Крім тематичної “дачної” виставкової експозиції в легендарному музеї на Андріївському узвозі, до прем’єри готується театральний проєкт «Агафокла» Київського університету технологій та дизайну спільно з  Birmingham Institute of Art and Design та творчою командою Mobius Art Projects.

6 червня команда проєкту  відтворить одну з найцікавіших аматорських вистав, у якій брали участь Булгакови та їхні друзі в Бучі 29 червня 1910 року.

Фейсбук-подія “Свято на дачі” Ексклюзив: Метелик Агафокла знов у музеї Булгакова

Проект «Свято на дачі. До 130 дня народження Міхаїла Булгакова» запрошує пережити радісний, теплий, яскравий досвід з нами, адже літо на дачі — цілий маленький світ, сповнений пригод та вражень. Реєстрація тутhttps://forms.gle/WYraNAH52auKPVmK9
⠀
 дізнайтесь про дачне життя на початку ХХ ст. на прикладі родини Булгакових та їх друзів — світлини, документи та цікаві експонати — устрій дачного життя сім’ї, їх літні вбрання, тогочасні турботи й радощі!
⠀
 відвідайте дачну виставу «Метелик Агафокла», де у 1910 році грали Булгакови. Відновлена по фото та фрагментам, які збереглися, вона точно створить піднесений настрій на весь тиждень!
⠀
 скуштуйте духмяний трав’яний чай на затишній Булгаковській веранді!
⠀
Кількість місць дуже обмежена.
Набираємо лише дві невеликі групи – Група 1 о 14:00, Група 2 розпочинає о 14:30.
⠀
Пам’ятний квиток на подію (з особистим побажанням) можна придбати тут, зареєструвавшись за посиланням:https://forms.gle/WYraNAH52auKPVmK9Всі реєстрації обробляються по черзі, за часом надходження до нас.
⠀
Імерсивну виставу зіграє творча команда The Mobius Art Projects в костюмах молодих дизайнерів кафедри моделювання художнього костюма від КНУТД.Виставка «Поїздка на дачу» діє у партнерстві Victoria Museum за підтримки Музею Києва.

The post Свято на бучанській дачі. Театрально-музейний проєкт до 130-річчя Михаїла Булгакова appeared first on Ірпінь онлайн.

Згідно існуючих нормативів вода в усіх водоймах Приірпіння на сьогодні забруднена і не придатна ані для комунально-питного чи технічного водопостачання, ані для рекреації й риболовлі – це найвищий – 4-5-й клас забруднення води. Така вода майже не насичена киснем, піддається явищу “цвітіння”, замулення.

Набережна в р-ні вул. Стельмаха на р.Ірпінь. Фото Тараса В’язовченка

“Встановити попереджувальні таблички вздовж річки Ірпінь щодо заборони купання та ловлі риби”. Ось такі рекомендації після взяття аналізу води в річці Ірпінь в липні 2019 року Києво-Святошинського районного відділу лабораторних досліджень. У воі виявлено перевищення забруднення в декілька разів, що становить загрозу епідеміологічному стану водойм і може стати причиною групових спалахів кишкових інфекцій.

Ворзель

Люди купаються у стічних водах. Ірпінський міжрайонний відділ лабораторних досліджень зробив аналіз води у ворзельському озері. Дослідження показало, що вода не відповідає санітарним вимогам.

Наявність кишкової палички перевищує норму у 48 разів. Це може свідчити про велику кількість органічних відходів. Наприклад, стічних вод.

Про місця для купання днями говорили і в облдержадміністрації. Очільник Київщини Михайло Бно-Айріан невідкладно скликав Комісію з надзвичайних ситуацій. Адже в Київській області найбільша кількість жертв на воді. Від початку року потонуло 85 людей. Серед причин називають – необлаштовані пляжі і відсутність рятувальників.

Як покращити якість води?

На думку екологів, відновлення біоекологічної рівноваги флори-фауни на водоймах Приірпіння можливе за рахунок відродження природнього процесу самоочищення, зниження антропогенного навантаження, ліквідацію місць незаконного скидання стічних вод та цілеспрямованого відновлення надводних, водних і берегових рослин – найкращих санітарів водойм.

Рослини-гідробіонти за рахунок біосинтеза здатні запобігти процесам гниття і цвітіння води, за рахунок продукування біологічно активних речовин блокують розмноження патогенної і анаеробної мікрофлори в воді. Вони також поглинають шкідливі речовини з води. Ці рослини створюють сприятливі умови для існування водної фауни, відновлюють харчовий ланцюг в екосистемі озера, і, в цілому, запускають багаторівневий процес самоочищення води.

До рослин гідробіонтів належать рослини з плаваючими на поверхні листками (ряска мала, латаття біле, сальвінія плаваюча та інші) та з укоріненими (різновиди латаття, плвун щитолистий).

гідробіон вольфія безкоренева

гідробіон латаття сніжно-біле

гідробіон пливун щитолистий

The post “Купатись заборонено!”: вердикт для усіх відкритих водойм Приірпіння appeared first on Ірпінь онлайн.

Приходьте з родинами сьогодні ввечері
в Парк відпочинку імені Михайла Стельмаха на Екофестиваль
З 18:00 до 22:00 на вас чекає
жива музика та море активностей і розваг для дітей!

Фейсбук подія

The post Екофестиваль в Ірпені (відео) appeared first on Ірпінь онлайн.

Чому Ірпінь? Марина Гримич дає відповідь у цих двох фото:

1. Поштова листівка з виглядом річки Ірпінь, яку письменники в 1960-1970-і рр. купували пачками і писали привітальні слова з Ірпінського будинку творчості своїм друзям та рідним.

2. Конверт від платівки з піснею на слова Василя Діденка – хто не знає – автора тексту пісні “На долині туман” – з дарчим підписом моєму батькові – Гримичу Вілю Григоровичу від 16 березня 1968 року.

Текст такий: Любому Вілеві Гримичеві на сонячні березні, на гарну плавбу у човні молодої весни. В. Діденко.

Бачите, як його надихав Ірпінь!”

Деталі незабаром.

Початок роману “Клавка” можна почитати тут

Фейсбук-сторінка проекту “Клавка”

Довідка:

 Дія роману “Клавка” відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку «РОЛІТ» у 1947 році, у рік, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії через розгром української літератури, зокрема Максима Рильського та Юрія Яновського.

Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками української літератури справа не обмежилася: українських літераторів – колег по перу, сусідів по дому і по дачах, товаришів по роботі і часто навіть однодумців – за хитромудрою схемою ЦК нацькували один на одного, користуючись їхніми амбіціями і «гріхами молодості», поставивши їх перед вибором: моральні принципи vs виживання. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації – хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління. 

Клавка – секретарка Спілки письменників за родом своєї професії знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника – між відповідальним працівником ЦК і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.

The post Марина Гримич презентує в Ірпені новий роман “Клавка” appeared first on Ірпінь онлайн.

Oksana Dudalenko Оксана Дудаленко:

“В післявоєнні роки мій дід по матері працював у Біличанському лісництві. Ось такі сосонки він та його колеги жінки-вдовиці саджади, поливали і пололи від бур’янів.

Не думайте, що той наш Біличанський ліс і ті дерева, що ростуть вздовж нової траси самі виросли. Їх насаджували з любов’ю і турботою. Звісно, деякі і самі повиростали.

І якщо зараз потвори від влади нищать дерева, – в моєму розумінні вони нищать пам’ять моїх предків, працю мого діда. В прямому сенсі цього слова”.

Ihor Dombrovskyi .. а ще нарід за такі трудодні картопельку у міжряддях соснових висаджував!!! І таке було!!!

Oksana Dudalenko Оксана Дудаленко:

“Про картопельку нічого бабуся не розказувала. В них великий город біля хати був, 47 соток. А от про те, що Сталін ввів податок на щеплені плодові дерева, казала. То люди щепи висаджували в лісі (самі щепили, тоді Садових центрів не було), а в городах дички садили.

Якщо дичку пересадити три роки поспіль, вона починає давати пристойні сортові плоди. І податок платити не треба було. Люди виживали, як могли.

Моя сім’я живе в Ірпені з 1947 року, до того жили в Біличах, там і війна пройшла для них.

Мало хто вірить і знає, що річка Ірпінка було настільки широкою і повноводною, що по ній в 50х роках ходили прогулянкові кораблики. Дачники з Києва на все літо приїзжали, знімали квартири у місцевих мешканців.

Зараз у це не віриться, але так все й було“.

Ще Оксана переповіла спогади своєї мами і бабсусі, про те як

“люди після війни копали торф, щоб опалити свої хати.

Вся пойма перед Бучанкою була розкопана. Навесні річка розливалася, а коли вода сходила, в цих копанках лишалася риба. Дєдушка (мій прадід), ловив карасиків з долоню, їх жарили. Мама казала, що смачніше нічого в житті не їли. Дуже бідно жили. Виживали. Це все в 50х роках було. Навіть кінець 40х після війни“.

Ми сконтактували з пані Оксаною і з’ясувалося, що вона давно вже хотіла опублікувати записки з розповідей моїх мами і бабусі. Такими циклами. Асе часу немає.

Діліться своїми родинними спогадами про Приірпіння! Ми не маємо втратити свою історію!

Довідка:

Мешканці Ірпеня, чиї родини мешкають в місті впродовж кількох поколінь переповідають про те, як в перші повоєнні роки місцеві жителі висаджували Біличанський ліс та лісові ділянки по обидва боки річки Ірпінь. Бо під час Другої світової війни більшість дерев Біличанського лісу було знищено, оскільки по правому берегу Ірпінки проходила лінія ДОТів Київського укріпрайону. Сама річка ще не була меліорована і щороку розливалась більш ніж на кілометр в ширину.

The post Оксана Дудаленко: “Моя сім’я живе в Ірпені з 1947 року” appeared first on Ірпінь онлайн.

Власник — екс-депутат
Сама земельна ділянка, де розміщені промислові потужності, територіально знаходиться у межах Бучі та належить ТОВ “Фінансово-промислова група “Алькор”. А власником підприємства є Тігран Кочарян — колишній депутат Луганської міської ради, який фігурує у низці справ, пов’язаних з розкраданням бюджетних коштів при будівництві автодоріг.

Як основний вид діяльності товариства визначено виробництво неметалевих мінеральних виробів, що включає виготовлення асфальту та подібних речовин.

Перші згадки про небезпечне для здоров’я виробництво почали з’являтися ще минулої осені. Але вони якось згубилися у мереживі інших подій та повсякденних справ.

У зоні шкідливих викидів
Ініціатива активістів ГО “Народна рада Ворзеля” підштовхнула і місцеву владу, і саму громаду до дій. Як відомо, навколо промислових об’єктів за нормами передбачені відповідні санітарно-захисні смуги, що відокремлюють їх від житлової забудови.

Для підприємств, що виготовляють асфальтні суміші, така зона сягає 1000 метрів. Отже, у даному випадку в небезпечний радіус потрапляють ворзельські житлові споруди, розташовані від вул. Лісової до Варшавської траси, санаторій “Перемога”, де зараз проходять реабілітацію воїни АТО, місцеве озеро, ресторанний комплекс “Шкіпер”.

За словами одного з ворзельських активістів Дмитра Гончарука, після запуску підприємства Ворзель може втратити єдине місце водного відпочинку в селищі. До того ж оскільки основним оздоровчим ресурсом населеного пункту є повітря, то після випарів заводу про це можна забути назавжди.

Асфальтний завод “накриє” курорт
Улітку 2017 року заради активізації роботи з боку селищної ради для отримання статусу курорту зібрали понад 1,5 тис. підписів громадян. Завдяки винятковим природно-кліматичним умовам Ворзель за свою столітню історію набув широкої популярності насамперед як оздоровча місцевість.

У його санаторіях лікують захворювання серцево-судинної, нервової, ендокринної та інших систем організму. Нині у селищі функціонують 12 оздоровчих закладів.

Автор петиції про заборону асфальтного заводу Ольга Шкуренко зазначає, що і вони, і ті, які сьогодні не працюють, можуть бути задіяні для реабілітації та тимчасового прихистку переселенців з окупованих територій.

Процес отримання селищем статусу курорту місцевого значення ще не розпочато. Тому, говориться у петиції, після введення в експлуатацію згаданого підприємства рекреаційний потенціал селища буде знищено назавжди.

Листування між радами
10 лютого у Ворзелі пройшло народне віче, на якому місцеві жителі визначалися з планом подальших дій. Під час заходу зібрали майже 300 підписів, щоб від імені громади селища направити запити до різних органів влади.

Підписні листи розповсюдили населеним пунктом. Загалом за півтора тижні їх підписали понад 2000 осіб. Копії документів направлено до Адміністрації Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Київської обласної ради.

Реагуючи на звернення громадян та представників ЗМІ, влада Ворзеля запевнила, що не володіла інформацією про спорудження заводу. Тому задля вирішення проблеми посадовці згаданого селища та Бучі розпочали між собою ділове листування.

У своїй відповіді Бучанська міська рада повідомила, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, де зведено асфальтну установку, видані на будівництво основних, підсобних, транспортних та допоміжних промислових споруд і приміщень.

Також вона звернулася до ДАБІ у Київській області для проведення позапланової перевірки відповідності забудови ТОВ “Фінансово-промислова група “Алькор” вимогам у сфері містобудівної діяльності.

Надія на здоровий глузд
21 лютого майданчик, на якому розгорнуто підприємство, відвідали інспектори ДАБІ. У присутності представників ЗМІ, громади, депутатів Ворзельської селищної ради вони зробили знімки, оглянули об’єкт.

Згодом з’явився представник компанії власника. Він підтвердив, що це дійсно асфальтний завод, який належить згаданому товариству. Але на запитання про документи на будівництво порадив звернутися до їхнього офісу, що у Києві.

24 лютого під час звітування перед громадою бучанського міського голови у посадовця запитали про спорудження згаданого підприємства. Так, депутат Ірпінської міської ради Лаврентій Кухалейшвілі, закріплений за Ворзелем, запропонув створити робочу групу з цього питання.

Анатолій Федорук повідомив, що при Ворзельській та Бучанській селищних радах такі діють. Також він запропонув депутату долучитися до їх діяльності.

Сподіватимемося, що асфальтний завод не стане тим об’єктом, що забруднюватиме наш регіон, який свого часу зазнав згубної дії раціації унаслідок аварії на ЧАЕС. Плекатимемо надію, що здоровий глузд допоможе зберегти курортне селище від шкідливих викидів.

The post “Алькор”: Ворзель у радіусі хімічної небезпеки? appeared first on Ірпінь онлайн.

Сесійним подіям першого дня весни передували громадські слухання щодо планування розвитку території кварталів “Криничка”, “Чорний гай”, “Дружний” та “БТР”, які пройшли 24 грудня 2017 року.

На цьому заході прийняли рішення про необхідність збереження всієї території санаторію “Ясний” (вул. Глінки, 4, кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:082:0017 площею 4,28 га) — як оздоровчого закладу, з деревами, що тут ростуть. У майбутньому громада сама вирішуватиме подальше її використання.

На слуханнях підкреслювалося, що нам треба зберегти цей куточок природи, оскільки площі зелених зон в Ірпені катастрофічно зменшуються. Дерева вирубують, а на місці лісів з’являються нові житлові комплекси.

До того ж це єдина територія, яку можливо використати для організації унікального дошкільного закладу санаторного типу. Це підтримуватиме статус Ірпеня як міста, де піклуються про здоров’я юного покоління.

З іншого боку, функціонування санаторію наповнюватиме міський бюджет. І ці надходження є довгостроковими. Також заклад забезпечуватиме місцевих жителів робочими місцями.

Людям не доведеться добиратися на роботу до Києва чи інших населених пунктів. Їхні податкові відрахування йтимуть до ірпінської скарбнички. Ці кошти витрачатимуться на потреби міста та його жителів.

На жаль, місцева влада проігнорувала ці громадські слухання. Це можна сприймати як вияв зневаги до думки пересічних мешканців Ірпеня, які намагаються зберегти зелені зони. До того ж ірпінські можновладці не врахували рішення громади і вдалися до розподілу території санаторію.

Заступник голови правління ГО “Захист навколишнього природного середовища “Дружба” Наіля Лавровська на 48-ій сесії попередила депутатів про незаконність поділу земельної ділянки по вул. Глінки, 4. Оскільки за відомостями з держреєстру прав власності та публічної кадастрової карти вона є комунальною власністю Києва.

Мер, як головуючий на цьому засіданні, кинув звинувачення на адресу активістів, які захищають ірпінські зелені зони. Мовляв, вони лобіюють інтереси київських забудовників, але не назвав, яких саме.

Це може сприйматися як звичайна інсинуація, щоб відвести увагу від осіб, яких уже давно називають мерськими “забудовними друзями”.

Науковець Дмитро Яблоновський показав фактично історію знищення міста-курорту в одному графіку. Так, за 3 роки мерства Карплюка введено в експлуатацію майже 824 тис. м² житла.

Відповідно до Генерального плану міста Ірпінь до 2031-го планували набудувати 1020,6 тис. м² житла до наявних 954,8 тис. м². Отже, у згаданому році мали досягти 1975,4 тис. м².

Зокрема, у період до 2026-го це мало сягати 1437,4 тис. м². Тобто Генпланом передбачено до цього року спорудження лише 482,6 тис. м² житла.

Натомість тільки за ‎2015-2017 роки в експлуатацію введено майже 824 тис. м² (а із 2013 до 2018-го — більше 1 млн м²).

Наразі в Ірпені вже експлуатується 2046,4 тис. м² житла. Тобто перевищено не лише план 2026-го, а й 2031 року! І будівництво продовжується.

Водночас плани щодо розвитку інфраструктури навіть для першого етапу 2026 року — не виконані. У першу чергу — по забезпеченню питною водою і очисними каналізаційними спорудами. Приєднане електричне навантаження зараз у 3,61 разів перевищує всі існуючі резерви місцевої трансформаторної підстанції. Питання, хто винен у відключеннях електроенергії, залишається риторичним.

Додатково місто отримало від мера-забудовника знищені гектари лісу, переповнені школи, неможливість потрапити до дитячих садочків, інфраструктурний колапс.

Можливо, чинного мера накриває манія величності від вседозволеності та безкарності? Адже чому цей державний службовець опускається до публічних образ на адресу людей, які зважено критикують діяльність міської влади?

The post Міська рада, проголосувавши за розподіл земель санаторію “Ясний”, проігнорувала результати громадських слухань appeared first on Ірпінь онлайн.

Організатори свята пропонують місцевим жителям та гостям насичену розважальну програму, яка передбачає футбольний і шаховий турніри, численні виставки, фестиваль талантів, концертні виступи та дискотеку.

Джерело: Ворзельська селищна рада

The post 2 вересня Ворзель святкуватиме 117-ту річницю від дня свого заснування appeared first on Ірпінь онлайн.

На її розгляд виносяться питання бюджетних змін, присвоєння звання “Почесний громадянин селища Ворзель”, прийняття до комунальної власності майна відокремленого підрозділу НУБіП України НДГ “Ворзель”тощо.

Також під час сесійного засідання розглянуть колективне звернення щодо отримання селищем Ворзель статусу курорту місцевого значення.

Джерело: www.vorzel-rada.gov.ua

The post На сесії у Ворзелі розглянуть звернення про статус курорту appeared first on Ірпінь онлайн.

Як повідомила начальник служби у справах дітей та сім’ї Алла Терещенко, протягом червня 810 школярів Ірпінського регіону відновили своє здоров’я у пришкільних таборах за рахунок міського бюджету, а також за спонсорські й інші кошти. Більше 300 дітей відпочили у дитячих таборах на березі Чорного моря та в Карпатах.

Свої двері для ірпінських школярів відкрили міжнародний дитячий центр «Артек» (Пуща-Водиця), оздоровчий комплекс «Бригантина» (Скадовськ), оздоровчий заклад «Рассвет» (Одеська область), дитячий комплекс «Шаяни» (Закарпаття), табір «Україночка» (Ворзель).

За доброю традицією 60 дітей з Приірпіння вирушили до сонячної Іспанії. У спеціалізованих спортивних таборах під пильним наглядом тренерів Ірпінської ДЮСШ відпочиває та набирається сил майже сотня юних спортсменів. Від Ірпінської дитячої поліклініки 86 діточок направлені по путівках на оздоровлення.

Цього року на літній відпочинок та оздоровлення дітей з міського бюджету передбачено майже 900 тис. грн. Першочергово на це мають право представники пільгових категорій: сироти, діти із багатодітних та малозабезпечених сімей.

Путівки до санаторіїв та літніх таборів місто для них оплачує стовідсотково. Для дітей, які належать до інших пільгових категорій, оплата вартості часткова — від 20 до 50%.

Підготував Ігор Швець

Джерело: imr.gov.ua

The post Червневий відпочинок ірпінських дітей appeared first on Ірпінь онлайн.