячі вважають його святим.

Навіть бучанська вулиця, на якій знаходиться цвинтар, названа на честь Антонія ― вулиця Михайловського (колишня Малиновського).

Архиєпископ Антоній (Іван Михайловський) похований на цвинтарі в Лісовій Бучі
Архиєпископ Антоній (Іван Михайловський) похований на цвинтарі в Лісовій Бучі

Щотижня на молебень до місця його поховання з’їзжаються не лише церковнослужителі, а й прихожани зі всієї України. І яку ж Бучу вони бачать? Ні, не ту причепурену, затишну і мальовничу, а, на жаль, брудну і смердючу.

Страхіття на вулиці Михайловського
Страхіття на вулиці Михайловського

Не зовсім вірячи почутому, журналісти одразу ж вирушили до цвинтаря. Сказати, що ми відчули себе учасниками фільму жахів, ― нічого не сказати. Сморід, бруд, гризуни, люди без певного місця проживання, які мешкають неподалік і з настанням холодів розводять багаття. І це улюблена Буча за кілька сотень метрів від окраси України — Бучанського парку, від пам’ятника Булгакову?!

Люди без певного місця проживання облюбували цю місцину, що неподалік від цвинтаря
Люди без певного місця проживання облюбували цю місцину, що неподалік від цвинтаря

Апелювавши до керівництва БУЖКГ, ми почули від Лариси Матвейчик, що це не їхня зона відповідальності, що наведенням ладу мав би займатися відділ благоустрою. На жаль, упродовж кількох днів із особами, відповідальними за благоустрій, зв’язатися так і не вдалося. У відповідь на дзвінок можна було почути то короткі, до довгі телефонні гудки.

А тим часом, сповнені сум’яття почуттів ― від розпачу до сорому, можемо сказати наступне: якщо вже не шануєте пам’ять спочилих, то хоч задумайтеся про екологічну безпеку красуні-Бучі.

Ольга Аверіна, Максим Савчук

Коворкинг №1 в Ирпене