Факти про Чорнобильську аварію та про тих, хто віддав життя під час ліквідації її наслідків День ліквідатора аварії на ЧАЕС в Україні щорічно відзначається 14 грудня.
Ця пам’ятна дата була встановлена в 2006 році на честь 20-ї річниці закінчення будівництва саркофага на Чорнобильській атомній станції. Число пожежників, військових, і просто добровольців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії, становить понад півмільйона осіб, їх називають “тими, хто врятував світ”.
У День пам’яті ліквідаторів ЧАЕС, Styler зібрав 9 фактів про страшну трагедію 1986 року та її наслідки.
Масштаб аварії
Вибух на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року призвів до жахливих наслідків. Внаслідок викиду в атмосферу радіоактивних речовин, зараженню піддалися близько 200 тис.кв. км земель, 70% з яких ― території України, Білорусі та Росії. Київська та Житомирська області України, Гомельська облась Білорусі та Брянська область Росії найбільш постраждали від забруднення. Радіоактивна хмара досягла і більш віддалених від місця катастрофи регіонів, зокрема, радіоактивні дощі пройшли в арктичних регіонах Радянського союзу, Швеції, Фінляндії, Норвегії.
Цезій-137 був знайдений в м’ясі оленів і рослинах лишайника. Викид радіоактивних речовин після аварії на ЧАЕС становив до 50 млн. Кюрі, що в сотні разів перевищує показники радіації після бомбардування Хіросіми в 1945 році.
Причини трагедії достовірно не відомі досі
Незважаючи на масу проведених розслідувань, єдиної причини виникнення аварії на атомній станції в Чорнобилі до цих пір не існує.
У день трагедії на ЧАЕС 4-й енергоблок був зупинений для планово-попереджувального ремонту і проведення випробувань режиму вибігу ротора турбогенератора. Експеримент почався в 1:23, через кілька секунд стався стався різкий стрибок потужності і вибух, внаслідок якого реактор енергоблоку був повністю зруйнований.
Керівництво СРСР всю відповідальність за те, що сталося, поклало на персонал і керівництво станції. Серед найбільш ймовірних причин Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки INSAG (створена МАГАТЕ) в своєму звіті вказала небезпечні особливості конструкції реактора, недотримання правил експлуатації, низьку кваліфікацію персоналу станції і помилки операторів під час проведення випробувань.
Перші жертви і ліквідатори
День трагедії на ЧАЕС змінив долі тисяч людей і забрав велику кількість життів. Першими жервами стали працівники станцiї, які були присутні під час випробувань четвертого енергоблоку вночі 26 квітня 1986 року. Оператор головних циркуляційних насосів Валерій Ходемчук загинув безпосередньо під час вибуху. Його тіло завалило уламками барабан-сепараторів. Вранці від травм хребта і опіків у лікарні помер пуско-наладчик Володимир Шашенок. Променева хвороба була виявлена у 134 співробітників ЧАЕС, 28 з яких померли через кілька місяців після аварії.
Сигнал про спалах надійшов на пульт охоронної військової частини №2 вже о 1:24, на місце аварії відразу ж виїхав караул на чолі з лейтенантом В.П. Правиком, також виїхала бригада пожежників з Прип’яті під керівництвом В.М. Кибенка.
Під час ліквідації загоряння ще не був відомий достовірний рівень радіації, тому із засобів захисту у пожежних були тільки рукавиці, каски, брезентові роби і протигази, які вони практично відразу ж зняли через високу температуру.
Бригадам військової частини, прип’ятським та київським пожежникам, які прибули в якості підкріплення, вдалося не допустити подальшого поширення вогню на інші енергоблоки. Керував операцією 23-річний лейтенант В.П. Правик.
Через високу дозу опромінення пожежний помер в московській лікарні 11 травня 1986 року, йому було присвоєно звання Героя СРСР, а в 1996 році посмертно президентом України присуджена зірка “За мужність”. Також звання Героя і зірка “За мужність” були посмертно присудженi лейтенанту В.Н. Кібенку. Всього в ліквідації аварії на ЧАЕС було задіяно близько 600 тис. осiб з усього СРСР.
Місто-привид Прип’ять
До моменту аварії Прип’ять була одним з наймолодших міст Союзу. Середній вік жителів становив 27 років, літніх людей практично не було. У місто “мирного атома” з’їжджалися інженери і вчені зі своїми сім’ями. Для них будувалися будинки, різні об’єкти інфраструктури з сучасною архітектурою, на травневі свята 1986 року мав відкритися міський парк розваг, але цьому не судилося статися.
Багато жителів Прип’яті стали очевидцями вибуху на ЧАЕС, спостерігаючи його зі своїх вікон. Однак про аварію городянам повідомили не відразу. Весь день 26 квітня люди ходили по вулицях і дихали вже зараженим повітрям.
Евакуація почалася лише 27 квітня. Людям заборонялося брати з собою речі, іграшки, домашніх тварин. Щоб не допустити паніки, прип’ятчанам сказали, що через 3 дня вони зможуть повернутися в свої будинки.
Впродовж перших днів вивезли жителів 10-кілометрової зони, потім евакуювали людей з території 30 км від місця аварії.
Близько 300 осіб повернулося в Зону відчуження через місяць, але впродовж майже 20 років до них не пускали родичів.
Будинки Прип’яті залишалися в недоторканому стані 10 років після аварії. Місто обнесли сигналізацією, крім того була встановлена охорона перших поверхів будівель. До 1997 року в Прип’яті була електрика і гаряча вода. З 2000-го життя міста завмерло і почалися мародерства.
Найбільш забруднені місця Зони відчуження
Рівень радіації в приміщенні колишньої санітарної частини № 126 м Прип’ять зашкалює і зараз. Причиною цього стали перші постраждалі від наслідків авраріі. Ознаки променевої хвороби почали проявлятися у ліквідаторів вже через годину після початку робіт з гасіння пожежі на атомній станції.
Чоловіків спочатку відправляли в прип’ятську медсанчастину-126, а потім в радіологічну лікарню Москви.
Одяг ліквідаторів, що надходили до лікарні з місця вибуху, відразу ж переносили в підвал міської санітарної частини. До сих пір це місце вважається одним з найбільш забруднених в Зоні відчуження.
Ще одним місцем, де цифри на дозиметрі можуть перевищувати норму в тисячу разів, є могильник радіоактивних відходів “Піщане плато”. Він знаходиться за 4 кілометри від атомної станції. На його місці планувалося побудувати 6-й мікрорайон Прип’яті, але після аварії тут з’явилося 82 поховання радіаційних речовин. Сосновий ліс навколо Чорнобильської АЕС після аварії назвали “рудим”.
Дерева взяли величезну дозу радіоактивного пилу (опромінення становило до 2000 Рентген), забарвилися в бурий колір і світилися в нічний час. Під час робіт з дезактивації ліс був похований. Фахівці вважають, що до теперішнього часу природа вже практично відновилася в цьому місці, проте ще є ділянки, де рівень радіації зашкалює.
Інформування про аварію і пам’ятні дати
Інформація про аварію на ЧАЕС з’явилася в ЗМІ тільки через кілька днів. У короткому повідомленні говорилося про те, що пошкоджений один з атомних реакторів на Чорнобильській АЕС, створена комісія з розслідування, надається допомога потерпілим. Про небезпеку радіоактивного забруднення і заходи захисту від радіації не було сказано ні слова. Тисячі людей вийшли на травневі демонстрації в Києві та інших містах, над якими вже зависла радіоактивна хмара.
Згодом, відповідальні особи виправдовували таку бездіяльність необхідністю не нагнітати паніку. Тільки через 2 тижні, 14 травня 1986 року, докладно про аварію жителям СРСР розповів в своєму зверненні М.С. Горбачов.
Довгий час пам’ятних дат, присвячених героям, які пожертвували своїм життям для ліквідації страшної аварії, не існувало. Тільки в 2003 році на саміті країн СНД Леонід Кучма запропонував щорічно відзначати 26 квітня Всесвітній День пам’яті жертв ЧАЕС, а також інших радіаційних аварій і катастроф, дана пропозиція була підтримана. Крім цього, через 3 роки в Україні встановлено ще одну дату – День ліквідатора аварії на ЧАЕС (14 грудня).
Наслідки для здоров’я
Вплив радіації на організм людини призводить до загибелі клітин, розвитку онкологічних захворювань і генних мутацій. Відомий факт, що вагітним жінкам з Прип’яті та заражених зон, рекомендували робити аборт, через ризик народження дітей з дефектами розвитку. У фільмі “Лазуровий пил”, присвяченому трагедії на ЧАЕС, свою історію розповідає жінка, яка багато чим ризикуючи відмовилася від аборту і народила дитину.
За даними Greenpeace, Чорнобильська трагедія стала причиною смерті 90 тис. осіб по всьому світу від онкологічних захворювань.
Відродження життя в Чорнобилі
Чорнобильская зона перетворилася в мекку для туристів-екстремалів з різних країн. Великою популярністю користуються екскурсії Прип’яттю, зустрічі з людьми, які повернулися до своїх домівок після аварії і продовжують жити “самоселами”.
Експерти стверджують, що природа в Зоні відчуження відновлюється, тут можна зустріти таких тварин як вовки, орли, кабани, лосі, олені.
Однак, говорити про те, що перебувати людині тут цілком безпечно, ще рано. В даний час також активно обговорюється питання використання чорнобильської території для будівництва сонячних і вітряних електростанцій.
Новий саркофаг
Термін служби саркофага, зведеного над 4-м енергоблоком в 1986 році, становив 30 років. Тому, в 2012 році було розпочато реалізацію проекту “Укриття”.
Впродовж 4-х років проводилися будівельні роботи зі зведення нового 110 метрового купола. Напередодні Дня пам’яті ліквідаторів аварії ЧАЕС, 29 листопада 2016 року, рухома конструкція, довжиною 165 метрів і вагою понад 36 тис. тонн накрила четвертий блок Чорнобильської АЕС.
Довжина саркофага порівнянна з довжиною 1,5 футбольного поля і він вище, ніж Лондонських Біг-Бен. Термін експлуатації укриття ― 100 років, воно може витримати землетрус потужністю 6 балів і смерч 3-го класу.
